Військовий з позивним «Одеса» приєднався до війська у 19 років у 2023 році. Спочатку він служив у 37-й окремій бригаді Морської піхоти, виконуючи бойові завдання на Херсонському та Донецькому напрямках.
Під час боїв у Торецьку військовий дістав поранення ноги. За висновком ВЛК його на шість місяців визнали непридатним до військової служби з подальшим переоглядом. Після повторного проходження комісії він підписав новий контракт за програмою «Контракт 18-24» із 59-ю штурмовою бригадою та обрав напрямок безпілотних авіаційних комплексів.
Нині «Одеса» служить у 1-му батальйоні безпілотних систем «Хижаки висот» 59-ї окремої штурмової бригади. В інтерв’ю він розповів про бойовий досвід у Морській піхоті, поранення та відновлення, навчання на FPV-пілота й особливості роботи з безпілотниками.
Від цивільного життя до військової служби
У виші я не навчався – одразу після школи пішов працювати. Спочатку працював в охороні, а у 19 років пішов до війська.
Як для вас розпочався ранок 24 лютого 2022 року?
Як і для всіх – неочікувано. Я саме поїхав на роботу, одразу повернувся додому, тому що почався увесь цей хаос.
Як ви потрапили до війська і чому саме до Морської піхоти?
У 2023 році я добровільно пішов до ТЦК та СП й пройшов медичну комісію. Потім мене направили на базову загальновійськову підготовку в 169-й навчальний центр «Десна», а після неї – на фахове навчання за спеціальністю «зв’язківець».
За цією спеціальністю я не працював, оскільки перебував у тиловій частині. Згодом мене перевели до 37-ї окремої бригади Морської піхоти, у десантно-штурмову роту.
Бойовий досвід у морській піхоті
Чи проходили ви навчання з форсування водних перешкод?
Так, таке навчання проводили вже всередині підрозділу. Ми сідали в катер, він доставляв нас до визначеної точки, після чого відбувалася висадка. Там забирали бійців, а ми рухалися далі на власні точки й позиції.
На яких напрямках ви виконували бойові завдання?
Спочатку був Херсонський напрямок – населений пункт Кринки, позиції за Кринками. Потім нас перекинули на Донеччину.
Там ми ловили ворожі диверсійно-розвідувальні групи. Згодом нас перевели на Торецький напрямок в посадку, де ми тримали оборону й відбивали контратаки.
Як проходив звичайний день морського піхотинця під час активних боїв?
Ми постійно перебували на позиціях і відбивали штурми. Противник безперервно йшов вперед, а ми відбивали його атаки. Побут був звичайним, як і в інших військових в окопах.
З якими найбільшими загрозами стикається піхота в активному бою?
Артилерія, FPV-дрони та керовані авіаційні бомби – КАБи. На мою думку, КАБи – це найстрашніша штука. Все, що летить на піхоту, завжди страшно. Для мене хлопці-піхотинці зараз – справжні герої.
Поранення та відновлення
За яких обставин ви отримали поранення?
Поранення отримав восени 2024 року під час боїв на Донеччині – Торецький напрямок. Приблизно за 20 метрів від мене прилетіла міна, і я дістав осколкове поранення коліна. Мене відправили до лікарні, зробили операцію, а потім направили на реабілітацію та у відпустку.
Після відпустки побачив, що нога ще не сильно загоїлася. Я знову проходив військово-лікарську комісію в Одесі, яка повторно направила мене на реабілітацію. Відновлення тривало близько півроку.
Як відбувалася евакуація після поранення?
За нами приїхала броньована машина на високій швидкості. Нас провели до точки зустрічі, де вона мала забрати поранених, і ми чекали на евакуацію. На щастя, ворожі FPV-дрони та артилерія нас не виявили.
Швидко завантажилися, і нас вивезли до евакуаційного пункту, де ставили крапельниці й оглядали. Далі проходив наступні етапи лікування: у госпіталі зробили знімки, а на третьому етапі відправили до лікарні на Дніпропетровщині на операцію.
Після цього проходив реабілітацію, повернувся додому у відпустку, а згодом знову поїхав на ВЛК.
Перехід до безпілотних систем
Як відбувся ваш перехід від морської піхоти до «Хижаків висот»?
