Смерть, як фізіологічний процес, навряд чи здатна викликати у когось радісні почуття. Зазвичай говорять, що людині личить втрата ваги чи її набір, помолодшання або, навпаки, посивіння, але смерть, здається, нікого привабливішим не робить. Проте, цікаво, чому особа після смерті не ідентична собі, як так відбувається, що зміни можуть бути такими значними, що багато хто, споглядаючи мерця, вигукує: “Це не він!”.
Розслаблені м’язи
Обличчя та його міміку формують здебільшого м’язи, яких в області голови безліч. Іноді люди настільки звикають до напруги, що навіть погляд стає іншим. Це може проявитися з роками, через набутий життєвий досвід, і тоді ми зауважуємо, що наш близький, знайомий або приятель став сумним. На обличчі помітні всі пережиті страждання, тривоги, травматичні події.
Будь-які емоції відображаються через м’язи, котрі можуть з часом фіксуватися, утворюючи стійкі риси. Таким чином обличчя утримується в певній конфігурації, ніби зафіксоване.
Після смерті відбувається релаксація всього організму, м’язи “звільняють обличчя”, і тоді воно може подовжитися або втратити емоційний вираз. Ви дивитеся на померлого і не розпізнаєте того ж родича, якого знали все життя. Це вже не він. Абсолютно не схожий! Навіть найменшої подібності немає. А все через те, що ми запам’ятовуємо не стільки риси кістяка, скільки розміщення м’язів на обличчі, їх форму та зони напруги. У труні все звичне може просто зникнути. Туман розвіявся, як мовиться…
Зневоднення тіла
Жива людина підтримує баланс рідини в організмі різними способами. Уникає спеки, зменшуючи виділення поту, п’є воду, регулює процеси за допомогою систем виведення та контролю обміну речовин. Після смерті всі ці функції вже недоступні, і тіло опиняється в умовах, коли рідина його покидає і більше не надходить.
Наприклад, коли ви бачите, що у померлого тече кров з носа, то, найімовірніше, це мокравиця – рідина, що містить кров’яні елементи та сироватку. Це не зовсім чиста кров, а скоріше сполучні тканини та інші елементи в рідкому стані.
Втрачає вологу і шкіра. До цього додається стікання рідини донизу – так виникають трупні плями. Внаслідок цього форма більшості частин тіла значно змінюється, адже її підтримували вода, кров тощо. Тепер всього цього немає.
Родичі спостерігають і бачать, як загострюється ніс, запалюються щоки, виділяються вилиці. Іноді зміни настільки значні, що ви вже не в змозі впізнати близьку людину. Це не він. Навіть найменшої подібності немає!
Додаткові чинники впливу
Дві описані вище причини є головними. Але є ще декілька факторів, що впливають на зовнішній вигляд померлого.
По-перше, важливо, як людина помирала. Могли напружитися ті м’язи обличчя, які людина за життя використовувала дуже рідко. Йдеться не про самі м’язи, а про їх конфігурацію, міміку, емоції.
Один з моїх родичів загинув у ДТП і в останню мить, очевидно, помітив загрозу, що летіла прямо на нього. Навіть монети на очах не допомагали, тому що повіки були сильно напружені, фіксуючи погляд. Під час падіння з висоти люди майже завжди дуже напружені, і після смерті міміка найчастіше застигає. Оскільки ви ніколи не бачили його таким, у вас з’явиться відчуття, ніби це й не він зовсім!
По-друге, температура тіла в організмі за життя жорстко регулюється, існує низка інструментів для її зниження та підвищення. Але після смерті, звичайно, нічого цього не відбувається. Ви часто могли чути фрази на зразок “ого, який ти блідий” або “ти від злості весь почервонів”. І майже завжди все закінчувалося словами “сам на себе не схожий”. Покійного вже не нудить, йому не жарко і не холодно, але шкіра обличчя, потрапивши в певні температурні умови, змінює свій зовнішній вигляд. Саме тому ми більше не впізнаємо людину.
Існує і забобонна версія, нібито обличчя небіжчика змінюється в залежності від кількості скоєних ним гріховних вчинків. Чим більше скоїв зла, тим сильніше псується зовнішній вигляд. Я мусив написати про цю версію, але підтримувати її було б нерозумно. Логічно це пояснюється так: злі люди постійно напружені, їхні брови насуплені, губи стиснуті. Навіть вилиці допомагають створити грізний вираз обличчя. Після смерті, як вже було сказано, м’язи розслабляються, і людина стає іншою. Начебто повноцінне пояснення, однак і добрі люди теж втрачають звичні риси. Отже, теорія про гріховність померлого розсипається. Втрачає будь-який сенс.
