Авторство: Pixabay/CC0 Суспільне надбання
Якби вам довелося визначити місце, відоме своєю небезпечною дикою природою, яке б ви обрали?
Можливо, на думку спадає Австралія, відома своїми сумнозвісними зміями, такими як тайпан (Oxyuranus microlepidotus), або Бразилія, славиться своїми загрозливими мешканцями, такими як жовтий скорпіон (Tityus serrulatus). Однак, Європа навряд чи буде першим вибором у цьому списку, оскільки континент не визнаний своєю небезпечною фауною, згідно зі статтею з phys.org.
Однак останніми роками в південній Європі зросло занепокоєння щодо конкретної маленької восьминогої істоти: повідомлення про смертельні випадки, пов'язані з певним видом павуків, привернули значну увагу. Останній відомий випадок стався цього літа в Барі, Італія, де 23-річний чоловік помер після того, як його, як повідомляється, вкусив середземноморський павук-відлюдник, якого також називають коричневим відлюдником. Лише місяць тому 52-річний поліцейський у Палермо помер від такої ж долі.
Два найнебезпечніші павуки в Європі
Якщо ви любите досліджувати кожен закуток і вам не пощастить, прогулянка іспанською сільською місцевістю може призвести до болісної зустрічі з одним із більших павуків, таким як павук-макротеле (Macrothele calpeiana) або тарантул (Lycosa tarantula). Тим не менш, у Середземномор'ї є лише два види павуків, укуси яких вважаються медично значущими: європейська чорна вдова (Latrodectus tredecimguttatus) та середземноморський павук-відлюдник (Loxosceles rufescens).
Чорна вдова здавна мала зловісну репутацію, але жодних задокументованих випадків летального випадку, пов'язаного з укусами її європейського аналога, не було. Крім того, взаємодія з цим павуком є рідкістю, оскільки він мешкає в сільській місцевості та будує павутиння під корою дерев або камінням. Його нейротоксична отрута, відома як латротоксин, впливає на нервову систему, серце та гладкі м'язи, що призводить до синдрому, відомого як латродектизм.
Павук-відлюдник, якого можна впізнати за темною міткою на спині у формі скрипки, становить ще одну загрозу. Хоча його можна знайти в дикій природі, він вважається синантропним видом, який віддає перевагу місцям поблизу людей, зокрема в будинках, гаражах або на робочих місцях. Він часто ховається в темних, запилених місцях, таких як за меблями або під ними, і може залишатися непоміченим протягом тривалого часу.
Некротична отрута та її наслідки
На відміну від нейротоксичної отрути чорної вдови, отрута павуків, що належать до родини Sicariidae, до якої належить і середземноморський відлюдник, викликає некроз тканин. Їхня отрута містить ферменти фосфоліпази, які пошкоджують клітинні мембрани та кровоносні судини. Як наслідок, у місці укусу виникає місцева реакція: набряк, почервоніння та свербіж, які можуть тривати кілька тижнів.
У рідкісних випадках може утворитися некротична виразка, при якій тканина відмирає, а потім загоюється. Цей стан, який називають шкірним локсосцелізмом, зазвичай не є серйозним, якщо укус не розташований на обличчі або інших чутливих ділянках. Некроз у європейського відлюдника трапляється рідше, ніж у його латиноамериканських родичів (L. reclusa та L. laeta), які створюють значні проблеми в таких країнах, як Чилі та Аргентина.
У надзвичайно рідкісних випадках некроз може поширюватися на м’язи та призводити до синдрому токсичного шоку, що характеризується такими симптомами, як лихоманка та м’язовий біль. Цей стан, відомий як шкірно-вісцеральний локсосцелізм, може призвести до гострого гемолізу, ниркової недостатності та навіть смерті.
Чи варто нам боятися павуків-відлюдників?
В Іспанії L. rufescens співіснує з людьми протягом тисячоліть, проте укуси трапляються надзвичайно рідко, а достовірні дані про такі випадки обмежені. Навіть при важких реакціях пацієнт рідко бачить павука, що призводить до частих непідтверджених діагнозів.
Міждисциплінарна дослідницька група з Університету Балеарських островів вивчила кілька підозрілих випадків укусів павуків-відлюдників в Іспанії цього року. Поки що в країні не зареєстровано жодних смертельних випадків від його укусів. Нещодавні смерті в Італії залишаються загадковими: вони можуть бути статистичною аномалією або випадком неправильного діагнозу.
Також ймовірно, що глобалізація ненавмисно завезла до Європи види американських Loxosceles, які є більш небезпечними для людини. Однак офіційних записів про такі популяції на континенті немає.
Арахнофобія, яку загострюють фільми жахів та сенсаційні статті, не зовсім точно відображає реальну небезпеку. У Європі ймовірність постраждати від укусу павука мінімальна. За 23 роки було задокументовано 1691 смерть, пов'язану з укусами ос та бджіл, проте ми не панікуємо, коли зустрічаємо бджолу на своєму бутерброді.
Середземноморські павуки-відлюдники неагресивні та кусаються лише за умови прямої провокації. Регулярне прибирання та обережність під час переміщення меблів можуть значно знизити ризик укусу. Ймовірність госпіталізації через укус Loxosceles не більша, ніж удару блискавки.
