З приходом до влади генерального секретаря КНР Сі Цзіньпіна 2012 року в КНР розпочався процес однієї з наймасштабніших реформ Народно-визвольної армії Китаю (НВАК), що назрівала вже не одне десятиліття. Генсек Китаю поставив амбітну мету — зробити НВАК «збройними силами світового класу, здатними вести війну нового типу й перемагати в ній» до 2049 року, сторіччя заснування КНР.
В Україні — почасти через повномасштабне вторгнення Росії, почасти через те, що Індо-Тихоокеанський регіон мало пріоритетний у Стратегії зовнішньополітичної діяльності України — до змін у найсильнішій армії регіону прикута обмежена увага.
Прийняття на озброєння нових зразків техніки в НВАК і військово-технологічний розвиток КНР, як-от адаптацію армії до війни дронів, певною мірою висвітлюють переважно спеціалізовані українські медіа, тоді як глибинні реформи та зміни в організації НВАК отримують в українському медіапросторі мінімум уваги.
Ця стаття коротко розповідає про організаційні зміни в НВАК після наймасштабнішої за останнє десятиліття реформи збройних сил і пояснює, як особливості управління армією КНР відображають загальну модель китайської влади.
Минуло майже десять років, і здається, що змінилося майже все. Впливові генеральні управління розформували, давню систему військових округів замінили командуваннями театрів воєнних дій, а антикорупційна кампанія та її наступні хвилі фактично спустошили Центральну військову раду КНР (ЦВР).
Зміни в організації НВАК відбулися одразу на трьох рівнях — національному, рівні театрів бойових дій та видів збройних сил, що відображають проголошений Сі Цзіньпіном принцип: «ЦВР здійснює загальне керівництво, театри зосереджуються на веденні війни, види військ — на розбудові армії». Проте реформа не з’явилася на порожньому місці: їй передувало понад десять років підготовки та спроб «косметичних» змін.
У 2001 році голова КНР Цзян Цземінь представив стратегію модернізації збройних сил Китаю на першу половину XXI століття. Модернізацію НВАК планували завершити до сторіччя КНР у 2049 році: на завершальному етапі збройні сили мали досягти рівня армій розвинених країн.
Сучасний етап розвитку збройних сил Китаю розпочався наприкінці 2004 року, коли на розширеному засіданні ЦВР КНР повноваження голови ЦВР перейшли від Цзян Цземіня до тодішнього лідера Китаю Ху Цзіньтао. На цьому засіданні перед НВАК поставили довгострокові завдання: трансформуватися з армії традиційної прибережної оборони на стратегічну силу, здатну не лише гарантувати владу КПК і захищати суверенітет, а й захищати дедалі ширші економічні та геополітичні інтереси Китаю в усьому світі та підтримувати міжнародну стабільність.
Попри амбітну місію й справді відчутне зміцнення НВАК завдяки впровадженню нових військових технологій через військово-технічну співпрацю КНР і РФ, яка значною мірою підтримала російський ВПК під час кризи 1990-х, армія й далі страждала від хронічної корупції та старої системи управління з перекосом на користь сухопутних військ.
Спроби Ху повною мірою реформувати армію провалилися з кількох причин. По-перше, Ху Цзіньтао отримав контроль над армією не одразу. Попередній лідер Цзян Цземінь, залишивши посаду глави партії, ще два роки лишався головою ЦВР, тож Ху тривалий час перебував у вразливому становищі. Широкої бази підтримки серед генералів він не мав і тому не міг ризикнути розпочати радикальну чистку чи перебудову військової структури: армія могла його не підтримати.
По-друге, особистий стиль управління Ху Цзіньтао. Він уникав різких рішень і спирався на «технократичний» та «інкрементальний» підходи. Оскільки змінювати структуру армії Ху Цзіньтао не наважувався, його адміністрація намагалася посилити контроль старими партійними методами, тобто ідеологічною роботою: у 2005 і 2009 роках випускали нові інструкції та правила для партійних осередків в армії.
