Коли я була молода й наївна, моя колега, ефектна струнка блондинка років сорока, сказала фразу, сенс якої я зрозуміла лише через багато років, інформує Ukr.Media.
Вона сказала: «Щоб жінці вважатися успішною в суспільстві, їй потрібно зробити як мінімум на два кроки більше, ніж чоловікові».
Я попросила пояснити, що вона має на увазі. Виявилося, що цими двома кроками були заміжжя та народження дітей. Тепер, через багато років, я замислилася на тему чоловічого та жіночого успіху.
Подвійні стандарти
Дійсно, сучасна реальність така, що від жінки часто вимагається успіх одразу в кількох напрямках, така собі багатозадачність. Жінка, як досвідчений жонглер, повинна одночасно тримати в руках і міцну сім'ю, і завидну кар'єру, і вимоги до її зовнішності вищі, ніж до зовнішності чоловіка.
Все настільки вже забито зразково-показовими глянцевими фотографіями успішних дружин, матерів і кар'єристок в одному флаконі, що хочеться стати на табуретку, і з неї голосно крикнути жінкам: якщо ти обираєш якийсь один або два напрямки, це норма! Не потрібно себе за це винити, маєте повне право. У нас тут життя, а не конкурс жонглерів.
Залежна самооцінка та завищені стандарти оцінювання
З дівчатками взагалі є проблема: їх оцінюють по-іншому, суворіше і з більшим прицілом на загальну правильність. У хлопчиків є свої проблеми — до них частіше застосовують фізичний вплив. Але факт залишається фактом — в плані навчання, норм поведінки, зовнішнього вигляду, то до хлопчиків частіше бувають трохи більш поблажливими.
Наведу простий приклад. Якось з'ясувалося, що в одній з гімназій прохідний бал для хлопчиків нижчий, ніж для дівчаток. «Дівчатка в принципі більш старанні, вони показують у школі результати вищі», — пояснили в гімназії. І «зрівняли шанси», офіційно опустивши планку для хлопчиків на 4 бали, відсіявши близько 20 претенденток — настільки сильніше старалися дівчатка.
Образ відмінниці, медалістки, акуратистки і взагалі перфекціоністки — більше жіночий. В результаті і «синдром відмінниці» частіше доводиться спостерігати у жінок. Правда за нав'язливим самоїдством і бажанням відповідати часто слідують не тільки помітні успіхи, але й невротичні стани.
Знецінення маленьких подвигів
А ще багато разів помічала, що жіночі подвиги часто приховані від людських очей. Одного разу, наприклад, я дізналася, що в моєму будинку багато років жила жінка, яка весь цей час доглядала за сином-інвалідом. Це нескінченно розтягнуте в часі самопожертвування і за подвиг не вважалося — скоріше за материнський хрест. А щоб уникнути дурних звинувачень вона воліла цей факт і зовсім приховувати.
Чесно внесена в загальний бюджет зарплата, причому часто приблизно однакова, в чоловічому випадку частенько розростається до "здобичі", а в жіночому скорочується до зарплатні, а то й взагалі іменується "копійками", через які й рахуватися не варто. Про «натискання кнопок» на чарівній мультиварці взагалі вже сто разів говорено-переговорено…
Коротше кажучи, я бачу тут три шляхи виходу з ситуації.
Перший — поступове переформатування себе. Переорієнтація з оцінки оточуючих людей на власне задоволення і комфорт. Другий — боротьба з надмірним перфекціонізмом, коли хочеться встигнути всюди і відразу, і прагненням до глянцевої картинки, якої не існує. А третій — висока оцінка того, що ти вже зробила. Без цього точно нікуди.
Як то кажуть, сам себе не оціниш — ніхто тебе не оцінить…
Джерело: ukr.media
