Уявіть собі: ви прокидаєтеся після затяжного дощу, заходите на подвір’я, де блищить вологий дах, виблискує тротуар, а водостічні жолоби все ще булькають. А тепер – несподіваний поворот! Вам доведеться за все це платити. Ні, не за ремонт чи дренажну систему, а за… сам дощ, повідомляє Ukr.Media.
Дійсно, у Німеччині існує справжній «податок на дощ» (нім. Niederschlagswassergebühr), і з часом мешканці до нього звикли. Чи звучить це як фантазія? Насправді це очевидний факт.
Що викликає занепокоєння у зв'язку з дощем?
У міських умовах дощова вода не просто просочується в землю. Вона стікає з дахів, тротуарів, паркувальних майданчиків та доріг у зливові стоки. Потім вона потрапляє в річки, озера та очисні споруди. Чим більше бетонних поверхонь, тим менше води природним чином повертається в навколишнє середовище. Це призводить до навантаження на інфраструктуру, забруднення води та навіть локальних повеней.
Саме тут і вступає в гру податок. Зокрема, у більшості німецьких міст запроваджено спеціальну плату за відведення дощової води.
Як це функціонує?
Місцева влада розраховує площу водонепроникних поверхонь – дахів, бетонних доріжок, паркувальних майданчиків – і виставляє рахунок. Чим більший об’єм води з вашої власності потрапляє в каналізаційну систему, тим вищий ваш платіж. В середньому, плата коливається від 0,5 до 2 євро за квадратний метр на рік. Хоча це може здатися не надмірним, для великого будинку з паркувальним місцем загальна сума може сягати кількох сотень євро.
Наприклад, у Кельні ставка становить приблизно 1,84 євро за м² на рік. Таким чином, якщо ваш дах має площу 100 квадратних метрів, ви платитимете майже 200 євро щороку просто тому, що дощ стікатиме не «туди, куди мав би».
Яке походження цього податку?
Ця ініціатива розпочалася в 1990-х роках, коли екологічна свідомість у Європі почала зростати. Стало очевидним, що зливова каналізація не є безкінечним ресурсом. Її утримання, разом з очищенням води, вимагає значних ресурсів. У 2001 році Федеральний адміністративний суд Німеччини офіційно визнав право муніципалітетів стягувати окрему плату спеціально за зливові води.
Відповідно, цей підхід поступово поширився по всій країні.
Як реагують німці?
Загалом, зі спокоєм. Для німців податки розглядаються не як божественне покарання, а як засіб справедливого розподілу витрат. Більше того, обґрунтування цього збору цілком зрозуміле: якщо ви сприяєте забрудненню або створюєте навантаження на інфраструктуру, ви платите. Бажаєте не платити? Вживайте заходів.
Фактично, система стимулює «зелені» рішення. Наприклад, для:
- зелені дахи, що вловлюють дощову воду;
- проникна бруківка, що дозволяє воді просочуватися в землю;
- дощові сади та резервуари для зберігання води;
Ви можете отримати знижки або навіть звільнення від сплати збору. Наприклад, у Берліні, якщо вам вдається повністю контролювати водопостачання на вашій власності, ваш податок дорівнює нулю.
Отже, дощ у Німеччині — це більше, ніж просто романтика та калюжі. Він також пов'язаний з екологією, відповідальністю та навіть фінансовими зобов'язаннями. Однак, треба визнати, що в цій концепції є щось виразно європейське.
Джерело: ukr.media
