Жінки, представлені у Vogue Україна, чудово справляються з професіями, які колись вважалися недосяжними, демонструючи своїми вчинками, як зламати гендерні стереотипи
реклама.
Машиніст метрополітену, технік-доменник, сапер-водолазка. Донедавна в назвах посад в українській мові були відсутні форми жіночого роду. Тоді як слова «вчитель», «медсестра», «стюардеса» та «швачка» мали версії жіночого роду, такі терміни, як «менеджер», «кардіолог», «депутат» і «посол», не мали. У 2019 році ці назви було офіційно відновлено в мові, приурочивши затвердження нового українського правопису (вони входили до дореволюційних словників початку ХХ століття).
У соціальних мережах виникли гарячі дебати, оскільки обурені жінки-вчені та професіонали наполягали на визнанні їхніх ролей без жіночих кінцівок. Наслідки радянської спадщини залишилися в колективному мисленні. Тоталітарний режим пропагував уявлення про рівність жінок з чоловіками, що робило непотрібними окремі назви для їхніх професій. Насправді гендерні стереотипи були глибоко вкорінені в мові: традиційно термін «друкарка» стосувався користувача друкарської машинки, а не машиніста. Форми чоловічого роду для таких професій, як «няня», «кастелян», «господарка» були відсутні. Ролі догляду, догляду та обслуговування в основному розглядалися як жіночі обов'язки.
До 2016 року жінки офіційно не мали права обіймати бойові обов’язки в українській армії. Керівника підрозділу можна було класифікувати лише як кухаря чи пралю. Зміни ініціювали ветерани та активісти ГО «Невидимий батальйон». У 2016 році Міноборони змінило свої накази, а через два роки набув чинності Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях». Сьогодні жінки можуть отримати доступ до 63 бойових ролей, офіційно служачи снайперами, гранатометниками та командирами.
Раніше українкам забороняли займатися певними професіями через стан здоров'я. «До 2017 року для них було заборонено понад 450 професій», – констатує перший віце-прем’єр-міністр – міністр економіки України Юлія Свириденко. «Сюди входили роботи, що вимагали важкої фізичної праці, підземні роботи та хімічне виробництво тощо». Жінкам не дозволялося працювати в шахтах або керувати військовими літаками, доки Україна не почала боротися з дискримінацією на робочому місці та впроваджувати нові закони, як того вимагає Конвенція ООН про ліквідацію дискримінації щодо жінок, прийнята в 1979 році.
Довгий час боротьба за демонтаж гендерних стереотипів могла бути громіздким і болісним процесом. Однак Велика війна прискорила цю трансформацію. Станом на березень 2025 року третина території України перебувала під окупацією. «Через конфлікт населення скоротилося до 30 мільйонів, — пояснює доктор наук, професор кафедри демографії Елла Лібанова. Це означає зменшення приблизно на 10 мільйонів людей, з яких майже половина, приблизно 4,5 мільйона, є внутрішньо переміщеними особами. Дефіцит робочої сили стає все більш очевидним. Свириденко зазначає, що відсутність чоловіків особливо помітна в будівництві (70%), промисловості (45%), транспорті (43%). Нині українки втілюються в ролі операторів метрополітену, черепашок-саперів та пілотів дронів.
Щоб полегшити жінкам набуття дефіцитних навичок і кинути виклик стереотипам щодо «чоловічих» і «жіночих» ролей, створення системи підтримки має важливе значення — це включає відкриття ясел і дитячих садків і покращення соціальних послуг і закладів для літніх членів сім’ї — щоб жінки, які часто несуть відповідальність за турботу про молодих і літніх людей, могли працевлаштуватися.
Минулого року Мінекономіки запровадило пілотну ініціативу. Уряд почав надавати жінкам ваучери на навчання новому професії. Свириденко зазначає, що сучасні українки, кидаючи виклик гендерним стереотипам, прагнуть працювати водіями, насосницями, зварювальниками, плиточниками — старанно здобувають нові навички.
Представники ініціативи Vogue Україна кидають виклик суспільним нормам, сімейним очікуванням і власним обмеженням. Олеся Голуб працює в доменній печі металургійного заводу. Тетяна Мордач стала сапером у водолазці. Оператор безпілотника Леся Ганжа вже чотири роки служить на Сході. Експерт з художнього ткацтва Вікторія Петрущак навчилася збирати дрони, а транспортний технік Оксана Петловнюк виступила в ролі тракториста. Анастасія Мазуркова, перша і наразі єдина в Україні жінка-машиніст метрополітену, підсумовує спільну думку: «Немає професій жіночих чи чоловічих: або впораєшся, або ні».
Фото: Василина Врублевська, Саша Маслов
Текст: Алена Пономаренко
