У серпні 2020 року Україна прийняла на озброєння береговий ракетний комплекс «Нептун» із дальністю стрільби до 280 км, який став першою крилатою ракетою, створеною за часів незалежності. З того часу протикорабельна ракета пройшла значний шлях еволюції та перетворилася на ціле сімейство ракет, здатних завдавати ударів на дальності до 1000 км.
Історія появи
Розробка протикорабельної ракети «Нептун» у КБ «ЛУЧ» розпочалася у 2010 році з ініціативи керівника підприємства Олега Коростельова. Перші роботи підприємство фінансувало власним коштом. На той час Військово-морські сили України мали на озброєнні лише радянські берегові комплекси «Рубеж» із морально та фізично застарілими ракетами сімейства П-15 «Термит».
У 2012 році держава відкрила дослідно-конструкторську роботу зі створення нової ракети. Наступного року тодішньому міністру оборони Павлу Лебедєву показали її кидкові випробування.
Після окупації Криму у 2014 році Україна втратила 25-й окремий береговий ракетний дивізіон, озброєний ракетами «Термит», та значну частину корабельного складу. Російська агресія також створила нагальну потребу в розробці засобів для ураження ворожих кораблів, які могли блокувати українське узбережжя або брати участь у висадці десанту.
У вересні 2015 року на виставці «Зброя та безпека» вигляд перспективної ракети вперше показали у рекламних матеріалах. Навесні 2016 року стало відомо про виготовлення перших льотних зразків, непублічні випробування яких відбулися в середині 2017 року.
Перші публічні льотні випробування «Нептуна» відбулися 30 січня 2018 року. Під час них перевірили льотні характеристики та роботу систем ракети. Тоді секретар РНБО Олександр Турчинов повідомив, що українська ракетна програма передбачає створення комплексів наземного, морського та повітряного базування.
17 серпня 2018 року на півдні Одеської області провели наступний етап випробувань з ураженням морської цілі. А 5 грудня ракета знищила надводну ціль, подолавши маршрут загальною довжиною 280 км, підтвердивши заявлену дальність стрільби.
Паралельно флот розглядав переозброєння кораблів. У грудні 2018 року з ракетного катера «Прилуки» демонтували контейнери КТ-97М для ракет «Термит», які планували замінити на пускову установку ракети «Нептун», однак ці плани так і не вдалося втілити в життя.
5 квітня 2019 року випробували вже мобільний береговий комплекс. Під час цього пуску ракета подолала 225 км за 13 хв 55 с, змінюючи висоту від 300 до 5 м.
Упродовж 2019 року розробники оновили низку систем. Ракета отримала нові висотомір, гіроскоп, навігаційну систему та стартовий двигун. Збільшили аеродинамічні поверхні й доопрацювали головку самонаведення для роботи під час маневрування.
У червні 2019 року Міністерство оборони показало підрив бойової частини ракети поблизу спеціального стенда з металевих листів. За розташуванням пробоїн розробники оцінювали дію уламків і готували подальші доопрацювання. У листопаді того ж року публічно продемонстрували активну радіолокаційну головку самонаведення.
У 2020 році випробування перейшли до завершального етапу. У квітні перевіряли роботу ракети з інертною бойовою частиною та її застосування в умовах радіоелектронної протидії. Наприкінці травня провели залпові пуски, а 17 червня ракети зі спорядженими бойовими частинами уразили кораблі-мішені на відстані близько 80 км. Після цього розпочалася підготовка документів для прийняття комплексу на озброєння.
Перший «Нептун»
23 серпня 2020 року міністр оборони Андрій Таран підписав наказ про прийняття берегового ракетного комплексу РК-360МЦ «Нептун» на озброєння Збройних сил.
Довжина «першого покоління» ракети Р-360 зі стартовим двигуном становила близько 5 м, маса сягала 870 кг, діаметр корпусу — 380 мм, а маса бойової частини — 150 кг.
Дальність стрільби становила від 7 до 280 км. У польоті над морем ракета могла триматися на висоті 3–10 м над гребенями хвиль і розвивати швидкість близько 900 км/год.
На ранніх зразках використовували стартовий двигун від зенітної ракети комплексу С-125, який надалі замінили доопрацьованим виробом.
