Авіаційні ракети класу «повітря — повітря» з інфрачервоною головкою самонаведення зазвичай мають простішу систему наведення, ніж ракети з радіолокаційною головкою. Водночас цей напрям активно розвивається, зокрема й у Європі.
Розробкою таких ракет займаються одразу кілька європейських країн. Німеччина є головною країною програми IRIS-T, Франція розвиває MICA IR, а Велика Британія — ASRAAM. Нові ракети з інфрачервоними головками самонаведення розробляє і Туреччина, однак її перспективні зразки поки не дійшли до серійного виробництва та прийняття на озброєння.
Водночас європейські країни НАТО широко використовують американську AIM-9 Sidewinder, яка залишається однією з найпоширеніших ракет цього класу в Європі. У цьому матеріалі ми розглянемо, які ракети з інфрачервоними головками самонаведення використовують європейські країни НАТО, коли та в якій кількості вони їх закуповували. Наприкінці підрахуємо приблизну загальну кількість таких ракет та оцінимо, скільки з них може перебувати на озброєнні європейських країн НАТО.
Авіаційна ракета AIM-9
Ракету AIM-9 Sidewinder сьогодні можна вважати однією з найдовгоживучих керованих авіаційних ракет класу «повітря — повітря» з інфрачервоною головкою самонаведення. Вона надійшла на озброєння у 1956 році та протягом десятиліть залишалася одним з основних засобів ураження авіації противника для країн НАТО. Sidewinder досі використовують понад 30 іноземних замовників.
За цей час ракета пройшла значну еволюцію, отримавши велику кількість нових модифікацій. Від ранніх AIM-9B та AIM-9D вона пройшла до AIM-9L, AIM-9M та сучасної AIM-9X. Кожне нове покоління отримувало вдосконалену систему наведення та більшу стійкість до засобів інфрачервоних перешкод. При цьому базова конструкція ракети виявилася настільки вдалою, що Sidewinder продовжує використовуватися через майже 70 років після прийняття на озброєння.
Найсучаснішою серійною версією є AIM-9X. Її розробка стала фактично новим етапом розвитку. Ракета отримала сучасну матричну інфрачервону головку самонаведення, високу маневровість завдяки відхиленню вектора тяги та можливість захоплювати цілі під великими кутами відносно поздовжньої осі літака. Це дозволяє атакувати цілі, які перебувають далеко від напрямку польоту винищувача, у тому числі за допомогою системи цілевказання на шоломі. Перші серійні AIM-9X почали поставлятися у 2002 році, а початкову оперативну готовність ракета отримала у 2003 році.
Останній розвиток AIM-9X отримав у версії Block II, яка додатково оснащена двостороннім каналом передачі даних. Це дозволило розширити можливості ракети за межами традиційного ближнього повітряного бою та реалізувати нові режими застосування. Водночас частина європейських країн НАТО досі використовує старіші AIM-9L/I та AIM-9M, розроблені ще у 1970–1980-х роках, тоді як нові AIM-9X поступово стають основною версією Sidewinder у країнах, що переходять на сучасні винищувачі.
Бельгія
Бельгія є давнім оператором AIM-9 Sidewinder, насамперед у складі озброєння винищувачів F-16. Із переходом на F-35A країна почала отримувати сучасні AIM-9X, які призначені для використання вже з новим поколінням винищувачів.
У грудні 2023 року американський звіт за програмою AIM-9X зафіксував FMS-угоду Бельгії на вісім AIM-9X Block II.
У вересні 2025 року США окремо схвалили можливий продаж Бельгії до 320 AIM-9X Block II та 258 AIM-9X Block II+, а також відповідних блоків наведення. Загальна вартість потенційного пакета оцінювалася у 567,8 млн доларів. DSCA прямо зазначила, що ракети призначені для бельгійського парку F-35.
Крім того, у серпні 2025 року NSPA отримала схвалення можливого продажу ще восьми AIM-9X Block II або Block II+ для Бельгії.
Болгарія
Болгарія стала оператором сучасної AIM-9X у зв’язку із закупівлею винищувачів F-16 Block 70.
У квітні 2022 року США схвалили для Болгарії можливий продаж другого пакета з восьми F-16 Block 70, до якого входили 20 AIM-9X Block II. Таким чином, AIM-9X була закладена до складу озброєння болгарських F-16 ще на етапі формування їхнього нового винищувального парку.
