Перша українка, яка стала постаттю-легендою у військовій історії
Жінки на війні – це завжди приклад подолання перешкод. Навіть у двадцятому сторіччі їхня присутність на передовій потребувала надзвичайних зусиль. Сестри милосердя, розвідниці, зв’язківці – такі амплуа соціум ще сприймав. Однак, коли мова заходила про лідерство над чоловіками, про офіцерські звання – це уявлялося нездійсненним.
Через це життєпис французької Жанни д’Арк видається чимось винятковим. Втім, в українській історії також була своя особлива жінка, котра воювала, керувала, пережила неволю й табори, і все ж лишилася зразком могутності духу. Її ім’я – Олена Степанів.
Укрінформ у колаборації з Українським інститутом національної пам’яті та радіо «Байрактар» започаткував мультимедійний проєкт «Правда чи міф?». Слідкувати за проєктом можливо на вебсайті Укрінформу та Інституту національної пам’яті, прослуховувати в ефірі радіо «Байрактар», у соцмережах та на Spotify.
Можна тільки уявити 1914 рік, на фронтах – мільйони бійців, і несподівано – українка в рядах, нарівні з чоловіками. З таких жінок у лавах Українських січових стрільців було сформовано жіночу чоту УСС. Відомі імена 34 жінок, котрі можливо були на передовій. Олена Степанів – одна з найбільш знаних серед них.
Олена Степанів обожнювала музику та танці. А ще володіла спортивною фігурою, тому стала моделлю для посібника з гімнастики українського шанувальника спорту Івана Боберського – Олена демонструвала правильне виконання різних вправ.
Степанів також зображена на українській поштовій марці часів УСС. Образ Олени став культовим ще за життя, оскільки її першою з жінок прийняли на військову службу у званні офіцера. З 1914 року, коли почалася Перша світова, в якій взяли участь 38 країн із загальною чисельністю понад півтора мільярда осіб, Олена теж вирішила йти на війну. Існує припущення, що під час створення фото для військового посвідчення, вона змушена була приховати волосся, щоб не розкрити свою стать.
Однак фотограф розпізнав у ній жінку і викликав австрійських жандармів. Подумав, що спіймав шпигунку! Чи дійсно це так? Правда чи міф?
Інститут Нацпам’яті роз’яснює:
Про такий епізод часто говорять. Дійсно, на зорі ХХ сторіччя жінка-офіцер була незвичним феноменом. Олені Степанів для того, аби стати на військову службу, необхідно було перебороти багато труднощів. Трапився випадок у 1914 році, коли комендант легіону Українських січових стрільців Михайло Галущинський, котрий рішуче виступав проти залучення жінок до активної військової служби, наказав висадити її з потяга зі стрільцями, що відправлялися на фронт.
На Spotify слухайте більше про Олену Степанів у подкасті Укрінформу «Правда чи міф?»
У 1915 році під час жорстоких боїв на Болехівщині Олена опинилася в російському полоні, два роки вона провела у Ташкенті. Про неї писали російські видання: «Полонена панянка-офіцер розділила долю полонених австрійців. Родом галичанка, за переконанням мазепинка».
Після розвалу Російської імперії у 1917-му, повернувшись на Галичину, Олена відновилася в УСС та продовжила боротьбу – вже за незалежну Україну проти Польщі в УГА – Українській Галицькій Армії. Ось такі неймовірні траєкторії створював людям Час.
Є дивовижна гіпотеза, що майбутній очільник відновленої Польщі Юзеф Пілсудський, перебуваючи у Львові, познайомився з Оленою Степанів. Дехто навіть говорить про глибокі, проте нерозділені почуття Пілсудського, адже Олена на той час вже була у щасливому шлюбі з Романом Дашкевичем, теж вояком УСС.
Чи правда, що Юзеф Пілсудський був закоханий у неї і допоміг Степанів потрапити до армії?
Інститут Національної пам’яті пояснює:
Вірогідних даних щодо цього факту не існує. Проте, відомо, що вони бачились і навіть дискутували про українсько-польські відносини. Зокрема у 1912 році у Львові після доповіді Пілсудського про боротьбу зі спільним супротивником – Москвою.
В Олену закохувалося чимало хлопців. Не всі з них діяли порядно. Збереглися згадки про одного з таких невдалих шанувальників, який став позаочі наговорювати на Олену. Її товариші викликали його на дуель. Проте Олена не дозволила іншим захищати її гідність і сама викликала того брехуна на поєдинок, заявивши, що вона за рівноправність чоловіків і жінок і свою честь боронитиме сама. Однак до дуелі не дійшло, українська студентська спільнота Львова оголосила брехуну бойкот.
Більше ілюстрацій, фотографій та розповідей переглядайте у проєкті «Правда чи міф» у соцмережах Укрінформу
За декілька місяців війни у боях під горою Маківкою офіцерка Олена Степанів здобула першу бойову нагороду – медаль «За хоробрість», це була одна з найвищих військових нагород Австро-Угорської імперії Габсбургів, а ще Олені Степанів було надано офіцерське звання «хорунжий».
Але це ще не все – офіцерка Олена Степанів стала докторкою географії. Вже після завершення військової кар’єри вона захистила дисертацію у Відні, а згодом викладала історію та філософію у легендарному Українському таємному університеті, котрий працював у Львові з 1921 по 1925 рік.
А потім – радянський період окупації, наступні випробування – жінка «отримала» 10 років таборів заслання в Мордовію і навіть там не втрачала запалу – написала низку робіт з географії. А після повернення викладала у школі та не припиняла наукову працю.
…Вона дожила до 1963 року, похована у Львові на Личаківському кладовищі. Вулиці Олени Степанів є в кількох українських містах, і в столиці – також. У Львові й сьогодні вручають відзнаки імені Олени Іванівни Степанів у школі, котра носить її ім’я і розташована на вулиці її імені. Цими відзнаками відзначають жінок за вагомий внесок у розвиток освіти, науки, культури та суспільної сфери.
Цікаві факти про Олену Степанів:
- Олена Степанів стала моделлю для першого україномовного підручника з гімнастики Івана Боберського – демонструвала правильне виконання фізичних вправ.
- У боях поблизу гори Маківка вона отримала медаль «За хоробрість» – одну з найвищих нагород Австро-Угорської імперії, і саме тоді отримала звання хорунжої.
- Після потрапляння в російський полон про неї писали газети: «Полонена панянка-офіцер розділила долю полонених австрійців. Родом галичанка, за переконанням –мазепинка».
- Після війни Степанів захистила докторську роботу у Відні, викладала в Українському таємному університеті у Львові, пережила радянські табори у Мордовії, проте продовжувала працювати як науковиця.
- У Львові і досі вручають відзнаку імені Олени Степанів – жінкам, які зробили вагомий внесок у поступ освіти, науки, культури та суспільного життя.
Ярина Скуратівська, Київ
Консультація: Володимир Тиліщак
Ілюстрації: Катерина Березовець