На маршовій ділянці Р-360 використовує інерціальну навігацію з корекцією за супутниковими сигналами. Для пошуку й захоплення цілі призначена дводіапазонна активна радіолокаційна головка самонаведення. Заявлена дальність виявлення та захоплення цілі становить до 50 км, а кути огляду — до ±60°.
Штатний дивізіон комплексу передбачав шість уніфікованих пускових установок УСПУ-360, шість транспортно-заряджальних машин ТЗМ-360, шість транспортних машин ТМ-360 та рухомий командний пункт РКП-360. Загальний боєкомплект становив 72 ракети. На пускових одночасно розміщувалися 24 ракети, які комплекс міг застосувати залпом.
Перший дослідний дивізіон використовував шасі КрАЗ-7634НЕ та КрАЗ-6322. Зокрема, восьмиколісне шасі КрАЗ-7634НЕ для монтажу важкого обладнання підприємство відвантажило на початку 2019 року. Після прийняття комплексу на озброєння через проблеми з надійністю та виробництвом шасі від КрАЗ для серійних машин обрали чеські Tatra 815-7.
Контракт на виробництво першого дивізіону Міністерство оборони уклало з КБ «ЛУЧ» наприкінці 2020 року. Фінансування закупівлі на 2021 рік становило близько 720,2 млн грн. У грудні 2021 року командувач ВМС Олексій Неїжпапа повідомив, що флот очікує отримати дивізіон до квітня 2022 року.
У січні 2022 року стало відомо про початок виготовлення другого дивізіону. Пускові установки першого серійного комплекту тоді ще проходили ходові випробування, під час яких перевіряли гідравліку та роботу систем у зимових польових умовах.
Водночас тривало опрацювання інших носіїв. У червні 2021 року Міноборони замовило корабельну версію ракети, а в грудні Неїжпапа заявив, що ВМС уже обрали морську випробувальну платформу. Олег Коростельов тоді оцінював необхідний для завершення розробки час ще у рік-півтора.
Також опрацьовували варіант ракети авіаційного базування, для якого розглядали використання бомбардувальників Су-24М, оскільки тоді це були єдині літаки в арсеналі Повітряних сил, бортова радіолокаційна станція яких могла виявляти надводні цілі. Окрім того, існував проєкт морського патрульного літака Ан-148-300МП, який також міг оснащуватися ракетами Р-360.
Однак до початку повномасштабного вторгнення «у металі» встигли втілити тільки комплекс наземного базування.
«Нептун» для ураження наземних цілей
Попри те, що Р-360 створювали як протикорабельну ракету, у неї із самого початку заклали можливості атакувати берегові радіоконтрастні цілі. Проте вона погано підходила для ударів вглибині суходолу через особливості роботи системи наведення.
Тому під час повномасштабної війни з’явилася нагальна потреба в розробці окремої модифікації з іншою системою наведення та більшою бойовою частиною для ударів по об’єктах на суходолі.
Про розробку такої системи вперше стало відомо навесні 2023 року. Тоді про неї розповів американським журналістам видання The War Zone представник українського оборонного відомства на умовах анонімності.
Заявлена дальність нової ракети мала становити до 400 км, а бойову частину мали збільшити до 350 кг.
За описом джерела, модифікована ракета могла використовувати ту саму пускову установку, що й протикорабельна Р-360. На маршруті її спрямовувала навігаційна система з використанням GPS, а на кінцевій ділянці інфрачервона головка самонаведення мала знаходити ціль за попередньо завантаженим зображенням.
«Довгий Нептун»
У грудні 2023 року тодішній заступник міністра оборони Іван Гаврилюк публічно повідомив про роботу над новою модифікацією ракети, яку назвав «Довгим Нептуном».
У березні 2025 року Володимир Зеленський повідомив, що «Довгий Нептун» пройшов випробування та успішне бойове застосування.
Порівняно з початковою Р-360 вона отримала довший корпус більшого діаметра, змінену носову частину, збільшені рулі та новий індекс Р-360Л.
Заявлена дальність польоту ракети для комплексу «Нептун-Д» становить до 1000 км, довжина ракети сягає 6 м, діаметр корпусу — 500 мм, а маса бойової частини — 260 кг.
Заявлено можливість польоту над складним рельєфом, проходження маршруту без супутникової навігації та наведення на наземні цілі.
За оцінкою дослідника ракетного озброєння Фабіана Гоффмана, ракета може використовувати систему корекції за рельєфом місцевості TERCOM як додатковий засіб навігації в умовах недоступності супутникових сигналів.
«Довгий Нептун» отримав нову пускову установку на шасі Tatra з двома великими транспортно-пусковими контейнерами квадратного перерізу, ймовірно, через несумісність зі старою пусковою установкою внаслідок збільшення розмірів. У ніч проти 14 листопада 2025 року президент України Володимир Зеленський уперше оприлюднив відео з оновленою пусковою платформою.
«Товстий Нептун»
У жовтні 2025 року Міністерство оборони показало литовській делегації ще одну конфігурацію ракети. Демонстрацію проводив тодішній міністр оборони Денис Шмигаль. Її найпомітнішою відмінністю стали два бічні напливи на корпусі для розміщення додаткового палива у конформних баках, які прилягають до корпусу.
Про цю ракету відомо небагато. За оцінками, ця конфігурація, ймовірно, зберігає приблизні масогабаритні значення перших версій ракети Р-360 «Нептун», має бойову частину масою 150 кг та дальність 400–600 км.
Ймовірно, ця модифікація також має головку самонаведення, оптимізовану для ураження наземних цілей на кінцевій ділянці польоту. Однак офіційні характеристики цієї версії не оприлюднили.
Водночас на одному з відео демонстрації ракет можна помітити, що ця ракета зберегла оригінальний індекс Р-360. Також примітно, що на численних виставках та урочистих заходах демонструють саме цю версію ракети, а не «Довгий Нептун».
Однак «Довгий Нептун» продовжують регулярно застосовувати, зокрема саме ударом цих ракет по аеродрому «Борисоглебск» 15 жовтня Сили оборони знищили щонайменше чотири бомбардувальники Су-34 та пошкодили ще два.
| Характеристика | Оригінальний «Нептун» | Версія для наземних цілей, 2023 рік | «Довгий Нептун» | «Товстий Нептун» |
| Основне призначення | Ураження кораблів і берегових радіоконтрастних цілей | Ураження наземних об’єктів | Ураження наземних та надводних об’єктів на великій відстані | Імовірно, ураження наземних об’єктів* |
| Максимальна дальність, км | 280 | 400 | 1000 | 400–600* |
| Маса бойової частини, кг | 150 | 350 | 260 | 150* |
| Стартова маса, кг | 870 | Н/д | Н/д | Н/д |
| Довжина, м | Близько 5,05 зі стартовим прискорювачем | Н/д | 6 без стартового прискорювача | Н/д |
| Діаметр основного корпусу, мм | 380 | Н/д | 500 | 380* |
| Маршова навігація | Інерціальна із супутниковою корекцією | Інерціальна із супутниковою корекцією | Інерціальна із супутниковою корекцією, заявлена можливість польоту без супутникової навігації | Н/д |
| Кінцеве наведення | Активна радіолокаційна ГСН | Інфрачервона ГСН | Н/д | Н/д |
Зірочкою (*) позначено дані на основі оцінок експертів, а не офіційно заявлені характеристики.
«Молодший брат»
Розробку малогабаритної крилатої ракети «Паляниця» розпочали вже під час повномасштабної війни у 2023 році. За словами одного з учасників проєкту, до першого бойового застосування команда працювала над ракетою приблизно півтора року. Конструктори створювали її з нуля, залучаючи фахівців різних напрямів.
Однією з головних вимог стала можливість масового виробництва за відносно невисокої вартості. Зокрема, перед розробниками стояло завдання локалізації компонентів і виготовлення частини деталей власними силами замість їх закупівлі. У результаті вартість нової ракети становить «значно менше 1 мільйона доларів».
24 серпня 2024 року Україна вперше застосувала «Паляницю», яка уразила російський військовий об’єкт на тимчасово окупованій території. До початку грудня того ж року вже запустили серійне виробництво.
На виставці MSPO у вересні 2025 року українська промисловість представила оновлену «Паляницю». Порівняно з початковим зразком вона отримала інші крила та хвостове оперення, а також видовжений фюзеляж.
Тоді ж розкрили технічні характеристики нової версії малогабаритної крилатої ракети. Так, довжина ракети становить 3,5 м, розмах крил — 1,7 м, а загальна маса — 320 кг, із яких 100 кг припадає на бойову частину. Дальність польоту заявлена на рівні 650 км, максимальна швидкість — до 900 км/год, а висота польоту — від 15 до 500 м.
