Найчастіше, коли люди розпитують про приготування, у відповідь чують стисле правило: «піст і молитва». Але чи так все однозначно?
Чергування богослужінь
Настійно рекомендується бути присутнім на вечірній службі напередодні дня, коли ви плануєте прийняти Причастя. Чому це так важливо? Тому що церковний день починається з вечора. Вечірня відправа — це початок урочистості, а Ранкова Літургія — її завершення. Це єдине неподільне. Пропускати вечірню службу — це як з'явитися на іменини тільки на торт, упустивши всі поздоровлення.
Про піст: без крайнощів, але з розумінням
Зазвичай ми знаємо про триденний піст. Але на сьогоднішній день Церква розглядає це питання індивідуально. Якщо ви живете за церковним календарем, дотримуєтеся всіх чотирьох великих постів, а також поститеся кожної середи та п'ятниці, то перед недільним Причастям вам не обов'язково накладати на себе додатковий триденний строгий піст. Вам може бути достатньо обмежень напередодні ввечері.
Тут не слід виснажувати себе надмірно суворим постом. Основне правило: піст повинен сприяти молитві, а не викликати у вас роздратування. Важливіше оберігати серце від ненависті, ніж шлунок від олії. Однак, якщо ви рідко приступаєте до Чаші, триденна підготовка є необхідною для приведення душі в належний стан.
Алгоритм виглядає наступним чином:
Не стійте у черзі, а беріть участь у службі!
Не будемо забувати, що під час богослужіння потрібно бути уважним і залученим. Як зазначають священники: сумно спостерігати, коли люди під час найважливіших моментів Літургії стоять у черзі на сповідь. Спочатку — у черзі спиною до престолу, потім — до Чаші. Здається, що служба проходить повз них.
Храм — не місце для очікування у черзі, а для молитви Богу. Ми повинні чути читання Апостола та Євангелія, співати «Вірую», слухати євхаристійні молитви… Тобто віддати Богові своє серце.
Головна умова — душевний спокій
Слід визнати, ми інколи упускаємо з уваги найголовніше, хоча Христос говорить чітко: «Спочатку примирися з тим, хто тебе образив…» (Мт. 5:24).
Тобто людина приходить на Причастя, і варто було б запитати: чи ти помирився з усіма? Бо якщо в тебе немає спокою в душі, то навіть якщо ти вичитав усі канони і три дні нічого не їв — що з того? Це може бути Причастя «на погибель і осудження».
Наприклад, невістка може все життя тримати образу на свекруху, ретельно читати молитви та йти до Чаші. І що це? Це обман самого себе. Важливо те, що у тебе всередині — образи, заздрість, невдоволення життям, злість, лють.
Християнство — це не обряди магії, а відновлення внутрішньої людини. Ісус прийшов, щоб закарбувати закон любові на скрижалях нашого серця. Як сказано у 50-му Псалмі: «Серце чисте створи в мені, Боже, і дух праведний віднови в нутрі моїм».
Про "котлети" та краплю води: де грань?
Трапляються ситуації, коли людина готувалася, але потім, через неуважність чи неміч, щось порушила.
Тут потрібно розрізняти. Є Євхаристійний піст (повна відмова від їжі та пиття з півночі перед Причастям) — це непорушне правило Церкви. Навмисно снідати перед Причастям не можна (якщо ви не дитина і не тяжкохворий).
Але бувають спокуси. Наприклад, під час чищення зубів випадково проковтнув трохи води. І що тепер — повертатися додому? Досвідчені духівники радять: не треба робити трагедію з випадковості. Це не було споживанням їжі, це не було зневагою до святині.
Або, наприклад, ви не дотрималися дієти за день до Причастя (з'їли той самий пиріг чи котлету в суботу). Чи це є причиною відмовитися від Христа в неділю? Ні. Це привід покаятися на сповіді у своїй слабкості, але не уникати Чаші.
Священники повинні бути мудрими, як Христос, а ми — щирими. Не потрібно створювати перешкоди там, де немає потреби, але й не слід легковажити правилами.
Їжа потрапляє в шлунок, а гріх виходить з серця. З'їв ти щось зайве напередодні? Покайтеся і прийдіть. Але якщо ти «з'їв» свого ближнього, засудженням та сварками — це вже справжня перешкода.
Підсумок
У нас таке нелегке життя, що якщо ми почнемо зациклюватися на кожній випадковій дрібниці, забуваючи про любов і Бога, ми перетворимося на фарисеїв.
Потрібно приділяти увагу і зовнішньому (дисципліна, піст), і внутрішньому (спокій, каяття). Але внутрішньому — значно більше.
Важливо, щоб ні ми самі, ні священник не віддалили людину від Христа через незначні причини, не втрачаючи при цьому поваги перед Великим Таїнством.
