Електронний музикант Cepasa випускає новий альбом “Серце” та міркує про роль музики у складні часи.
Реклама.
Шовкова сорочка, Our Legacy (spazio.ua); штани з поліестеру та віскози, 44 Label Group (theicon.ua); шкіряні черевики, Ann Demeulemeester (theicon.ua)
Модний київський квартал біля Золотих воріт, вулиця Рейтарська, підвал. У невеликій студії звукозапису він ставить мені треки з майбутнього альбому “Серце”. Піднесений, енергійний, танцювальний – це шостий диск електронного проєкту Cepasа 38-річного музиканта Павла Ленченка. Все починалось у 2013 році з виступу в Малій Опері на Лук’янівці, де артист грав на розігріві у французького тріо Télépopmusik. За ці роки Cepasа став одним із найпопулярніших електронників країни та відомий за її межами: його композиції звучать в ефірі BBC Radio 1, він грав на одній сцені з ісландським гуртом GusGus, американцем Ніколасом Джааром і шведом Джей-Джеєм Йохансоном, співпрацював як продюсер із британською зіркою Keeno та Джамалою, писав музику для кіно – зокрема для драми Мирослава Латика “Королі репу” 2023 року.
Робота над новим альбомом розпочалася ще до повномасштабного вторгнення. “Сьогодні ця музика на часі – вона про надію, – розповідає Ленченко. – Війна робить нас більш закритими і жорсткими, а ці твори – привід згадати про світлий бік, звернутися до своїх почуттів. Сподіваюся, “Серце” принесе полегшення тим, кому зараз важко”.
Це друга платівка Сepasa, створена під час великої війни. Першим був альбом Niby Chaiky 2022-го, в якому електронна музика поєдналася з лірикою Андрія Малишка, Миколи Вінграновського та інших українських класиків. Павло почав писати його в березні 2022 року, коли разом з дружиною і донькою перебував у Львові, а завершив у Києві, коли повернувся в столицю, у квітні-травні. “Я створив Niby Chaiky не так для себе, як для людей, щоб підтримати та нагадати, що навколо є краса попри все”. Ці дев’ять треків дістали з надр історії українську музику середини XX століття та нагадали сучасним слухачам імена композиторів Юдіф Рожавської, Ігоря Шамо, Платона Майбороди.
Павла надихнула пісня “Летять, ніби чайки” 1962 року у виконанні співака Дмитра Гнатюка: “Мене вразив композиторський задум: пісня звучала так сучасно і вільно. Я спробував зіграти її та зрозумів, що це хороша ідея – зробити альбом. Згодом почав досліджувати інших вітчизняних авторів минулого”. Слухачі зустріли Niby Chaiky захоплено: минулого року Cepasa відіграв із альбомом концерти в Києві, Амстердамі, на фестивалі Sziget в Будапешті, а кліп на пісню Kyiv на основі “Як тебе не любити, Києве мій” Ігоря Шамо 1962 року набрав понад мільйон переглядів на ютубі й потрапив до сотні найпопулярніших у категорії Music Videos Ukraine.
Павло каже, що работа над Niby Chaiky стала для нього “поверненням до свого”. Він ріс на іноземній музиці: слухав платівки Homework та Discovery французького гурту Daft Punk та Crime in the City їхніх співвітчизників Kojak – “головний і найулюбленіший альбом на все життя”; любив треки британців Portishead і Massive Attack; цікавився всім, що виходило на лейблах Ninja Tune із Великої Британії та американському Naked Music, який “закохав у deep house”. Свої перші композиції почав писати у 14 років у програмі Acid Pro 2 на домашньому комп’ютері. “Спочатку я певною мірою копіював кумирів. А потім зрозумів: окрім модного звучання, в музиці має бути стрижень, що проявляє твою культуру. І усвідомив, що гріх не шукати його у власній історії”.
Шовкова сорочка, Our Legacy (spazio.ua); штани з поліестеру та віскози, 44 Label Group (theicon.ua); шкіряні черевики, Ann Demeulemeester (theicon.ua)
Таким стрижнем, каже Ленченко, може стати і народна пісня. Трек Chervona Kalyna в альбомі Niby Chaiky поєднує електронне звучання з фольклорною лірикою й вокалом соліста Одеської опери Андрія Харламова та виконавця Володимира Чміля з гурту “Хвиля”. Павло намагався дослідити, чим унікальна музика українських композиторів того часу. “Нам притаманний мінімалізм. У цій музиці немає мішури, все дуже просто та лаконічно. Наприклад, у “Червоній калині” в аранжуванні тільки гітара, синтезатори і трохи барабанів, які звучать дуже тонко, щоб не перебивати мелодію і вокал”.
Цінувати культурний спадок його навчив батько – відомий архітектор, науковець і дослідник козацтва Володимир Ленченко. Він спроєктував десятки важливих будівель України – Музей народної архітектури та побуту в Пирогові, заповідник запорозького козацтва на острові Хортиця, київський готель “Дніпро” – і був пристрасно захоплений добою козаччини. Ленченко-старший є автором перших достовірних реконструкцій Запорозької Січі, які потрапили в шкільні підручники з історії. Батьки хотіли, щоби Павло теж став архітектором, але тому не вистачило балів для вступу на бюджетний набір столичного Інституту архітектури, тож Ленченко-молодший почав вивчати програмування в КПІ. На другому курсі доєднався до гурту Tomato Jaws – проєкту музикантів Нати Жижченко та її брата Олександра. З колективом, який став першопрохідцем української електронної сцени, об’їздив Україну та Європу, зіграв сотні концертів на фестивалях Kazantip та Fort-Dance і випустив п’ять студійних альбомів. Після закриття гурту у 2013-му Павло заснував проєкт Cepasa, а Ната Жижченко – гурт ONUKA.
Музикант каже, що цінує довершеність – над одним треком може працювати кілька тижнів, щоб “звучання було ідеальним”, і впевнений: електронна музика не знає кордонів і завжди знаходить свого слухача. Ділиться нещодавнім відкриттям: за статистикою, окрім Києва, треки Сepasa найчастіше слухають у Берліні та Лондоні, де він ще жодного разу не виступав. “Якщо публіці близька твоя філософія, вона відшукає твої роботи на іншому краю світу та слухатиме їх навіть без додаткового просування”.
Треки з майбутнього альбому Cepasa вже перевірив на слухачах – в останній день вересня він зіграв live-концерт у київському клубі Kureni на Парковій дорозі. Сильний вітер – заклад розташований на схилах Дніпра – не завадив кільком сотням гостей танцювати. “Я вперше за 12 років прискорив свою музику, – каже артист. – Всі треки написані у класичному для хаусу темпі 120–122 удари на хвилину. З такою швидкістю б’ється серце, коли людина збуджена або перебуває в піднесеному настрої”. У новому альбомі можна почути барабани, орган, гітарні партії, фортепіано, а вокал, як завжди у Cepasa, звучить мінімалістично. “Я давно хотів написати хаус-альбом. З війною часу відкладати більше немає”.
Фото: Lesha Berezovskiy
Стиль: Dmytro Synytsia
Грумінг: Daria Zhadan