Після відходу Ху та приходу на його місце нового голови КНР Сі Цзіньпіна той у 2015 році оголосив про початок масштабної реформи збройних сил КНР, яка мала охопити всі основні елементи системи стратегічного командування й управління в галузі оборони та національної безпеки.
На момент початку реформи 2015 року в НВАК лишалися проблеми зі створенням систем командування, зв’язку, управління, розвідки та цілевказання в режимі реального часу, а також із забезпеченням усіх підрозділів НВАК висококваліфікованими кадрами.
Перед Сі стояло непросте завдання: дати солдатам на передовій гнучкість і швидкість ухвалення рішень на випадок маневреної війни, де рішення доводиться значною мірою децентралізувати, — і водночас зберегти жорсткий політичний контроль Сі Цзіньпіна та КПК, зокрема на самому верху.
Головна особливість збройних сил КНР, яка відрізняє їх від решти армій світу, — те, що НВАК не є армією Китаю в тому самому сенсі, в якому ЗСУ є державною армією України. Точніше сказати, що НВАК — це армія КПК, а не Китаю як держави, і керує нею насамперед Центральна військова рада (ЦВР) ЦК КПК.
ЦВР КПК — головний важіль партійного контролю над НВАК. Коли Ден Сяопін залишив посади генсека КПК і голови КНР, він зберіг за собою посади голови ЦВР КПК і ЦВР КНР. Обіймаючи їх, Ден і далі міг контролювати діяльність голови КНР Цзян Цземіня та за потреби вносити корективи.
Сам Цзян Цземінь, як уже згадувалося, залишивши 2002 року посаду лідера КПК і КНР, не поспішив полишати крісло голови ЦВР і ще два роки залишався головою цього органу, фактично керуючи всім силовим апаратом країни попри те, що вже пішов з посади лідера держави.
Оцінюючи нинішню реформу, слід одразу зазначити: головну роль в управлінні збройними силами Китаю, як і раніше, відіграє — а після скасування чотирьох департаментів НВАК її значення багаторазово зросло — Центральна військова рада (ЦВР) ЦК КПК та її державний аналог, Центральна військова рада КНР.
Саме ці два органи й відрізняють НВАК від армій інших країн, зокрема й від української.
Фактично НВАК перебуває в повному підпорядкуванні не державного апарату, а Комуністичної партії Китаю — за принципом, який ще в 1930-х проголосив Мао Цзедун: «партія командує гвинтівкою».
Звідси й особлива організація НВАК, що сильно відрізняється від ЗСУ та інших західних армій. Так, у НВАК, як і в багатьох інших адміністративних структурах Китаю, діє принцип «одні двері, дві таблички»: партійні структури дублюються державними.
У військовому плані це означає, що Центральна військова рада — найвищий військово-керівний орган КНР, який очолює НВАК, — існує у двох іпостасях: ЦВР КПК і ЦВР КНР. Обидві ради мають однаковий склад, організацію та функції й фактично працюють як єдиний орган.
Зроблено це для того, щоб стерти й без того не надто помітний у КНР поділ влади: якщо до влади в Китаї прийде інша партія, виникне ситуація, за якої існують партійний і державний склади керівництва армії, а останнє слово буде за партією.
Хоча в 1980-х ця система фактично припинила існування, у НВАК вона нікуди не зникла, а реформи 2015 року лише посилили контроль голови КНР над армією, що свідчить про важливість збереження партією контролю над силовим апаратом.
Така вага ЦВР пов’язана з тим, що це орган вищого управління не лише військового, а й загальнодержавного, особливо в надзвичайний період, за умов підвищеної загрози внутрішньополітичній стабільності в КНР. За низкою оцінок, ЦВР склалася як своєрідний запасний орган вищої влади країни на випадок різних кризових ситуацій, коли система влади, ефективна в некризовий час, уже не спрацьовує.
