Голлівудська акторка Памела Андерсон влаштувала оселю на березі острова Ванкувер у Канаді з живописним садом, оформленим у стилі Прованс.
Реклама.
“Я ходжу без взуття, самостійно підстригаю траву, роблю заготовки з овочів. Просто намагаюся піклуватися про володіння. Це дивовижне та багате місце підтримує у формі краще, ніж будь-які вправи”, – ділиться Памела Андерсон про свою резиденцію у канадському містечку Ледісміт на острові Ванкувер. Кар’єра 58-річної артистки знову на підйомі: у 2023 році Андерсон стала головною героїнею документального фільму Netflix “Памела, історія кохання”, виступила у знаковому бродвейському мюзиклі “Чикаго”, очолила рекламні кампанії Jacquemus весна-літо 2023 та Proenza Schouler весна-літо 2024, отримала позитивні відгуки та номінації “Золотого глобусу” і Гільдії кіноакторів США за провідну роль у тогорічній драмі Джії Копполи “Остання танцівниця”. Опублікувала мемуари “З любов’ю, Памела”, які стали бестселером The New York Times, та веганську кулінарну книгу “Я люблю тебе”, де ділиться улюбленими сімейними рецептами. Ще кілька років тому зірка серіалу “Рятувальники Малібу” відчувала себе збентеженою та не розуміла, як впоратися зі своєю кар’єрою. Щоб переосмислити життя і перспективи, вона повернулася до витоків – буквально: взялася облаштовувати родинну садибу, де пройшло її дитинство.
Сьогодні на території площею три гектари з ніжною назвою “Аркадія” (“Це означає тихе місце, де панує радість і щастя”, — пояснює Памела), ростуть пишні троянди, крихітний фізаліс, декілька видів динь і безліч ароматних трав. Колись маєток належав її бабусі та дідусю, в ньому жили батьки Пем після весілля, а сини акторки Брендон і Ділан зробили тут перші кроки. Для самої Андерсон “Аркадія” – це “дім, де все стало на свої місця. Новий етап мого життя розпочався в цьому саду”.
Ремонтних робіт з облаштування родинного гнізда було багато. У деяких будівлях довелося замінити покриття, інші повністю знести. Повернення додому стало часом відновлення і для 100-річної садиби, і для акторки. “Я хотіла відверто подивитися на себе, пригадати, хто я і чого прагну, побути осторонь тих, хто нав’язує своє бачення мого образу”, – ділиться Андерсон. Вона зайнялася садом, а коли з головою занурилася у реставрацію головної будівлі, на акторку несподівано посипалися нові робочі пропозиції. Спершу її запросили зіграти на Бродвеї (вона завжди мріяла про театр), а потім знятися в “Останній танцівниці” (Андерсон грає драматичну роль танцівниці з Лас-Вегаса, чиє шоу після багатьох років несподівано закривається). “Я дуже добре вмію йти за течією, – міркує вона, – і ці останні роки стали найкращим періодом мого життя”.
“Я – романтичний садівник. Не люблю порядок і прямі лінії. Порушую правила своїми дивацькими витівками”
Міцний звʼязок із землею Андесон відчувала з дитинства: маленька Пем їла ожину просто з куща та зривала яблука з плодових дерев. Повернення в “Аркадію” відродило ці спогади – вона вирішила перетворити занедбану ділянку на чудовий сад. “Можна щороку висаджувати нові рослини, змінювати культури, – я багато про це дізналася. Але згодом зрозуміла, що сад – це метафора: те саме я можу робити і з власним життям”.
За шість років садівництва Андерсон навчилася знаходити спільну мову із землею. “Я пишаюся своїми рожевими трояндами Yves Piaget з хвилястими пелюстками, власноруч збираю шипшину й роблю з неї олію для обличчя, яку додаю до різноманітних косметичних засобів. Обожнюю домашні помідори: щороку готую насіння для нового сезону, – моя сім’я вирощує цей сорт все життя”. Щоб захистити город від оленів, довелося встановити огорожу, тож до роботи долучилися її сини. Після перепланування територія виявилася значно більшою, ніж гадала актриса. “Зібравши врожай, ми можемо нагодувати багато людей – пригостити сусідів, родичів і друзів, передати овочі та фрукти у їдальні для нужденних, церковні парафії”.
“Нещодавно дозріли буряк, редька та салат, – з гордістю розповідає Памела. – Через робочі поїздки я пропустила цей момент, і мама надіслала мені фотографії врожаю. Як би я хотіла бути там!” Усвідомлення того, що вона може подбати про родину, дуже тішить Андерсон: “Я відремонтувала маєток і переселила маму й тата до одного з будиночків – того самого, де вони одружилися і почали спільне життя. Це було моїм таємним планом, відтоді як 30 років тому я викупила цю ділянку у бабусі. Я знала: коли батьки постаріють і потребуватимуть моєї допомоги, я привезу їх сюди – буду поруч, але не надто близько”.
Сини поділяють захоплення матері садівництвом. 29-річний Брендон розробив план саду, склав графіки городніх робіт, встановив покажчики руху і таблички для рослин, а 27-річний Ділан, за словами акторки, має гарний смак і вміє довести справу до досконалості. В арсеналі Андерсон – безліч садових інструментів: у кожному з будинків є набір секаторів і робочих рукавиць, а гумові чоботи Hunter вона вважає не модним аксесуаром, а необхідністю. Капелюх від сонця знайшла серед речей у підвалі: “Пам'ятаю, як показала його татові, а він вигукнув: “Це ж капелюх дідуся!” Тож я почистила його і ношу час від часу на городі. Він мені пасує”.
Вона обожнює книги та шоу про садівництво британського телеведучого Монті Дона: “Він дуже влучно й поетично пише про сади”. Її надихають і подорожі: “Мене вражає розмах і краса Версальських садів, а діти багато знають про японське садівництво. Разом із батьком вони відвідували найцікавіші місця для вирощування бонсаїв, об’їздивши весь світ”. У родині Андерсон усі захоплюються городництвом, але в кожного – свій стиль: “Я – романтичний садівник, – каже акторка. – Не люблю порядок і чіткі лінії. Якщо ви знайдете ідеальної форми грядки, то знайте: це посадив хтось інший. Гадаю, мій сад можна описати як “прованський стиль”: у ньому гармонійно співіснують польові квіти, трави та овочі. Я поєдную правила садівництва зі своїми дивацькими примхами”.
Та, здається, вона бачить у цьому саду не аграрний проєкт, а скоріше особистий простір: “Мені подобається працювати руками – це те, що єднає мене з моєю сутністю”. У роботі над ним, як і взагалі в житті, Андерсон дозволяє собі робити промахи, але завжди рухається вперед. “Якими б досвідченими садівниками ми не були, головне залежить не від нас, а від ґрунту, води та сонця. Це найпростіші і водночас найважливіші речі”.
Фото: Paige Powell
Стиль: Natasha Colvin
Текст: Джульєт Ізон