Прямого переведення не було. Після поранення ВЛК визнала мене непридатним до служби з переоглядом через шість місяців. Після повторної комісії мене визнали придатним, і тоді запропонували підписати новий контракт за програмою «Контракт 18-24» із 59-ю бригадою на напрямок безпілотних авіаційних комплексів. Мені це було цікаво, тому я погодився. На той час мені було 22 роки.
Чим вас зацікавила робота з FPV-дронами?
Насамперед новими технологіями, адкже тоді якраз йшов бурхливий розвиток FPV-дронів. Мене направили на фахове навчання. Навчався добре, склав усі іспити на відмінно й отримав фах.
Після цього мене направили до підрозділу, де я разом із бойовими пілотами навчався працювати вже на оптиці. Згодом почав виконувати завдання самостійно як пілот і старший свого екіпажу.
Скільки тривало фахове навчання і чого саме там навчають?
Навчання на фаху тривало місяць. Нас навчали розуміти, як літає дрон, його будову, технічну частину, орієнтуватися за картами.
А так – більше літати й знати будову безпілотника, щоб розуміти, які можуть виникнути проблеми та як їх усунути, аби дрон долетів до своєї цілі.
Що було найскладнішим під час опанування режиму керування FPV-дроном, у якому він не вирівнюється автоматично, а пілот сам контролює його нахил і обертання?
Для мене нічого особливо складного не було. Якщо навчатися в симуляторі, там не завжди вдається відчути дрон так, як під час реального польоту.
На практиці потрібно відчувати безпілотник і плавно рухати стіками – тоді відчуваєш політ, і все вийде. Головне – не поспішати й спокійно зрозуміти, як він літає. Якщо з першого разу не вийшло, нічого страшного, варто спробувати вдруге і втретє.
Технічна підготовка та робота екіпажу
Наскільки добре пілоту потрібно розуміти інженерну частину?
Це обов’язково. Пілот має розуміти, як влаштований дрон, уміти працювати з його компонентами та усувати несправності.
Наприклад, якщо перегорів відеопередавач, двигун або польотний контролер – ти мусиш уміти сам відпаяти деталь і запаяти нову. Також важливо вміти налаштовувати телеметрію та працювати зі спеціальними програмами, щоб перевіряти якість зв’язку між пультом і дроном перед вильотом.
Як між членами екіпажу розподілені обов’язки?
У кожного свої чіткі обов’язки. Інженер відповідає за збір дронів та спорядження БК, штурман – за прокладання й наведення по маршруту, а моє завдання як пілота – долетіти з точки А в точку Б та знищити ціль.
Які цілі є пріоритетними для вашого батальйону?
Піхота, стаціонарні цілі та ворожа логістика.
Як ви долаєте вплив ворожих засобів радіоелектронної боротьби?
Зараз я літаю переважно на оптиці, тому РЕБ на мене майже не впливає і я його не помічаю.
Погодні умови та нічні вильоти
Як погода впливає на роботу FPV-дронів?
Дощ і сильний вітер створюють труднощі: замазується камера або з’являється ризик обриву зв’язку. Попри це, ми намагаємося долітати до цілі.
Як тепловізійні камери вплинули на роботу нічних FPV-дронів?
Тепловізійні камери дуже допомагають під час нічних вильотів. Вони дають змогу бачити теплову сигнатуру ворога, якого вдень у зеленці важко помітити. Отримав координати – долітаєш і знищуєш. Восени та взимку, коли на деревах опаде листя, виявляти цілі стане трохи легше й на денних камерах.
Підтримка родини та побратимів
Що допомагає вам триматися й уникати вигорання?
Насамперед мене підтримує родина. Також важливу роль відіграє командир, який після кожного виїзду проводить із нами розбір польотів. Ми аналізуємо відео, обговорюємо помилки й думаємо, як наступного разу виконати завдання краще.
Додає сил і результат роботи, коли бачиш знищені цілі – це дуже піднімає настрій. Спочатку родина негативно сприйняла моє рішення піти служити, але згодом близькі зрозуміли мене й звикли.
Не падаємо духом, тримаємо стрій і продовжуємо боротьбу! Віримо в ЗСУ, Слава Україні!