На практиці в НВАК це виражається у «двовладді». У кожному військовому підрозділі КНР (від роти до військового округу) є двоє керівників однакового рангу: військовий командир і політичний комісар із числа партійних чиновників. Командир відповідає за бойову підготовку, а комісар — за ідеологію, лояльність солдатів партії та кадрову політику.
Для старшого покоління цей інститут знайомий як аналог особливих і політичних відділів у Червоній армії та Збройних силах СРСР, які більшу частину історії Радянського Союзу входили не до складу Збройних сил СРСР, а до структур спецслужб, що змінювали одна одну, — ВЧК, ОДПУ, НКВС, МДБ, КДБ, — і ЦК КПРС.
Усі накази на рівні військових округів, армій, корпусів, дивізій і аж до найнижчого рівня рот підписували двоє: командир і комісар.
Командир і комісар рівні за роллю, але повноваження в кадрових та ідеологічних питаннях завжди належать комісарові. У Збройних силах СРСР комісари також входили до системи Головного політуправління, а функції ГоловПУР НВАК значно ширші, ніж, наприклад, у Головного політичного управління Радянської армії.
До складу самої ЦВР, крім кадрових офіцерів, також входять директор Департаменту політичної роботи та його заступники, які відповідають за ідеологічну й кадрову складові управління збройними силами Китаю та за те, щоб КПК повністю контролювала армію.
Нині «другу людину» в ЦВР посідає Чжан Шенмінь, колишній директор згаданого Департаменту, — після усунення в лютому 2026 року колишнього заступника голови ЦВР Чжан Юся.
Якщо порівнювати з Україною, ЦВР у Китаї можна уподібнити до інституції, що поєднує військові функції президента, Ставки, Міноборони та Генштабу в Україні.
Звична для України роль міністра оборони в Китаї часто не має такої ваги, як в інших країнах. Будучи зазвичай членом Держради КНР (аналог кабінету міністрів в Україні), міністр оборони, як правило, передусім виконує представницькі функції на міжнародній арені, хоча формально може входити до ЦВР.
Проте останній міністр оборони КНР, який входив до ЦВР, — Лі Шанфу — у 2023 році був відсторонений від посади за «порушення партійної дисципліни» (у КНР так завуальовано називають звинувачення в корупції), після чого міністр оборони в ЦВР не представлений і донині.
Принцип верховенства партії над армією враховували під час усіх подальших реформ НВАК. Звертаючись до аудиторії під час інспекційної поїздки до Південного командування театру воєнних дій у грудні 2012 року, Сі заявив, що «розбудова національної оборони та армії» вимагає «суворого підпорядкування Партії».
У виступі на пленарному засіданні делегації НВАК на першій сесії Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП) 12-го скликання 11 березня 2013 року Сі заявив, що «необхідно твердо відстоювати принцип абсолютного керівництва КПК над армією».
Змінився й принцип управління всередині самої ЦВР. Будучи колегіальним органом, Сі Цзіньпін замкнув на собі безліч функцій з ухвалення військових рішень.
Реформа відсунула від управління армією цивільних чиновників, навіть із оточення Сі. По суті, відбулося повернення до старої формули Мао: «Політбюро керує політичними справами, а ЦВР — військовими».
На XIX з’їзді КПК 2017 року Сі офіційно запровадив положення про «Систему відповідальності голови ЦВР», яке було внесено до Статуту КПК.
У партійній ієрархії Китаю внесення норми до Статуту партії означає, що будь-яка спроба оскаржити рішення голови з військових питань відтепер прирівнюється до порушення партійної дисципліни та зради.
Кількість членів ЦВР також скоротилася з 11 до 7 після першого пленуму ЦК XIX скликання. Це, а також виведення з ЦВР командувачів родами військ як членів за посадою, перетворило орган зі звичайного партійного комітету з колективним ухваленням рішень на структуру, замкнену виключно на лідері КНР.
Головною інституційною зміною в управлінні НВАК стало скасування структур, що стояли між ЦВР і безпосередньо армією на полі бою. Було розпущено чотири величезні Головні департаменти ЦВР. Це докорінно змінило структуру управління, закладену ще в 1930-х роках і розраховану на тривалу континентальну війну.
