Медики CODE 9.2: “Коли ми заходимо, все буде добре”

В екстремальних умовах від швидкості медиків, їхніх міцних нервів та вміння працювати під обстрілами залежать найцінніше – людське життя. Без злагодженої медичної служби жоден підрозділ не може ефективно тримати оборону та виходити на важкі завдання.

CODE 9.2 пройшов шлях від роти ударних безпілотників у складі 92-ї бригади до окремого 475-го штурмового полку. Тут медицину будують за сучасними стандартами: від цілодобової роботи стабілізаційних пунктів та евакуації до використання повітряних і наземних дронів для доставки ліків безпосередньо на позиції.

Героїня нашого інтерв’ю – очільниця медичної служби полку, яка сьогодні відповідає за команду з близько 120 медиків, 7 медпунктів, медичну роту та евакуаційну техніку. Її шлях від цивільної інтернатури в Харкові й служби звичайним санітаром у піхоті до управління всією медслужбою CODE 9.2.

Навчання та цивільний досвід

«Подобалась медицина з дитинства, мріяла стати лікарем-хірургом, навчалась в Харківському національному медичному університеті, здобувала освіту лікаря-хірурга», – розповідає очільниця медслужби.

«На жаль, мій цивільний досвід був невеликий саме в цивільній медицині під час проходження інтернатури. На той час цивільна інтернатура не готувала мене до повномасштабного вторгнення», – додає вона.

Початок повномасштабного вторгнення та мобілізація

«Розпочався звичайний для всіх день, приймали пацієнтів планових та екстрених, потім дедалі частіше почали надходити саме екстрені, на той час були більше всього з вогнепальними пораненнями після обстрілів», – згадує перші дні повномасштабного вторгнення.

«Мені було байдуже, яке звання я отримаю в армії. Моє завдання полягало в тому, щоб долучитися до війська, маючи знання лікаря. Дивлячись на те, з якою допомогою привозили до нас поранених, хотілося вриватися в це дійство і також бути корисною», – пояснила своє рішення мобілізуватися.

«Коли заходять наші медики - це значить, що все буде добре» - інтервʼю з очільницею медслужби CODE 9.20
Ліна Страхова під час роботи. Фото з особистого архіву

Служба в Іноземному легіоні та піхоті

«Виконувала обовʼязки санітара, чергували в бліндажах за кілька кілометрів від ворожих військ, виїжджали на евакуацію, надавали допомогу в машинах», – описує службу в Іноземному легіоні.

«Хочеш жити – пристосуєшся до всього, війна надворі. Колектив у мене був непоганий, медики були українці, а з часом можна звикнути до всього», – говорить про адаптацію.

«Під час Купʼянської операції ми заходили на штурм та зачистки разом з піхотою в других, а бувало що і в перших лініях, так само надавали допомогу, але тоді був блискавичний контрнаступ і ми майже не втрачали бійців», – розповідає про участь у Куп’янській операції.

«Займалась евакуаціями, згодом почала включатись в роботу на стабільному пункті в якості «додаткових рук». Де є важкі поранені, всі епізоди є нелегкими», – про найважчі поранення та організацію евакуації.

«В обовʼязки входило піклуватись про здоровʼя бійців після того, як вони повертались з позицій», – про обов’язки стрільця-санітара в піхотній роті.

Служба в артилерії та переведення до розвідбату

«Я не можу сказати, як складався день, бо скласти план, як він буде проходити в армії, неможливо. Зранку я могла виїхати до хлопців на позиції, потім на іншій позиції міг бути 300, я проводила евак, залітала на стаб з пораненим і могла зняти там берці, переодягнути в крокси і надавати допомогу поруч з медиками зі стабу, бо як ви розумієте, медиків у війську не вистачає», – описує роботу старшого бойового медика артилерійської батареї.

«В піхоті ти не просто медик, ти ще піхотинець, просто додатком в тебе ще йде рюкзак бойового медика», – про відмінності роботи медика в артилерії від роботи в піхоті.

«В мене зʼявилась в першу чергу більша відповідальність. По-перше, зʼявився свій особовий медичний склад, а по-друге, треба було перейматись за організацію евакуації, планування плеча та точок евакуації, забезпечувати та організовувати медичне постачання на батальйон, слідкувати за навченістю бійців тактичній медицині», – про нові обов’язки начальника медичного пункту розвідбату.

Служба в CODE 9.2

«Я виконувала обовʼязки начальника медичного пункту, саме в цьому підрозділі ми почали активно розбудовувати медицину і все, що з нею повʼязано», – про початок роботи в CODE 9.2.

«Так, звичайно доводилось, і це було досить ефективно. Ми використовуємо за потреби наземні роботизовані комплекси, а також повітряні», – про використання дронів для доставки медикаментів.

«Надаємо допомогу нашим пораненим хлопцям з евакуації, потім переправляємось на стабілізаційний пункт, а також якщо хлопці не можуть вийти в день поранення через велику небезпеку, робимо пакунок з ліками, щоб вони могли доглядати за пораненням», – деталізує використання дронів.

«Медики нашого підрозділу не займаються самою евакуацією роботизованими комплексами, для цього в нас створені підрозділи, які є компетентними в даній роботі», – уточнює.

Керівництво медичною службою полку

«Я сприйняла своє призначення з розумінням, яка відповідальність на мене лягає і чи зможу я зі своїми знаннями і бойовим досвідом дійсно очолити досить важливу посаду. Відповідальність досить велика, а саме за плече евакуації, надання домедичної та першої медичної допомоги. Про це можна розповідати досить довго», – про призначення начальником медичної служби полку.

«Коли заходять наші медики - це значить, що все буде добре» - інтервʼю з очільницею медслужби CODE 9.21
Очільниця медслужби CODE 9.2

«Мій звичайний день не закінчується, краще напевно так сказати. По-перше, в мене наразі близько 120 медиків, з них 7 медичних пунктів та медична рота, до якої входить надання допомоги в стабілізаційному пункті або МТФ, в лікувальному відділенні, госпітальному відділенні, евакуаційних ремках, а також займає багато часу організація медичного постачання».

«Головною задачею на той час у січні 26 року було організувати роботу медичної служби на таких рівнях, щоб про неї знали інші полки, бригади та шпиталі, а наразі у вересні 26 року задача розширитись та втримувати цей пророблений титанічний труд моїми медиками».

«Жінкам в армії завжди важче. Особливо смішить трохи, коли кажуть: «Дитино, що ти тут робиш», а потім вони трохи нервово чомусь підкурюють в стороні. Я вважаю, що не важливо, жінка ти чи чоловік, є важливість в тому, наскільки ти можеш проявити свої лідерські якості, опанувати себе в досить великому колективі та задати собі питання: для чого ти пішла у військо або з якою метою ти тут стоїш у пікселі».

«Не можу сказати, чи виборола я вже свій авторитет, але краще за все нехай це покаже злагоджена робота медичної служби в CODE 9.2 та якісно надана допомога військовим нашого підрозділу та суміжників, адже коли до роботи на новий напрямок заходять медики CODE 9.2 – це значить, що все буде добре!»

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *