Сьогодні, 27 жовтня, в Україні відзначають День української писемності та мови – свято, яке набуло для нас особливого змісту у часи повномасштабної війни, коли українці борються за власну ідентичність та культуру. З нагоди свята ми зібрали добірку важливих книжок про українську мову, її історію та культуру, які багато чого пояснюють.
“Українська мова у ХХ сторіччі. Історія лінгвоциду”, за редакцією Лариси Масенко
Реклама.
Мовознавиця, професорка кафедри української мови Києво-Могилянської академії Лариса Масенко – надзвичайно важлива постать для української культури. Починаючи з 80-х років, вона присвятила професійне та наукове життя дослідженню радянської мовної політики в Україні та її наслідків. У своїх роботах Масенко одна з перших в українському мовознавстві показала, що задачею радянського мовного втручання було штучне зближення української мови з російською й загалом ліквідацію української мови як незалежної.
В 2005 за редакції Масенко та її колег вийшла збірка “Українська мова у ХХ сторіччі. Історія лінгвоциду”, яка містить статті, документи та розвідки про мовну політику радянського керівництва на теренах України. Свого часу видання здобуло кілька книжкових нагород і потрапило у рейтинг “Книжки незалежного 15-річчя, які вплинули на український світ”, яке проводила газета “Україна молода” та журналом “Книжник-review”.
Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”
“Мова-меч. Як говорила радянська імперія”, Євгенія Кузнєцова
Книга популярної української письменниці, авторки романів "Драбина" та "Мієчка" Євгенії Кузнєцової розповідає про мовні стосунки на тлі радянського періоду у 100 коротких й лаконічних розділах. Чому і зараз є люди, яким соромно говорити мовою власних батьків чи дідів? Чому нам буває соромно за рідні діалекти? Чому деякі з нас досі вважають, що мова – це нейтральна річ у собі, і не знати мову власної країни – це нормально? Чому на території сучасної Росії прямо зараз гине стільки мов? Чому якась мова комусь здається вищою, а якась – нижчою?
"Мова-меч" — це джерело знань, яке може допомогти українцям краще зрозуміти мовне питання та його історичне коріння. Це книга для тих, хто хоче дізнатися більше про те, як мова використовувалась як інструмент імперської політики, та про те, чому українізація має бути лагідною і водночас рішучою.
"Твоя підпільна гуманітарка"
"Українська мова. Подорож із Бад-Емса до Страсбурга", Орися Демська
Одна з найвідоміших та найавторитетніших українських мовознавиць, професорка і перша голова Національної комісії зі стандартів державної мови Орися Демська написала таку книгу про українську мову, яку мусить мати на своєму столі кожен українець. Це твір про зародження й розвиток української мови від індоєвропейської прамови до наших днів, її взаємодію з іншими мовами, історію взаємозбагачень, непримириме протистояння з російською і перебіг лінгвоцидів, із яких вона все ж таки вийшла переможницею. А по суті — про формування національної ідентичності, написана блискуче талановито.
Vivat
“Культура слова. Мовностилістичні поради”, Олександр Пономарів
Для кількох поколінь українських філологів та журналістів професор кафедри мови та стилістики Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Олександр Пономарів залишається людиною, яка навчила правильно говорити українською. Пономарів увійшов в історію як автор понад 200 наукових робіт зі стилістики та культури української мови, кількох десятків підручників та пристрасний борець проти зросійщення мови, який кілька років вів блог на ВВС News Україна, у якому відповідав на мовні питання читачів – про наголоси, вибір слів чи росіянізми.
Для тих, хто не має стосунку до філологічної освіти, проте прагне ознайомитися з доробком професора Пономаріва, радимо розпочати з науково-популярного видання “Культура слова: Мовностилістичні поради”, вперше виданого у 1999. У ньому Олександр Пономарів дає прості та зрозумілі поради щодо вибору лексичних, вимовних, наголосових, морфологічних та синтаксичних варіантів для найкращого висловлення думки в різних стилях сучасної української мови.
"Либідь"
“Живі. Зрозуміти українську літературу”, Олександр Михед, Павло Михед
Герої цієї книги, написаної Олександром та Павлом Михедом, сином та батьком, письменником і літературознавцем – класики української літератури ( і один сучасник – Тарас Прохасько): Григір Тютюнник, Олена Теліга, Іван Багряний, Василь Стефаник, Микола Хвильовий, Микола Гоголь. Михеди пропонують подивитися на ці канонічні прізвища незвичним поглядом: як на живих людей, тих, хто зараз посеред нас.
У передмові Олександр Михед пише: "Мій метод – говорити про мертвих письменників і письменниць як про живих" ( а про єдиного сучасника Тараса Прохасько – з дистанцією). Тож у розділі, присвяченому кожному герою, автори міркують про, якими були стосунки письменників та письменниць з батьками та родиною, що вони любили і чого боялися, як обирали мову, кого кохали, з якими проблемами стикалися в юності. Наприклад, у розділі про Багряного мова йде про те, як той факт, що більшовики замордувала його діда, а також двох дядьків, неминуче вплинув на всю творчість Багряного.
Що дає така незвична оптика? Можливість уважніше вчитатися, зануритися у всесвіт письменників і письменниць, передивитися власне уявлення про канон української літератури і, можливо, закохатися в якогось з авторів, на яких досі дивилася під кутом офіційних знань, розказаних в школі та університеті. Саме тому ця книга – безцінна.
Видавництво Старого лева
