У 2025 році різниця в оплаті праці між чоловіками та жінками досягла 41% – які фактори сприяли цьому і якою мірою?
З одного боку, у 2025 році світ досяг найвищого рівня гендерної рівності з початку пандемії COVID-19: індекс глобальної нерівності знизився до 68,8%. Крім того, Україна покращила свою позицію на одну позицію, посівши 62-ге місце в рейтингу, з «закритим» розривом у 73% («закритий» гендерний розрив стосується нерівності, яку країна успішно подолала, – ред.). Інформація Всесвітнього економічного форуму, на яку посилається Euronews, свідчить як про покращення загального індексу, так і про тенденцію до стагнації або навіть незначного регресу.
На перший погляд, це може здатися приводом для обережного оптимізму. Однак за сприятливими показниками криється тривожна реальність: третій рік поспіль частка жінок на керівних посадах у світі скорочується, а економічна нерівність між статями залишається незмінною. Згідно з останніми даними ООН, до 2025 року жінки матимуть лише 64% прав, якими користуються чоловіки.
Статистика війни в Україні виявляє ще одну тривожну тенденцію – нерівність у заробітній платі зростає з початку повномасштабного вторгнення, сягнувши зараз 41%. Попередні дані Державної служби статистики України вказували на те, що у 2021 році гендерний розрив становив 17,8%. До 2023 року розрив у заробітній платі в Україні зріс до 18,6%. Онлайн-фірма з працевлаштування повідомляє, що у 2025 році очікування щодо заробітної плати українських жінок на 25% нижчі, ніж у їхніх колег-чоловіків.
Зменшення кількості жінок-лідерів, постійна нерівність у заробітній платі та вплив війни на розподіл ролей і робоче навантаження не завжди одразу очевидні, проте вони сприяють щоденному ландшафту нерівності. Олена Стрельник, доктор соціологічних наук та старший науковий співробітник Інституту соціології Національної академії наук України, допоможе прояснити цю складну та часом суперечливу статистику, а також те, як ці тенденції впливають на життя українських жінок та суспільства загалом під час війни .
ЦИФРИ ТА РЕАЛЬНІСТЬ: ЯК ІНТЕРПРЕТУВАТИ ГЕНДЕРНУ СТАТИСТИКУ
Коли ми стикаємося зі статистикою гендерної нерівності, що вона насправді означає у повсякденному житті? Чи можемо ми спостерігати її відображення в реальних сценаріях? Олена Стрельник уточнює, що хоча деякі з цих розбіжностей або нерівностей є видимими, вони представляють лише частину проблеми. «Наприклад, той факт, що лише близько 3% чоловіків беруть відпустку у зв'язку з народженням дитини, є досить очевидним. Так само важко не помітити недостатню представництво жінок на державних посадах, таких як парламент», – зазначає вона. Це попри те, що жінки становлять половину населення (54% від загальної чисельності населення). Однак вирішальним є непрямі, довгострокові наслідки життєвого вибору, зробленого як жінками, так і чоловіками в суспільстві. У культурі, яка продовжує надавати пріоритет сім'ї для жінок і роботі для чоловіків, цей вибір часто призводить до невтішних результатів.
« Гендерна нерівність — це, по суті, нерівність можливостей, а не прав . Наразі практично немає відкритої дискримінації щодо жінок, як це було 100-200 років тому, проте статистика показує, що ця нерівність зберігається в рамках соціальних тенденцій», — обґрунтовує це Олена Стрельник даними. Наприклад, в Україні жінки старшого віку живуть у бідності, значною мірою через 32% гендерний розрив у пенсіях. Чому це відбувається? «З раннього віку дівчат часто соціалізують так, що вони ставлять сім'ю на перше місце, що призводить до вибору «жіночих» професій. Як наслідок, ці жінки часто працюють вчительками або медсестрами, зазвичай отримуючи мінімальну заробітну плату. Кар'єрне зростання гальмується обов'язками щодо народження дітей, що призводить до нижчих пенсій та погіршення якості життя. Це ілюструє, як гендерна нерівність діє сьогодні». Така динаміка відображається в показниках, що містяться в різних звітах.
Представництво жінок на керівних посадах та урядових посадах має вирішальне значення, оскільки права жінок та політичне представництво є невід'ємною частиною демократії. «Ми не можемо створити справедливе суспільство, ігноруючи голоси половини населення», – стверджує Олена. В Україні існує 40% гендерна квота для виборних органів, що змушує партії включати жінок до своїх списків. «Це служить запобіжником від втрати жінок з владних посад. Однак ситуація з призначеними урядовими посадами інша. Під час війни спостерігається помітна упередженість на користь чоловіків, оскільки військово-цивільні адміністрації діють виходячи з припущення, що чоловіки більш вправні у військових питаннях. Наприклад, серед керівників ВЦА, здається, є лише одна жінка», – зазначає соціолог.
Деякі жінки утримуються від участі в політиці, вважаючи її «брудною» та «корумпованою». Тим не менш, є ознаки того, що такі стереотипи змінюються в Україні під час війни. Наприклад, опитування, проведене соціологічною групою «Рейтинг» у 2023 році для українського…
Источник