Ці департаменти мали велику автономію, виконували значний обсяг адміністративної роботи й фактично самі керували сухопутними військами. Замість них Сі Цзіньпін створив 15 дрібніших відомств, які підпорядковуються безпосередньо йому як голові ЦВР.
Нові 15 органів тепер перебувають під безпосереднім керівництвом ЦВР і втратили статус «головного органу та штабу», а разом із ним і автономію, якою раніше користувався генеральний штаб. Вони не керують армією, а підтримують роботу ЦВР, тобто фактично одноосібно Сі Цзіньпіна в управлінні НВАК, виконуючи роль його особистого штабу.
Із розформуванням департаментів генерали також втратили важіль тиску — нагляд за збройними силами. Підпорядкувавши ці функції ЦВР, Сі Цзіньпін віддав цьому органу, конкретно Комісії з перевірки дисципліни ЦВР, а фактично самому собі, усі каральні та перевірні функції в армії, які раніше залежали від армійського керівництва: військову прокуратуру й суди, аудиторське управління та комісію з перевірки дисципліни — підрозділи, що раніше перебували у віданні Головного політичного департаменту та Головного департаменту матеріально-технічного забезпечення.
Саме через Комісію Сі здебільшого й проводив останні чистки в армії.
До реформи 2015 року виконання рішень головнокомандувача могло наштовхнутися на опір генералів, які очолювали департаменти. Наказ глави Китаю, перш ніж потрапити до частин безпосередньо на полі бою, спершу проходив через ці департаменти. У разі потенційного військового зіткнення керівники департаментів (як правило, офіцери з вищим званням у НВАК — генерали) мали узгодити дії між собою й лише після цього спустити директиву у військовий округ.
Серед усіх нових 15 органів варто окремо виділити створення нового Об’єднаного штабу (ОШ, аналог Генерального штабу ЗСУ) замість розформованого Генштабу КНР; роль цього органу тепер подібна до ролі американського Комітету начальників штабів.
Раніше його попередник — Генштаб — займався всією адміністративною роботою: військовими вишами, мобілізацією, постачанням і господарськими питаннями. Тепер у віданні органу, відповідно до директиви КПК про виняткову зосередженість НВАК на військових справах, лишилися лише питання стратегічного планування, розвідки та керівництва військами в реальному часі.
Тепер саме ОШ планує й веде кампанії НВАК: у разі потенційного конфлікту ЦВР спускає наказ в ОШ, який стає вищим командним пунктом усієї кампанії. Орган передає накази ЦВР безпосередньо в театри воєнних дій, розробляючи конкретний стратегічний план і перетворюючи політичну волю голови на жорсткі військові директиви.
Також на місці колишнього Генштабу створили окреме Командування сухопутних військ. Зроблено це було, щоб викорінити традиційний для НВАК «перекіс» на користь сухопутних військ. Тепер піхоту зрівняно в правах із Повітряними силами та ВМС.
Ще одним важливим ліквідованим департаментом, функції якого теж передали ЦВР, стало Головне політичне управління Китаю. Саме цей орган відповідав за безпеку всередині НВАК, в обхід МДБ КНР і Міністерства громадської безпеки Китаю, — аналог П’ятого управління КДБ.
Департамент реорганізували в кілька не пов’язаних між собою структур, ядром яких стало новостворене Управління політичної роботи ЦВР. Воно успадкувало основні функції ГПУ в партійному будівництві, політичному вихованні особового складу та контролі за діяльністю інституту політкомісарів у військах, але було позбавлене контролю над вищими кадрами.
Натомість кадровою політикою тепер займається Головне управління з ведення кадрів ЦВР. Комісія з перевірки дисципліни ЦВР — ще один орган, створений із надр ГПУ, — тепер підпорядкована особисто Сі Цзіньпіну й займається здебільшого антикорупційною діяльністю в НВАК. Ліквідація органу як самостійного інституту позбавила політпрацівників можливості використовувати антикорупційні чистки як інструмент внутрішньовідомчої боротьби.