Водночас американський звіт за програмою AIM-9X містить уже укладену FMS-угоду Болгарії від 31 жовтня 2022 року.
У межах цієї угоди в документах вказано 28 AIM-9X, а фінансування становило 11,8 млн доларів у тодішніх цінах. Це важливіша цифра для оцінки фактичної закупівлі, ніж максимальні обсяги, зазначені в попередніх повідомленнях DSCA.
Греція
У 2020–2022 роках Греція активно оновлювала авіаційне озброєння, але нових AIM-9 у цей період не закуповувала.
У 2024 році США схвалили можливий продаж Греції до 40 винищувачів F-35A. Однак у переліку озброєння цього пакета AIM-9X не було — повідомлення стосувалося літаків, обладнання та пов’язаних із програмою F-35 систем.
У 2025 році грецькі Повітряні сили визначили AIM-9X Block II/II+ серед пріоритетних ракет для майбутніх F-35.
Основними носіями AIM-9 у грецьких ПС залишаються винищувачі F-16 та F-4, які використовували попередні модифікації Sidewinder.
Данія
Данія тривалий час використовувала ракети AIM-9 Sidewinder на винищувачах F-16. Після переходу на F-35A країна почала використовувати AIM-9X. Згідно зі звітом програми AIM-9X, 5 січня 2023 року Данія уклала FMS-угоду на закупівлю 20 ракет AIM-9X.
12 листопада 2025 року Державний департамент США схвалив можливий продаж Данії до 340 ракет AIM-9X Block II та 34 блоків наведення. Орієнтовна вартість угоди становила 318,4 млн доларів.
Іспанія
Іспанія тривалий час використовувала ракети AIM-9 Sidewinder на винищувачах F-18. У подальшому їх почали замінювати європейськими IRIS-T. У 2009 році Іспанія офіційно замовила 700 бойових ракет IRIS-T та 70 навчальних саме для заміни AIM-9 Sidewinder. Окремо Іспанія продовжувала підтримувати систему AIM-9.
У 2010 році Міністерство оборони уклало контракт на технічну та логістичну підтримку Sidewinder з німецькою компанією Diehl BGT GmbH, а у 2008 році аналогічний контракт отримала Diehl BGT Defence. У 2024 році Іспанія також поставила Україні ракети AIM-9L/I, однак у відкритому іспанському звіті не зазначена їхня кількість.
Італія
У грудні 2021 року Італія стала 28-м міжнародним партнером програми AIM-9X. Військово-повітряні сили Італії підписали FMS Letter of Offer and Acceptance на закупівлю ракет AIM-9X Block II/II+ для своїх F-35.
У повідомленні ВМС США зазначали, що поставки ракет планували на 2026 рік. Окрему угоду на AIM-9X також уклали для ВМС Італії, які використовують F-35B.
У звіті програми AIM-9X за 2023 рік зазначено італійську FMS-угоду на 16 ракет AIM-9X Tactical II+ та чотири навчальні CATM.
У березні 2024 року США повідомили Конгрес про можливе розширення двох уже реалізованих італійських FMS-контрактів. Загальна кількість за цими двома угодами мала зрости до 66 бойових ракет AIM-9X Block II+, 24 навчальних CATM та відповідних блоків наведення. Повідомлення стосувалося додавання ракет до вже укладених угод.
У серпні 2025 року США також схвалили можливий продаж Італії через NSPA ще 24 ракет AIM-9X Block II або Block II+.
Німеччина
Німеччина закупила та виробляла за ліцензією власну версію AIM-9L — AIM-9L/I Sidewinder. Її німецьким виробником і генеральним підрядником у європейській програмі була компанія Bodenseewerk Gerätetechnik (BGT), яка згодом увійшла до складу Diehl. Diehl Defence зазначає, що компанія виробляла Sidewinder у Європі з 1960-х років, а AIM-9L/I стала однією з її основних модифікацій.
AIM-9L/I використовувалася на німецьких PA-200 Tornado та EF 2000 Eurofighter.
Пізніше Німеччина почала закуповувати американські AIM-9X. 22 грудня 2022 року вона підписала FMS-угоду на 105 ракет AIM-9X Block II/II+, призначених для майбутніх винищувачів F-35. У звіті програми AIM-9X Німеччина зазначена як 31-й міжнародний партнер програми.
