Зелені свята, або Трійця – одне з найбільших християнських свят, яке відзначають на 50-й день після Великодня. Цьогоріч воно припало на 23 червня. Як святкували цей день наші предки, які мали звичаї та традиції? Давайте дізнаємось.
В час Зелених свят квітне жито і, за віруваннями наших предків, прокидаються сили природи, а з водойм виходять русалки. Люди квітчають свої оселі клечанням і встеляють пахучими травами, дівчата плетуть віночки. В давнину Зелені свята були, по суті, святом завершення весняного і початку літнього календарного циклу.
Реклама
Кадр з фільму "Лісова пісня", 1980
Напередодні Трійці, в суботу, ще до сходу сонця, дівчата та молодиці йшли в поле рвати запашне зілля: чебрець, любисток, полин і татарське зілля. Ввечері цього ж дня ґазди та парубки рубали галузи з липи, клену, ясеня чи дуба, щоб ними замаїти своє господарство. Дівчата прикрашали зіллям ікони та стріхи хат. Не квітчати оселю вважалося гріхом. Перед дверима, на воротах і в загороді, де ночує худоба, ставили бадилля зеленої осики. Якщо листя залишалося зеленим на наступний день, вважали, що всі родичі будуть здорові весь рік. Наші предки вірили, що зелене гілля захищає дім та худобу від нечистої сили, тому ретельно слідували звичаям.
Неділю Зеленого тижня називають клечальною неділею, або П’ятидесятницею – це 50-й день після Великодня. Етнограф Олександр Терещенко так описує цей святковий день в українському селі середини ХІХ століття: “Там куди не подивишся — все і скрізь зеленіє. Біля порога хати поставлені зелені дерева; перед вікнами — зелень, тини також уквітчані зеленим гіллям. Увійдеш у білу чисту хату — і там запашна зелень. На покутті стоїть зелене кленове дерево, що відтіняє собою стіл, накритий білою скатеркою. На столі хліб-сіль, за образами — бузок і гвоздики; на стінах і на стелі теж бузок і гвоздики. Долівка встелена травою, а серед трави є запашний чебрець і гіркий полин від чародійства. В полив’яних горнятах і глечиках, що стоять на вікнах і на столі, красуються пивонії, лілеї, фіялки, пижма і боже дерево. Перед іконами жевріє лямпадка або воскова свічечка, тьмаве світло якої ледве пробивається крізь густу зелень рослинности. Все це навіває на серце й почуття радости, і почуття благоговіння”.
Щойно дзвін бив тричі, народ линув юрбою до церкви. Парубки в білих сорочках, барвисті запаски у молодиць, блищали дукати і кольорові намиста на дівочих шиях, прикрашали голівки яскраві стрічки, в руках кожної дівчини жмутик барвінку чи любистку. Старші люди одягалися простіше, але всі чисті та охайні, бо свято.
Після літургії люди йшли хресним ходом до криниць, обходили поля і кропили їх свяченою водою на кращий врожай. В цей день також приймали родичів, накривали столи, гомоніли та смакували. А з обіду вже збиралася молодь, піднімався радісний шум і починалися хороводи. Веселощі продовжувалися до пізньої ночі.
Народні прикмети на Зелені свята:
Дощ на Трійцю — на сонячне і тепле літо.
Після дощу сонячна погода — значить, у цьому сезоні можна очікувати багатий врожай збіжжя, ягід та грибів.
Сватання цього дня — на вдалий шлюб: у родини будуть гарні діти, в оселі — гармонія, а в серцях — любов одне до одного.
Трави і квіти, зібрані цього дня, — сильний оберіг і ліки від багатьох хвороб.
І як на всі свята, не варто виконувати важку домашню роботу, прибирати, прати. Не можна проводити земляні роботи, бо це свято землі і треба віддати їй шану. Не слід гуляти в лісі на самоті, купатися в озері та залишати худобу на пасовиську чи біля водойм, інакше вхоплять мавки та русалки й затягнуть до свого царства. Краще після церкви одразу на пікнік з родиною: співати, святкувати, як наші пращури — бо з Трійці починається справжнє літо. Як каже приказка: прийде Трійця — буде і надворі, як на печі!
Текст: Оксана Багрій