Не можна розповідати про реформу й оминути корупцію в НВАК. Її викорінення в лавах НВАК стало однією з головних цілей реформи: на XVIII з’їзді КПК 2012 року корупцію назвали мало не «найсерйознішою загрозою для КНР». На тому самому засіданні тодішній генсек Ху Цзіньтао проголосив «нову й сучасну військову стратегію активної оборони».
Для майже маніакальної боротьби лідера Китаю з корупцією були серйозні підстави. Останніми роками про неї гриміли світові ЗМІ, називаючи прізвища розжалуваних і виключених із партії генералів.
До середини 1990-х, крім прямих функцій із підтримання бойової готовності на випадок збройних конфліктів, НВАК займалася великою кількістю економічних питань. Різні вищі офіцери НВАК керували вугільними шахтами, аеропортами, нафтопереробними заводами, великими й малими готелями та іншими підприємствами.
Спроба економічного самозабезпечення армії була викликана хронічним недофінансуванням НВАК, зокрема після проголошення лідером Китаю Ден Сяопіном «чотирьох модернізацій», коли керівництво КПК фактично виключило НВАК із пріоритетних напрямів розвитку. Проте наказ «заробляйте самі» мав і політичне підґрунтя: керівництво КНР розраховувало на лояльність вищого офіцерства НВАК в обмін на можливість заробляти.
Попри тимчасове забезпечення лояльності командного складу, офіційне залучення НВАК до економічного життя КНР призвело до низки гучних скандалів, як-от операція із запобігання контрабанді в Сан-Франциско 1996 року та шахрайська схема з військовими номерними знаками.
Загалом ситуацію в НВАК у 1980–1990-х можна порівняти з «дерибаном» армійського майна в Україні після розпаду Радянського Союзу, коли гігантські радянські арсенали, бази відпочинку, землі та техніка йшли з молотка через комерційні фірми-одноденки.
Економічна діяльність НВАК, незвична для армій переважної більшості країн, суттєво знижувала її боєздатність у потенційних конфліктах із будь-яким серйозним противником і плодила корупцію, яка не влаштовувала Сі Цзіньпіна.
Якщо раніше, як уже говорилося, армія КНР брала участь у великій кількості цивільної діяльності, будь то будівництво чи економічна діяльність, то реформи 2015 року та особисте бачення Сі Цзіньпіна встановили, що першочергове й фундаментальне завдання армії — вести війну й уміти перемагати.
Невдовзі після приходу до влади Сі Цзіньпін підкреслив, що «збройні сили — це насамперед бойова сила, яка існує для ведення воєн. Хоча наші збройні сили виконували різні завдання в різні періоди, їхня основна функція як бойової сили ніколи не змінювалася».
Це стало відходом від принципу колишнього генсека КНР Ху, який задавав армії курс на «нові історичні місії» та «диверсифіковані завдання». Проте новий підхід знайшов відгук у самій армії, офіцерський корпус якої не влаштовувало постійне «розмивання ресурсів армії» на тлі погіршення обстановки в регіоні.
Централізація ЦВР і розформування департаментів цілком вписуються в цю логіку. Замість того щоб доручати боротьбу з корупцією Головному політичному управлінню (традиційному органові), генсек КНР задіяв безпосередньо апарат ЦВР і посилив можливості Ради організовувати інспекційні групи, які їдуть у низові структури з перевірками.
Партійні комітети та відділення в армії натомість піддавалися критиці за нездатність контролювати й карати за неправомірні дії високопоставлених офіцерів.
Ще перед самою реформою, мабуть, щоб продемонструвати наміри Сі Цзіньпіна, за звинуваченням у корупції заарештували колишніх перших заступників голови ЦВР часів Цзян Цземіня — Сюй Цайхоу та Го Боксюна.