Основним носієм цих 105 AIM-9X мають стати німецькі F-35A. Водночас AIM-9L/I залишається в документації Бундесверу для Tornado та Eurofighter, а на цих літаках також використовується європейська IRIS-T.
Нідерланди
Нідерланди почали закуповувати AIM-9X для своїх F-16 ще до 2020 року. У листопаді 2019 року країна уклала FMS-угоду на 23 AIM-9X Block II. У жовтні 2022 року Нідерланди підписали ще одну угоду, цього разу на 65 AIM-9X.
У травні 2022 року США окремо повідомили Конгрес про можливий продаж Нідерландам ще 138 ракет AIM-9X: 95 ракет Block II та 43 Block II+.
У вересні 2024 року США знову схвалили можливий продаж Нідерландам до 246 AIM-9X Block II, шести навчальних CATM та іншого обладнання на суму до 691 млн доларів. У березні 2026 року США повідомили про можливе додавання до цього пакета ще 87 бойових AIM-9X та 10 навчальних ракет. Після цього заявлена вартість угоди зросла до 756 млн доларів.
Спочатку носіями AIM-9X у Нідерландах були F-16. Після їхньої заміни основним носієм ракети став F-35A.
Норвегія
Норвегія закупила AIM-9X ще до 2020 року в межах програми озброєння своїх F-35A. У жовтні 2015 року країна уклала FMS-угоду на 120 ракет AIM-9X Block II: 90 бойових та 30 навчальних CATM.
2 травня 2025 року США схвалили можливий продаж Норвегії ще 300 AIM-9X Block II, двох NATM та 24 CATM. Орієнтовна вартість пакета становила 370,9 млн доларів.
У Норвегії AIM-9X спочатку використовували на F-16, а після їхнього зняття з озброєння основним носієм ракети стали F-35A.
Польща
Польща закупила AIM-9X ще до 2020 року. У 2016 році країна замовила 105 бойових AIM-9X Block II та 16 навчальних ракет.
У березні 2024 року США схвалили можливий продаж Польщі ще 232 AIM-9X Block II та 16 блоків наведення. 29 листопада 2024 року Польща підписала контракт на закупівлю 232 ракет. Їх постачання заплановане на 2028–2030 роки.
Нові AIM-9X призначені для польських F-16 та F-35. Таким чином, за підтвердженими контрактами Польща замовила щонайменше 337 бойових AIM-9X: 105 у 2016 році та 232 у 2024 році.
Через відсутність сучасної прошивки на літаках FA-50GF Польща орендувала застарілі ракети AIM-9P у Південної Кореї. Ці ракети є тимчасовим рішенням до початку надходження до складу польських Повітряних сил нових ракет AIM-9L/I, які замовили у 2025 році, та подальшої модернізації літаків до версії FA-50PL із можливістю застосування ракет AIM-9X. Очікується, що початок поставок нових літаків відбудеться з 2027 року.
Португалія
У вересні 2022 року Португалія підписала угоду FMS на закупівлю 18 ракет AIM-9X Block II. Португалія стала 29-м міжнародним партнером програми AIM-9X. Поставки цих ракет планувалися на 2026 рік.
AIM-9X закуповувалися для португальських F-16.
Румунія
У 2023 році Міністерство національної оборони Румунії винесло на затвердження програму закупівлі 299 ракет AIM-9X Sidewinder для винищувачів F-16. Орієнтовна вартість програми становила 239 млн доларів. Закупівлю планували проводити за урядовою угодою зі США в кілька етапів.
14 травня 2024 року США схвалили можливий продаж Румунії до 300 ракет AIM-9X Block II, 40 блоків наведення для тактичних ракет і 40 навчальних ракет. Загальна вартість пакета оцінювалася у 340,8 млн доларів. Румунське Міноборони зазначило, що ці ракети призначені для її F-16.
У серпні 2025 року через NSPA США окремо схвалили можливий продаж Румунії ще 64 ракет AIM-9X Block II або Block II+ та 12 блоків наведення. У повідомленні DSCA Румунія була вказана разом із Бельгією та Італією як замовник у межах спільної закупівлі через NSPA. У 2025 році Міноборони Румунії також підтверджувало закупівлю AIM-9X для F-16.
