Південний Тіроль, провінція Італії, що межує зі Швейцарією та Австрією в Альпах, відома своїми мальовничими горами. Регіон, який Італія анексувала у 1919 році після Першої світової війни, раніше належав Австро-Угорській імперії. Багато місцевих жителів розмовляють німецькою, а їхні культурні традиції та походження часто ближчі до австрійських, ніж до італійських.
Під час Другої світової війни фашистський режим Італії збудував низку укріплень уздовж північного кордону країни. Військові контролювали ці об’єкти до 1993 року. Фотограф Вінченцо Пальюка присвятив цим спорудам глибокий проєкт під назвою “Bunker”, виданий Hartmann Books.
Багато бункерів є самостійними бетонними масивами з характерними купольними формами та товстими стінами. Інші майстерно вписані в ландшафт, використовуючи природні кам’яні утворення, іноді вбудовані прямо в гори, з додатковими укріпленнями. З часом дахи бункерів поросли травою, а навколо розрослися кущі. Зовнішній вигляд деяких з них, розроблений для маскування під гірські схили, набув сюрреалістичного, майже гаудієсківського характеру.
Пальюку завжди захоплювала архітектура північної Італії. У своєму попередньому проєкті “Mónos” він досліджував унікальну архітектуру невеликих будинків в Апеннінах. Для “Bunker” він зосередився на взаємозв’язку цих споруд з їхнім віддаленим розташуванням, їхньою міцністю та часто гігантською присутністю, яка контрастує з навколишніми альпійськими луками та засніженими вершинами.
Ці рукотворні об’єкти, зображені без присутності людей, є вічним нагадуванням про екстремальні заходи, на які здатні політичні та військові сили в ім’я націоналізму. “Бункери – це складний спадок, що відсилає до драматичного історичного періоду в Центральній Європі, позначеного націоналістичною ідеологією та нездатністю мирно вирішувати конфлікти – епохи, яка, як ми сподівалися, давно минула”, – йдеться в заяві видавництва.