Нарешті, ще один важливий наслідок реформи — скасування 7 великих військових округів і створення на їхній основі 5 театрів воєнних дій. Округи мали у своєму підпорядкуванні певну кількість загальновійськових армій, з’єднання та частини різних родів і видів збройних сил (зокрема Повітряних сил), частини тилового забезпечення, а також командування провінційного рівня.
Центральна влада в цих округах забезпечувалася командувачами та політичними комісарами військових округів. Самі вони перебували під контролем Головного політичного управління НВАК, яке підпорядковувалося безпосередньо голові ЦВР КНР.
Тепер ТВД — це повноцінні міжвидові об’єднання. Командувач театру керує і сухопутними силами, і флотом, і авіацією, і ракетними військами, що перебувають у його зоні відповідальності.
Однією з невдач реформи 2015 року стало створення Сил стратегічної підтримки НВАК — колишнього самостійного виду збройних сил Китаю, який поєднував функції радіоелектронної боротьби, кібероперацій, космічної розвідки та психологічної війни.
Структура поділялася на два величезні «мегадепартаменти»: Департамент космічних систем і Департамент мережевих систем. Проте проіснувала вона менш як 10 років. До середини 2019 року автори оборонної Білої книги Китаю обережно заявили, що, попри досягнутий на сьогодні значний прогрес у реформах, НВАК «ще не завершила завдання механізації» і «терміново потребує поліпшення своєї інформатизації». У 2024 році PLASSF остаточно розформували, а на її місці створили три нові роди військ, які підпорядковуються безпосередньо ЦВР НВАК.
Зміни 2024 року стали наймасштабнішими з 2015-го й створили нинішню архітектуру управління НВАК, яку називають «4+4». Унаслідок реформи ЗС Китаю поділилися на дві чіткі групи: 4 види та 4 роди військ. Згідно з класифікацією НВАК, до 4 видів військ належать Сухопутні війська, ВМС, Повітряні сили та Ракетні війська, а 4 роди військ — це Сили інформаційної підтримки (ISF), Аерокосмічні сили (ASF), Кіберсили (CSF) та Сили логістичного забезпечення.
Між видами та родами військ є ієрархія: командування видів військ стоїть на щабель вище за роди. Інституційно це закріплено тим, що види військ віднесено до рівня начальників командування театру воєнних дій, а чотири роди військ — до рівня заступників. Отже, усі чотири роди в ієрархії НВАК перебувають нижче і за види збройних сил, і за командування театрів воєнних дій.
Автономія в різних родів військ різна. Космос і кіберпростір — окремі театри воєнних дій, тому, наприклад, рішення про операцію зі зламу енергосистеми противника чи про зміну орбіт військових супутників для стеження ухвалює й веде командування ASF і CSF, не чекаючи запиту від піхоти чи флоту.
ISF, своєю чергою, працюють на всі роди та види військ і власної війни не ведуть. Їхня мета — щоб усі інші гілки армії могли без перешкод обмінюватися інформацією задля «побудови мережевої інформаційної системи, що відповідає вимогам сучасної війни».
За два з половиною роки НВАК відзвітувала про серйозні зміни в способі ведення війни, інтегруючи нові інформаційні методи та системи, зокрема з оглядом на досвід війни України та РФ.
На навчаннях 2025 року вперше було продемонстровано мобільні бази ISF. Раніше зв’язківці та ІТ-фахівці сиділи в глибокому тилу, у великих стаціонарних штабах. Команди ISF тепер «упроваджуються» (принаймні так можна судити з недавніх навчань) просто в бойові підрозділи на передовій. Так інформаційна підтримка армії зміщується дедалі ближче до лінії фронту: невеликі групи зв’язківців користуються легкими портативними системами та дронами-ретрансляторами, тоді як у тилу й далі працюють потужні обчислювальні платформи.
Згідно з офіційними документами НВАК, новий підхід до навчання передбачає «упровадження» невеликих груп ISF у повітряні, військово-морські та сухопутні сили НВАК для надання інформаційної підтримки в режимі реального часу.