Носіями AIM-9X у Румунії є винищувачі F-16.
Словаччина
Словаччина замовила AIM-9X Block II у межах закупівлі 14 винищувачів F-16 Block 70. Угоду FMS підписали 18 грудня 2018 року. Вона передбачала 108 ракет: 98 бойових AIM-9X та 10 навчальних. Вартість цієї частини контракту становила 62,5 млн доларів.
У 2020 році Міністерство оборони Словаччини підтвердило, що закупівля AIM-9X продовжується в межах уже укладеної угоди з США.
Ракети призначені для 14 словацьких F-16 Block 70 — 12 F-16C та двох F-16D. Перші два літаки прибули до Словаччини у липні 2024 року, ще п’ять були поставлені до квітня 2025-го, а решту літаків планували передати до 2026 року.
Туреччина
У січні 2024 року США схвалили можливий продаж Туреччині 401 ракети AIM-9X Block II та 12 навчальних AIM-9X CATM. Ракети входили до пакета озброєння для 40 нових F-16 Block 70 та модернізації наявних літаків. Вартість усього пакета оцінювалася у 23 млрд доларів.
У листопаді 2024 року міністр оборони Туреччини повідомив, що країна скоротила програму F-16 до закупівлі 40 нових F-16 Block 70, відмовившись від закупівлі 79 комплектів модернізації.
Туреччина внесла початковий платіж у 1,4 млрд доларів, а до угоди також увійшли боєприпаси.
14 травня 2025 року США окремо схвалили можливий продаж Туреччині ще 60 ракет AIM-9X Block II та 11 блоків наведення на суму 79,1 млн доларів.
Угорщина
У 2002 році Угорщина замовила 160 ракет AIM-9M-8/9 Sidewinder для озброєння своїх майбутніх винищувачів JAS 39 Gripen. Вартість угоди становила близько 55 млн доларів.
Основним носієм AIM-9 в Угорщині стали винищувачі JAS 39C/D Gripen. У документах угорського Міноборони також підтверджується використання AIM-9L/I-1 на цих літаках під час навчань та бойових стрільб.
У 2020–2026 роках Угорщина нових AIM-9 не закуповувала. Натомість у грудні 2021 року країна підписала контракт на закупівлю ракет IRIS-T для Gripen, замінивши ними Sidewinder у ролі основної ракети ближнього повітряного бою.
Фінляндія
У 2021 році Фінляндія обрала F-35A для заміни винищувачів F/A-18 Hornet. До пакета озброєння літаків увійшли ракети Sidewinder, а загальна вартість закупівлі ракет AMRAAM і Sidewinder була визначена у 754,6 млн євро. Поставка озброєння передбачена окремими етапами до 2035 року.
28 листопада 2022 року США схвалили можливий продаж Фінляндії 40 ракет AIM-9X Block II та чотирьох блоків наведення в межах пакета вартістю до 323,3 млн доларів.
16 листопада 2023 року Фінляндія підписала FMS-угоду на 40 AIM-9X. Ракети призначені для F-35A, які поступово замінюють фінські F/A-18.
Чехія
Чехія придбала ракети AIM-9M Sidewinder у межах американської програми військової допомоги Foreign Military Financing (FMF). Контракт на постачання 100 ракет підписали 8 серпня 2002 року.
Закупівля відбулася ще до початку експлуатації чеських JAS-39 Gripen, оскільки ракети планували використовувати як на Gripen, так і на легких бойових літаках L-159 ALCA.
За даними Міністерства оборони Чехії, у жовтні 2002 року країна отримала перші 20 ракет AIM-9M-2. Їх оперативно розгорнули для забезпечення охорони повітряного простору під час Празького саміту НАТО.
Решту 80 ракет Чехія отримала у 2005 році — це були AIM-9M-9. 5 квітня 2005 року їх офіційно передали чеським Збройним силам на 21-й авіабазі тактичної авіації в Чаславі.
Авіаційна ракета IRIS-T
Авіаційна ракета IRIS-T стала новим етапом розвитку ракет класу «повітря — повітря» малої дальності. Її розробка розпочалася у середині 1990-х років у межах європейської програми під керівництвом Німеччини. Ракету створювали як наступника AIM-9 Sidewinder, але з істотно вищими можливостями у ближньому повітряному бою.
