Поділитися
22 серпня в український прокат вийшов психологічний трилер “Кліпни двічі”. Кінокритик Алекс Малишенко розповідає, чому режисерський дебют відомої акторки Зої Кравіц (“Велика маленька брехня”, “Бетмен”) вартий уваги.
Реклама
Співавторка альбому “Midnights” Тейлор Свіфт. Донька видатного музиканта Ленні Кравіца та неймовірної акторки Лізи Боне. Зірка “Фантастичних звірів”, “Великої маленької брехні” та “Дивергента”. У свої 35 Зої Кравіц — на піку популярності та акторської кар’єри, але, здається, їй цього замало. Після суперуспішної ролі Жінки-кішки у “Бетмені” (2022) Метта Рівза, Зої раптово взяла паузу в акторстві. Натомість з головою пірнула у власний режисерський проєкт — “Кліпни двічі”.
Ідея фільму прийшла до неї під час знімань картини “Фантастичні звірі: Злочини Ґріндельвальда” у 2017 році в Лондоні і відтоді не дає спокою. Хоча ідея — це не зовсім точне слово в цьому випадку. Кравіц розповіла Esquire, що спершу просто написала у Word два слова: Pussy Island (“Острів кицюнь”). Пізніше, у вихідний, вона дописала текст-потік свідомості, який нагадував хворе марення. Щось там настільки чіпляло майбутню режисерку, тож вона поділилася напрацюваннями з другом-сценаристом Е.Т. Фейгенбаумом, який ще не знав, що підписується на понад 6 років правок та переписувань.
Події “Кліпни двічі” відбуваються на приватному остріві мільярдера Слейтера Кінґа (Ченнінґ Татум), куди він запрошує офіціантку Фріду (Наомі Акі) та її подругу Джесс (Алія Шокат). Це справжній рай гедонізму, де гості проживають своє найкраще життя. Дні зливаються в один у наркотичному й алкогольному угарі і, здається, вечірка ніколи не закінчиться. Втім, навколо відбуваються дивні речі і невдовзі з’ясовується, що з цим місцем щось не так.
Щоб бути втіленим ідеально, задум Кравіц повинен був мати одну складову — актора Ченнінга Татума в головній ролі (трилогія “Мачо і ботан” та “Супер-Майк”). Зої ще не була знайома з актором, коли вирішила, що він її єдиний претендент на роль Слейтера Кінґа, яка була максимальна несхожа на все, що актор робив до цього. Перша спроба залучити його до проєкту провалилася, але друга ввиявилася вдалішою. Кравіц розповідала в різних інтерв’ю, що Татум став її серйозною підтримкою на майданчику, хоча знімальний процес місцями нагадував кошмар. А зовсім скоро актори стали парою, яка зараз привертає увагу на всіх гала-прем’єрах стрічки “Кліпни двічі”.
Вдалою знахідкою стала виконавиця головної ролі, а тепер і подружка режисерки Наомі Акі (“Зоряні війни: Скайвокер. Сходження”). Якщо прочитати їх інтерв’ю для Vanity Fair, то виникає враження, що вони знають одна одну мало не з дитинства, але схоже, що спільна мова з акторами та акторками для Кравіц далася найлегше, або, принаймні, найшвидше.
Сценарій фільму переписувався прямо на майданчику і постійно осучаснювався. Зрештою, маємо історію, де сюжет фільму набирає обертів поступово, щоб понестися на шаленій швидкості у другій половині фільму, коли розкидані тут і там деталі складаються в єдину картину.
У фільмі Кравіц встигає порушити ті теми, що її хвилюють: класові взаємини, питання влади та зловживання нею, культура скасування, сексуальне насилля над жінками тощо. Кравіц підходить до травматичних тем із гумором, якого у фільмі вистачає, але і відповідально. Це вартувало їй зміни робочої назви Pussy Island на більш прийнятну для більшості цільових груп — “Кліпни двічі”. Також фільм супроводили відповідними попередженнями та запустили сайт, де можна знайти контакти ресурси для отримання допомоги у випадку гендерно обумовленого насилля.
Велика кількість тем не дає змоги приділити кожній достатньо хронометражу, тому не все чітко проговорено і не всі думки завершені. Втім, що важливіше, така кількість насправді болісних і травматичних тем не перевантажує сюжет. Кравіц, яку друзі описують як затяту кіноманку, могла підгледіти, як із подібним викликом впоралися інші автори стильних та зухвалих соціальних сатир, знятих у жанрі горору — Джордан Піл у “Втечі” чи Еміральд Феннел у “Перспективній дівчині”. Принаймні вайби цих стрічок відчутні в режисерському дебюті акторки, яка, як виявилося насправді значно далі від образу гіппі Бонні з “Великої маленької брехні”, а набагато ближче до нуарної Селіни Кайл з “Бетмена”.
