Частіше використання безпілотників, зокрема реактивних «Шахедів», кидає виклик традиційним методам перехоплення та створює додаткове навантаження на наявні системи протиповітряної оборони.
Протидія цим загрозам потребує не лише нових технологій, а й здатності масштабувати виробництво та адаптувати тактику до реалій поля бою.
Адріан Кантер, співзасновник та CEO французько-української defense tech компанії Alta Ares, розповів «Мілітарному» про ключові цілі та поточні пріоритети компанії, пояснив, як гнучкі новачки оборонної індустрії співпрацюють із досвідченими підрядниками, а також окреслив роль України у формуванні майбутнього європейської ППО та переосмисленні підходів НАТО до підготовки в умовах сучасної війни.
У чому полягає головна місія Alta Ares як симбіозу французької інженерної експертизи та українського бойового досвіду?
Alta Ares – французько-українська компанія, заснована в Україні два з половиною роки тому після мого візиту до шкільних друзів, що служили в піхотному підрозділі на південному сході Запорізької області. Нині ми займаємо важливе місце на європейському ринку та зосереджуємося на протиповітряній обороні – одному з ключових викликів сучасної війни. Я переконаний, що безпеку Європи неможливо побудувати без України – її східних воріт, перед якими наразі постає найбільша загроза.
Alta Ares працює над автономністю дронів, системами ППО та інтеграцією ШІ. Яку конкретну технологічну прогалину ви прагнете закрити насамперед?
Компанія прагне розробляти як апаратні (hardware), так і програмні (software) рішення, що зменшуватимуть когнітивне навантаження та втому військовослужбовців. Наша мета – допомогти операторам виконувати складні завдання з меншою потребою в ручному керуванні, аби вони могли ефективніше працювати в умовах тривалої високоінтенсивної війни.
Наразі Alta Ares розвиває три основні напрями: ППО, ударні спроможності та інтеграція ШІ в наявні системи. Ми розробляємо програмне й апаратне забезпечення для ППО, а також послуговуємося ШІ для вдосконалення та розширення функціоналу застарілих технологій – до прикладу, для автоматизації розвідувальних місій. Крім того, компанія прагне дати одному оператору змогу керувати кількома перехоплювачами, об’єднуючи дані в єдину радіолокаційну картину повітряної обстановки. Водночас масштабування виробництва залишається для нас серйозним викликом. Навіть найкращі технології не можуть зарадити кількісній потребі.
Чи інтегрує Alta Ares свої рішення в наявні українські системи управління боєм (BMS)?
Відносно відкрита ІТ-екосистема України дає змогу Alta Ares інтегрувати рішення в наявні системи, зокрема «Віраж», «Дельта», Sky Map тощо. Ми розробили програмне забезпечення маршового наведення Cyclops для наведення на маршовій ділянці польоту. Воно використовує координати цілі, отримані від наявних систем, щоб спрямовувати перехоплювач у зону ураження, зменшуючи навантаження на оператора.
Alta Ares надає ПЗ термінального наведення кільком українським виробникам перехоплювачів. Ми вважаємо, що спільний програмний стек може допомогти усунути прогалини в системі ППО. Жодна компанія не здатна самотужки розв’язати цю проблему. У цьому випадку конкуренція за принципом «переможець отримує все» не працює. Наша мета – об’єднати виробників за допомогою ПЗ та сприяти ширшому розгортанню наших рішень в Україні.
Чим перехоплення повітряних цілей в Україні відрізняється від традиційних сценаріїв НАТО?
Стратегія ППО НАТО традиційно ґрунтувалася на припущенні, що Альянс матиме перевагу в повітрі. Масове застосування «Шахедів» цей підхід руйнує: НАТО не має достатньої кількості винищувачів і боєприпасів, аби перехоплювати кожну ціль. Співпраця між Альянсом та українськими фахівцями, зокрема в межах Командування ОЗС НАТО з питань трансформації (ACT) і Спільного центру НАТО-Україна з аналізу, підготовки та освіти (JATEC), допомагає Альянсу адаптуватися до умов поля бою, де його перевага в повітрі не гарантована.
Різноманітній оборонній промисловості Європи потрібна гібридна модель, яка поєднуватиме досвід великих підрядників із гнучкістю нових гравців ринку. Усталені компанії мають набуту роками компетенцію, тоді як стартапи можуть генерувати свіжі ідеї та допомагати пришвидшувати нагальні виробничі процеси. Гроші не здатні купити час, тому співпраця є вкрай важливою.
Наприклад, Alta Ares співпрацює з Airbus щодо можливості інтеграції наших програмних та апаратних рішень у систему управління боєм IBMS, яку використовують в Україні з IRIS-T.
Чи розробляє Alta Ares рішення для протидії реактивним «Шахедам»?
Alta Ares вже кілька місяців розробляє й випробовує прототипи реактивних перехоплювачів, зокрема X-LOCK і BLACK BIRD. Ми співпрацюємо з JATEC і близько 20 українськими компаніями за підтримки Brave1 та Міністерства оборони.
Перетворити ці прототипи на доступні системи, придатні для масового виробництва, доволі складно. У Європі небагато виробників турбін, а для роботи на високих швидкостях перехоплювачам потрібні передові камери, обчислювальні потужності й системи термінального наведення. Сподіваємося, що завдяки спільним зусиллям до зими матимемо готове рішення.
Яке бачення Alta Ares має щодо розвитку протиповітряної оборони в Європі найближчими роками?
Упродовж наступних шести місяців ми плануємо розробити перехоплювач Blackbird і адаптувати ПЗ термінального наведення для фронтального та флангового перехоплення цілей, розширити поле зору камер та інтегрувати додаткові сенсори, зокрема малогабаритні радари.
Упродовж наступних 6–18 місяців ми прагнемо перейти від робочого прототипу до виробу, готового до серійного виробництва, забезпечивши стабільне постачання ключових компонентів.
Це доволі амбітно. Оборонна галузь загалом вимагає амбітності, утім вчить скромності заразом. Важливо ставити перед собою високі цілі й водночас усвідомлювати, що самотужки подолати кризу у сфері ППО – неможливо. Саме тому ми співпрацюємо як із великими оборонними компаніями, зокрема Airbus, Thales і MBDA, так і з гнучкими українськими виробниками, які змогли наростити виробництво до тисяч дронів на місяць.
Ми ще не досягли цієї мети, але вважаємо її цілком реальною. Іншим компаніям це вдалося – то чому ж не вдасться нам?