Поділитися
10 жовтня в кінотеатрах України виходить горор-триллер “Субстанція” – стрічка, що стала кінематографічним “камбеком” для легенди 1990-х Демі Мур, а разом з тим – і свідченням її самоприйняття: після десятиліть жорстокої боротьби із власним тілом і віком.
Реклама.
Прем'єра стрічки "Субстанція" пройшла на Каннському кінофестивалі, де картина французької режисерки Каролі Фаржа здобула нагороду за найкращий сценарій і зірвала рекордні 13-хвилинні овації після прем’єри.
“У цьому поєднанні боді-горору в стилі Девіда Кроненберґа та “Бульвару Сансет”, Мур заявляє себе як претендентка на “Оскар”. Вона демонструє блискучу гру, яка є водночас буквально оголеною та депресивно темною”, – пише у рецензії на “Субстанцію” оглядачка голівудської премії AARP Movies for Grownups. Це лише один з захоплених відгуків кінокритиків на “Субстанцію”. Але відгук саме AARP Movies for Grownups – премії, започаткованої 2002 року, щоб боротися з ейджизмом в індустрії розваг, – для важливий в контексті головної теми стрічки. І – історії самої 61-річної Демі Мур.
Про що “Субстанція”
“Субстанція”, написана і зрежисована француженкою Каролі Фаржа, розповідає про Елізабет Спаркл (Демі Мур), колишню знаменитість, що навіть має власну зірку на Голлівудській алеї слави, а зараз є ведучою популярного телевізійного фітнес-шоу. Та в день її 50-річчя продюсер Гарві (Денніс Квейд) звільняє Елізабет, кажучи, шо та вже застара. І тут в житті Елізабет з’являється “Субстанція” – інноваційний препарат для регенерації клітин, здатний створити молоду копію людини. І в такий спосіб на світ з’являється прекрасна Сью (Марґарет Кволлі). За сюжетом молодша і старша версії героїні ділять одне життя, чергуючись кожні сім днів. Але вже невдовзі двом версіям Елізабет стає тісно в одному житті, і це роздвоєння перетворюється на справжню війну…
Знаючи особисту історію Демі Мур, може здатися, що ця роль була написана спеціально для неї. Але коли Каролі Фаржа писала сценарій, вони з Демі ще навіть не були знайомі. Ба більше: у “Субстанції” був суворий кастинг, і з Мур конкурувало щонайменше п’ять кандидаток. Але Демі виявилася найкращою. До того ж, за словами режисерки, її особливо вразили складні стосунки Мур з її власним тілом. “У 90-х і нульових жінки не вважалися привабливими або бажаними, якщо вони не були худими, – каже Мур. – Що я зробила з собою… Я зробила те, що тоді мало сенс для мене. Але зараз, коли повертаюся думками до того насильства, мене вражає, наскільки ми можемо бути жорстокими до самих себе, наскільки просто безжальними”.
“Я нікуди насправді не зникала, щоб повертатися”
“Субстанцію” називають “камбеком” Мур, але вона з цим не згодна. Демі пояснює: “Я нікуди насправді не зникала, щоб повертатися. Як сказала мені акторка Мішель Єо, „Ти просто була на паузі!””. І справді, якщо подивитися на фільмографію акторки, там наче й немає суттєвих перерв, утім насправді помітну роль у великому проєкті вона востаннє мала понад двадцять років тому – у фільмі “Янголи Чарлі: Повний вперед” 2003 року.
Мур, якій зараз 61, стала зіркою ще у 1980-х. Славу їй принесла молодіжна мелодрама “Вогні Святого Ельма” (1985). Далі була вже легендарна мелодрама “Привид” (1990), в якій Демі знялася із Патріком Свейзі. І напружена судова драма “Декілька хороших хлопців” (1992), де партнером Мур був Том Круз.
У цей період розквіту своєї кар’єри Демі була у шлюбі зі своїм другим чоловіком Брюсом Віллісом (з 1987 по 2000 роки; а до того, з 1980-го по 1985-й чоловіком акторки був рок-музикант Фредді Мур). І якраз між “Привидом” та фільмом “Декілька хороших хлопців” з’явилася легендарна обкладинка журналу Vanity Fair із вагітною оголеною Демі. Цей кадр, знятий Енні Лейбовіц, тоді спричинив не аби який скандал, адже для 1991 року такий рівень відвертості був на межі: газетні кіоски просто відмовлялися продавати журнал.
Мур була на вершині слави. Вона активно знімалася – і була щасливою в особистому житті: три їхні доньки з Брюсом Віллісом з’явилися на світ протягом шести років – Румер Гленн Вілліс 1988-го, Скаут ЛаРу Вілліс 1991-го і Таллула Белль Вілліс 1994-го. Та за ідеальною картинкою кар’єрного і сімейного успіху приховувалася зовсім неідеальна реальність: із низькою самооцінкою та нещадною постійною боротьбою за “ідеальне” тіло. “Я просто відчуваю велике співчуття до тієї наляканої дівчинки, якою я тоді була, навіть якщо ніхто цього не бачив, – каже зараз Мур. – Якби я могла повернутися назад, я б її обійняла і сказала: „Все добре. Все добре””.
