Колись слово «карбід» було знайоме майже кожному учневі та працівникові. Під цією назвою розуміли карбід кальцію (CaC₂) — хімічну сполуку, яка, реагуючи з водою, вивільняє займистий газ ацетилен. Реакція супроводжувалася характерним сичанням, а газ, що виділявся, легко займався, утворюючи яскраве світло.
Карбід широко використовувався в господарстві. Його застосовували:
- у газовому зварюванні та різанні металу — ацетилен служив як пальне для зварювальних пристроїв;
- у освітленні — гірники та мандрівники використовували карбідні ліхтарі, що давали інтенсивне та стабільне світло;
- в хімічній індустрії — для синтезу різноманітних органічних сполук;
- навіть у дитячих іграх — діти кидали уламки карбіду у воду або калюжі, запалювали газ, що вивільнявся, і спостерігали за маленькими вибухами.
Чому жоден радянський хлопець не міг пройти осторонь карбіду
Для радянських хлопців шматок карбіду був справжнім скарбом, майже таким же цінним, як і знайдені гроші. Причина проста — ця субстанція відкривала цілий спектр дворових розваг, доступних без спеціальних засобів. Достатньо було лише кинути карбід у банку або калюжу з водою, як починалося активне «булькання» і виділявся газ, котрий можна було підпалити. Яскравий спалах або вибух викликали сильне захоплення, а сам процес здавався справжнім науковим дослідженням.
Здобути карбід було нелегко, і саме тому він був такий цінний. Найчастіше його можна було отримати лише у знайомого зварника або випадково натрапити біля ремонтних майстерень і гаражів. Інколи хлопці підбирали дрібні частинки на покинутих будівництвах, де колись працювали газозварювальники. Кожна знахідка ставала причиною для "таємних експериментів" з товаришами, про які дорослі, звичайно, не повинні були знати.
Зрештою, карбід був символом кмітливості та дитячої незалежності. У часи, коли не було мобільних телефонів і комп’ютерних ігор, подібні знахідки перетворювали звичайний день на невеличку авантюру. Хлопці змагалися, у кого вийде гучніший вибух, яскравіше полум’я або більш винахідлива конструкція для вибуху. Все це перетворювало кусок карбіду не просто на хімічну сполуку, а на своєрідний ключ у світ дворових див.
Чому карбід зник
З кінця 1980-х років карбід почав швидко зникати з повсякденного вжитку. Причини були різноманітними.
Технологічний прогрес
Газове зварювання в індустрії поступово поступилося місцем більш передовим методам — електродуговому, плазмовому і лазерному різанню. Туристичні та гірничі карбідні лампи були замінені електричними ліхтарями на акумуляторах та світлодіодах.
Небезпечність і регулювання
Карбід — хімічно активна речовина, яка за умов невірного зберігання та використання може бути вибухонебезпечною. Ацетилен, що вивільняється під час реакції, у закритих просторах створює загрозу вибуху та отруєння. У 1990-ті роки правила зберігання та збуту небезпечних речовин стали більш жорсткими, і придбати карбід стало значно важче.
Зміна виробничих обсягів
У СРСР були великі фабрики з виробництва карбіду, оскільки він був необхідний у промисловості. Після розпаду Союзу багато підприємств припинили роботу або перейшли на випуск інших товарів, а обсяги виробництва різко скоротилися.
Де можна побачити карбід сьогодні
Повністю карбід не зник — він все ще застосовується в промисловості, зокрема в будівництві, при зварювальних роботах і в деяких хімічних процесах. Придбати його можливо в спеціалізованих магазинах, але для цього часто необхідно оформити відповідні документи.
У побуті він став рідкістю, а для багатьох сучасних підлітків це вже майже легендарна речовина, про яку розповідають батьки та дідусі.