IRIS-T отримала сучасну інфрачервону головку самонаведення, чотири керовані хвостові поверхні та систему відхилення вектора тяги. Це забезпечило ракеті дуже високу маневровість і можливість атакувати цілі навіть у задній півсфері відносно літака-носія. При цьому IRIS-T зберегла сумісність із пусковими системами Sidewinder.
Ракета надійшла на озброєння у 2005 році. Її максимальна дальність становить близько 25 км, тому IRIS-T може застосовуватися не лише в безпосередньому ближньому бою, а й для ураження повітряних цілей на значній для ракет цього класу відстані.
Порівняно з AIM-9 ракета не користується такою популярністю, втім, наразі має чимало закордонних користувачів.
Греція
Греція замовила 350 ракет IRIS-T у 2002–2003 роках. Ракети закуповувалися для грецьких винищувачів і стали частиною озброєння F-16.
У 2020–2026 роках Греція не укладала нового великого контракту на закупівлю авіаційних IRIS-T. У 2021 році Міністерство оборони Греції окремо проводило програму підтримки ракет IRIS-T, а в березні 2023 року представники Diehl Defence презентували грецьким військовим можливості IRIS-T Block I та Block II.
Грецька промисловість також бере участь у виробництві ракети. Hellenic Aerospace Industry (HAI) ще з кінця 1990-х років працює в консорціумі як субпідрядник Diehl Defence та виробляє електронні й механічні компоненти IRIS-T. Основним носієм ракети в Греції є F-16.
Іспанія
Іспанія замовила 700 ракет IRIS-T у межах міжнародної програми розробки та виробництва ракети. Іспанське Міністерство оборони зазначало, що вони призначені для винищувачів Eurofighter та F-18 і мають замінити старі ракети AIM-9 Sidewinder. Постачання планувалися у 2005–2011 роках.
У 2020–2026 роках нової великої закупівлі авіаційних IRIS-T Іспанією не відбувалось. Наприкінці 2024 року Німеччина, Іспанія, Італія та Швеція приєдналися до програми розвитку наступної версії IRIS-T Block II. Це програма розвитку та серійного виробництва нової версії.
Іспанська промисловість бере активну участь у програмі. SENER виготовляє системи керування та приводи для IRIS-T, а ще раніше в програмі брали участь SENER, EXPAL та ICSA. SENER також забезпечувала інтеграцію ракети на F-18.
Італія
Італія замовила 444 ракети IRIS-T у межах міжнародної програми розробки та виробництва. Загальна вартість італійської програми становила близько 184 млн євро.
У 2020–2026 роках Італія не укладала нового публічно підтвердженого контракту на кількісну закупівлю авіаційних IRIS-T. Натомість італійські ПС продовжували експлуатацію та технічну підтримку ракет. У грудні 2024 року Італія разом із Німеччиною, Іспанією та Швецією також долучилася до програми розвитку IRIS-T Block II.
Основним носієм IRIS-T в Італії є Eurofighter Typhoon. Італійська промисловість також бере участь у програмі. Серед компаній, зазначених Міністерством оборони, — MBDA Italia, Magna Aeronautica, Northrop Grumman Italia та Simmel Difesa.
Німеччина
Німеччина є головною країною програми IRIS-T і виробляє ракету через Diehl Defence. Вона стала одним із основних учасників розробки та серійного виробництва ракети. IRIS-T використовується на Eurofighter та Tornado.
У грудні 2023 року Німеччина підписала з Diehl Defence рамковий контракт на закупівлю понад 1200 авіаційних ракет IRIS-T. Це найбільша відома нова закупівля авіаційних IRIS-T Німеччиною.
Наприкінці 2024 року Німеччина також уклала контракт на розробку та серійне виробництво IRIS-T Block II. У 2026 році Diehl повідомляла про нові контракти на ракети сімейства IRIS-T, але вони охоплюють як авіаційну IRIS-T, так і наземні SLS/SLM.
Угорщина
Угорщина підписала контракт на закупівлю авіаційних IRIS-T для винищувачів JAS 39 Gripen 17 грудня 2021 року. Ракети мали доповнити озброєння угорських Gripen та поступово замінити ракети Sidewinder.
Інтеграція IRIS-T на угорські Gripen відбувалася в межах модернізації літаків за програмою MS20 Block II.