Кульмінація кар’єри Демі Мур припала на середину 1990-х. 1996 року вийшов відвертий фільм “Стриптиз”, за який акторка отримала рекордні $12,5 млн: до неї жодна жінка в Голлівуді не мала такого гонорару (зазначимо для порівняння: її тодішній чоловік Брюс Вілліс 1995-го отримав майже вдвічі більше за роль у фільмі “Міцний горішок 3”). Рекорд Демі пробив голлівудську “скляну стелю” і дав іншим акторкам можливість претендувати на більші суми.
Ну і далі, звісно, “Солдат Джейн” (1997) Рідлі Скотта – фільм про жінку, котра будь-що прагне пробитися до елітного підрозділу морпіхів. Для цієї ролі Мур, знову ж таки, пройшла через неймовірні фізичні випробування, а на додачу ще й поголила голову. Здавалося б, тепер Демі Мур на вершині – це назавжди. Але далі настав непростий період її життя…
Шлюб із Ентоном Кутчером і життя “Навиворіт”
Протягом більшої частини 2000-х років Мур переслідували таблоїди через її шлюб з Ештоном Кутчером, з яким вона познайомилася, коли йому було 25 років, а їй 40. Жовта преса наперебій писала про безліч косметологічних процедур і пластичних операцій, які вона нібито зробила, включно навіть із “підтяжкою колін”.
Шлюб Мур із Кутчером тривав з 2005-го по 2013 рік, і за цей час в акторки не з’явилося помітних ролей, та натомість – додалося ще більше невпевненості та комплексів, за її власними словами. У січні 2012 року, коли Мур було майже 50, як вона напише пізніше у своїх мемуарах, вона "досягла найнижчої точки свого життя". Кутчер пішов, дружні стосунки з Віллісом зіпсувалися, доньки ледве спілкувалися з нею, а кар'єра здавалася завершеною. Демі опинилася на межі екзистенційної кризи.
Її мемуари “Навиворіт” (Inside Out), що вийшли 2019 року і миттєво стали бестселлером, починаються зі сцени, що відбулася в домі Демі в Лос-Анджелесі десь в той період. В домі тусовка, Демі мляво приєднується до вживання закису азоту та куріння синтетичної марихуани. А потім у неї стається напад, і хтось кричить: “Дзвоніть у 911!”…
У цій відвертій книзі Мур описала своє травматичне дитинство – із матір’ю, що мала біполярний розлад і суїцидальні нахили. Із батьком – шахраєм і ґвалтівником, який, як згодом виявилося, не був її біологічним батьком. Демі розповіла, як у 15 років її зґвалтував приятель батьків, який після всього ще й запитав, як це було, “коли твоя мати розпусничала за 500 доларів”. Дівчина пішла з дому в 16 років, вийшла заміж у 17, зняла свій перший фільм у 19. У своїй книзі Демі також чесно пише про проблеми з алкоголем і кокаїном.
Переживши страшну кризу, акторка віднайшла у собі сили віднайти нові сенси і відійти від тих стереотипів про себе і про своє тіло. І можна сказати, що “Субстанція” – це своєрідне завершення цієї роботи із перевинайдення себе самої.
“Зараз я найбільш незалежна за все своє життя”
“Коли я прочитала сценарій “Субстанції”, то подумала: “Гаразд, це може бути або щось неймовірне, або абсолютна катастрофа”, – зізнається Мур. – Мене захопило змалювання положення жінки в індустрії розваг – жінки, яка стикається з відчуженням і глибоким відчаєм. Все, що в її житті здавалося значущим, раптом руйнується. І, окрім того, що мене дійсно вразило – це жорстоке насильство проти себе самої. Тут є глибина дослідження людської психіки, нашого внутрішнього діалогу, – а жанр боді-горору ніби підсилює це”.
Для Мур “Субстанція” – це справді знакова робота. По-перше, це фактично перший горор за всю її багаторічну кар’єру, не рахуючи стрічки “Сьоме знамення” 1988 року. А по-друге, працюючи над цією стрічкою, акторці довелося знайти у собі сили зійтися у двобої з власними багаторічними нав’язливими страхами – постарішати, бути не такою гарною, як колись.
“Я від початку знала, що мене зніматимуть не найгламурнішим чином, а зовсім навпаки. І в цьому було щось звільняюче”, – каже акторка. І додає, що попри схожість її персональної історії та історії Елізабет, “мені було доволі легко взятися за цю роль, тому що я не відчуваю себе цією жінкою. Моя героїня не має сім'ї, вона присвятила все своє життя кар'єрі, і коли це забирають, що в неї залишається? Тож в мене було достатньо відстані від неї, але водночас я мала глибокий внутрішній зв'язок з болем, який вона відчувала”.
Демі Мур нарешті віднайшла внутрішній спокій і самоприйняття, котрих прагнула все життя. “Сьогодні у мене є найбільша автономія, – каже вона. – Мої діти зі мною, але вони вже дорослі. Зараз я найбільш незалежна за все своє життя. І тому я просто намагаюся зосередитися на тому, що насправді приносить мені радість. Не люблю робити проекції і говорити: “Ось де я хочу бути”, – тому що я не знаю. Я не знаю, де я буду. Але я знаю, що це можливість для мене насправді добре провести час!”.
“Субстанцію” можна подивитися в українських кінотеатрах з 10 жовтня.