Запуск здійснюють із наземної платформи за допомогою твердопаливного прискорювача. Для навігації «Паляниця» використовує інерціальну систему із супутниковою корекцією.
До жовтня 2025 року «Паляниця», за повідомленням Володимира Зеленського, уже в десятках випадків уражала російські військові склади.
На Eurosatory 2026 «Укроборонпром» представив реактивний ударний апарат UAV-290. У вересні на MSPO підприємство підтвердило, що цей індекс належить «Паляниці» розробки та виробництва КБ «ЛУЧ».
За оприлюдненими у 2026 році характеристиками, загальна маса ракети зросла вже до 350 кг, а крейсерська швидкість заявлена на рівні 800 км/год. Дальність, габарити й маса бойової частини відповідали попереднім даним. Для запуску використовують пускову установку на базі причепа або напівпричепа.
Подальшим розвитком «Паляниці» стала малогабаритна крилата ракета Areion, відкриті характеристики якої з’явилися в червні 2026 року. Її також розробило та виробляє КБ «ЛУЧ».
Примітно, що Areion у давньогрецькій міфології — безсмертний кінь, відомий надзвичайною швидкістю. За однією з версій міфу, його батьками були бог моря Посейдон (римський відповідник — Нептун) та богиня родючості й землеробства Деметра (Церера у римлян).
Заявлена дальність Areion становить 600 км, маса бойової частини — 100–120 кг, а висота польоту — від 20 м. Ракета-дрон призначена для ураження прибережної інфраструктури та важливих стаціонарних об’єктів у глибині території противника, зокрема в умовах радіоелектронної протидії.
Для навігації Areion використовує інерціальну систему із супутниковою корекцією. Також заявлено використання системи AltNav. Це збірна назва комплексу технологій, які дозволяють точно визначати координати в умовах, коли сигнали стандартного GPS заблоковані або підроблені засобами РЕБ.
Основні варіанти цієї системи включають магнітну навігацію (MagNav) на основі аномалій магнітного поля Землі; оптичну навігацію (Vision-Aided), що зіставляє відео з камер із картами місцевості; радарне сканування рельєфу (Terrain-Aided) для звірки висот та контурів землі; а також навігацію за низькоорбітальними супутниками (LEO).
Areion отримала транспортно-пусковий контейнер і можливість запуску зі стандартної самохідної пускової установки «Нептуна», яку адаптували для нового боєприпасу. Окрім неї, пусковою установкою може слугувати універсальний причіп або напівпричіп.
Підсумок
За час розвитку «Нептун» перетворився з протикорабельної ракети берегового комплексу на сімейство далекобійних засобів для ураження морських і наземних цілей.
Хоча випадки масованих ударів, подібних до російських із одночасним запуском десятків крилатих ракет, наразі публічно невідомі, ці ракети демонструють високу бойову ефективність.
Так, лише з початку серпня 2026 року ракетами «Нептун» уразили військово-морську базу й порт Новоросійська 12 серпня, завод з виробництва ракетного палива «Комбинат „Каменский“» у Ростовській області 16 серпня, завод з виробництва ударних БпЛА «Молния» «Атлант Аэро» в Таганрозі 15 вересня та Азовський оптико-механічний завод, залучений до виробництва протирадіолокаційних ракет Х-31П, ракет «повітря — повітря» малої дальності Р-74 та далекобійних Р-37М, крилатих Х-101, Х-35У, Х-59/Х-69 і балістичних ракет середньої дальності «Орешник», 26 вересня.
Окрім того, 9 вересня ВМС повідомили про влучання «Нептуна» у фрегат «Адмирал Эссен» у Новоросійську. Корабель проєкту 11356Р є носієм крилатих ракет «Калибр».
Відомо, що Україна планує продовжувати розвивати та вдосконалювати це сімейство ракет. Так, 16 червня 2026 року КБ «ЛУЧ» та провідна європейська ракетобудівна компанія MBDA уклали меморандум щодо розробки нової крилатої ракети «Нептун-2».
Характеристики «Нептуна-2» та строки його розробки сторони поки не оприлюднили.
«Угода буде зосереджена на подальшому розвитку крилатої ракети „Нептун“. КБ „ЛУЧ“ та MBDA впроваджуватимуть революційні інновації для розвитку можливостей глибокого удару для „Нептун-2“, одночасно розвиваючи стратегічну оборонну співпрацю з Україною», — наголосили в MBDA.