Швеція
Швеція була одним із шести основних учасників початкової програми IRIS-T. Наприкінці 2005 року шведське управління FMV замовило інтеграцію ракети на JAS 39 Gripen. У 2006 році Saab провела перші льотні випробування IRIS-T на Gripen. У шведських Збройних силах ракета отримала позначення Robot 98.
У 2020–2026 роках Швеція не оголошувала про нові закупівлі авіаційних IRIS-T.
IRIS-T використовується на JAS 39 Gripen. Швеція також бере участь у подальшому розвитку ракети: наприкінці 2024 року країна разом із Німеччиною, Італією та Іспанією приєдналася до програми IRIS-T Block II. Окремо Saab продовжує підтримувати інтеграцію та експлуатацію озброєння на Gripen.
Авіаційна ракета ASRAAM
ASRAAM (AIM-132) — британська авіаційна ракета класу «повітря — повітря» малої дальності з інфрачервоною головкою самонаведення. Її розробку Велика Британія продовжила як національну програму після виходу інших учасників міжнародного проєкту. Контракт на повну розробку та виробництво уклали у 1992 році, а перші ракети планували поставити у 1998 році. Основним розробником стала British Aerospace, яка згодом увійшла до складу MBDA.
ASRAAM створювали як заміну AIM-9 Sidewinder у британській авіації. На озброєння вона надійшла у 1998 році та спочатку використовувалася на перехоплювачах Tornado F3, Harrier, а згодом — на Eurofighter Typhoon. Сучасна версія Block 6 замінила старішу Block 4 на британських Typhoon та була інтегрована на F-35B.
Станом на 2026 рік авіаційну ASRAAM використовує Велика Британія як єдиний користувач у європейській частині НАТО.
Авіаційна ракета MICA-IR
Ракети MICA є доволі унікальним представником модульних ракет, тому в межах закупівель не вказується точна кількість ракет, які придбають у варіанті з інфрачервоною та активною радіолокаційною головками самонаведення.
MICA IR — версія ракети MICA з інфрачервоною головкою самонаведення. Ракета має масу близько 112 кг, довжину 3,1 метра та діаметр 160 мм. Вона оснащена інерціальною системою навігації та двостороннім каналом обміну даними, завдяки чому може отримувати оновлення щодо положення цілі під час польоту.
Інфрачервона головка самонаведення MICA IR дає змогу захоплювати ціль як до пуску, так і після нього. Цілевказання може надходити від бортового радара, оптико-електронної системи або шоломної системи цілевказання. Крім того, ракета може самостійно виявляти та супроводжувати ціль за допомогою власної інфрачервоної головки. Для підвищення маневровості MICA IR використовує систему відхилення вектора тяги.
Водночас незмінним залишається те, що закупівлі відбуваються одразу у двох варіантах. Тому кількість європейських користувачів MICA IR можна застосовувати і до користувачів ракети в радіолокаційному виконанні.
Про те, скільки країн використовують ракету в європейській частині НАТО, а також про кількість закуплених ракет можна дізнатися у першій частині статті «AIM-120, Meteor, MICA: скільки купують і які запаси мають» (частина 1).
Висновок
Загальна кількість ракет з інфрачервоними головками самонаведення в європейських країнах НАТО може становити близько 8–10 тисяч одиниць. Втім, невідомо, скільки з них фактично перебуває у стані, придатному до експлуатації. Кількість ракет, зазначена в контрактах на закупівлю, не означає, що всі вони досі залишаються на озброєнні та підтримуються у необхідному технічному стані.
Попри це, Європа має власне, незалежне та доволі розвинене виробництво ракет з інфрачервоними головками самонаведення. Європейські ракети також виходять за межі ринку країн континенту та використовуються іноземними замовниками.
Водночас відкритим залишається питання темпів їхнього виробництва. Через меншу кількість користувачів та відносно невеликі замовлення європейські виробники не мають такого завантаження виробничих ліній, як американські компанії. Це може впливати на швидкість виготовлення та постачання ракет.
На цьому тлі американські AIM-9 мають перевагу завдяки значно більшим замовленням як з боку США, так і з боку іноземних користувачів. Високий попит дає змогу підтримувати стабільні темпи виробництва та забезпечувати постачання нових ракет у відносно короткі строки.