Пандемічна угода: що це означає для нас?
20 травня 2025 року на 78-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я в Женеві країни-члени Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) консенсусно ухвалили Пандемічну угоду. Цей документ, що став результатом понад трьох років переговорів, покликаний створити основу для ефективнішої глобальної координації та підготовки до нових викликів у сфері охорони здоров’я, аби уникнути помилок, виявлених під час пандемії COVID-19.
Директор ВООЗ Тедрос Адханом Гебреїсус назвав угоду “подарунком для наших дітей та онуків”. Її головна мета – підготувати світ до наступного поширення руйнівного патогену, подібно до коронавірусу SARS-CoV-2. Очікується, що наступного разу країни будуть краще підготовлені, діятимуть більш скоординовано та проявлятимуть більшу справедливість у ставленні одне до одного. В ідеалі, це допоможе запобігти черговій пандемії на ранніх стадіях.
Всесвітня асамблея охорони здоров’я, найвищий керівний орган ВООЗ, об’єднує делегації від усіх країн-членів. Переговорники з понад 190 країн досягли згоди щодо тексту договору, що є значним досягненням, особливо в умовах, коли пандемія вже здається віддаленою, а світ зіткнувся з іншими нагальними проблемами. На тлі виходу США з глобальних альянсів охорони здоров’я, експерти називають це “віхою” та великим досягненням.
Однак, не всі переконані змістом договору через численні компроміси, розпливчасті формулювання та невирішені питання.
Кожне слово на рахунку
Понад три роки переговірники в спеціальному комітеті працювали над проєктом, детально обговорюючи кожне формулювання.
Початковий оптимізм, що панував на початку переговорів у грудні 2021 року, швидко змінився напруженістю, особливо щодо питання справедливого доступу до вакцин. У травні минулого року переговори вперше провалилися. Ситуацію ускладнив вихід США з переговорів, коли Дональд Трамп оголосив про повний вихід країни з ВООЗ.
Попри це, переговорники не здалися, і минулого місяця було досягнуто угоди. Проте, незважаючи на полегшення, експерти критикують недостатню обов’язковість та розпливчастість формулювань. Залишається невизначеним, наскільки ефективно угода допоможе впоратися з майбутніми пандеміями. Договір водночас є знаком єдності та роз’єднаності, демонструючи складність досягнення компромісів навіть у таких важливих питаннях, як профілактика.
Дебати щодо профілактики та лабораторна гіпотеза
Угода закликає країни розвивати системи епіднагляду для раннього виявлення спалахів захворювань, як серед людей, так і тварин. Це пов’язано з тим, що зоонози (інфекції, що передаються від тварин до людини) мають високий пандемічний потенціал. Особливо зростає ризик, коли людина втручається в недоторкані середовища існування, контактує з дикими тваринами та невідомими патогенами, або коли сільськогосподарські тварини виступають проміжними господарями. Тому запобігання пандемії має комплексний підхід, що охоплює здоров’я людей, тварин і природи.
Проте, експерти вважають, що закріплення цього підходу “Єдиного здоров’я” (One Health) в угоді було лише попереднім.
Деякі уряди чинять опір сильнішому наголосу на цьому підході, адже охорона природи та добробут тварин зачіпають жорсткі економічні інтереси. Заборони на полювання на диких тварин чи торгівлю ними можуть суперечити бажанням забезпечити населення продуктами харчування або зберегти прибуткові галузі, як-от експорт деревини чи інтенсивне тваринництво.
Лабораторна гіпотеза, яка припускає, що коронавірус SARS-CoV-2 міг виникнути в результаті витоку з лабораторії, була використана деякими країнами Глобального Півдня як аргумент проти підходу “Єдиного здоров’я”.
Центральна частина PABS: дані про збудників проти щеплень і ліків
Розбіжності виявилися ще глибшими під час обговорення Системи доступу до патогенів і розподілу переваг (PABS). Це ключовий пункт угоди, що передбачає стимулювання країн до обміну інформацією про нові патогени, включаючи зразки та генетичні послідовності. Це необхідно для швидкої розробки тестів, ліків та вакцин фармацевтичними компаніями.
Країни Глобального Півдня вимагали, щоб фармацевтичні компанії, які отримують вигоду від цих даних, жертвували ВООЗ 10% розроблених вакцин, тестів або ліків для передачі біднішим країнам, а ще 10% надавали за зниженою ціною.
Ця система має запобігти повторенню ситуації під час пандемії COVID-19, коли багаті країни запасалися медичними засобами, залишаючи інші регіони світу без доступу. Незважаючи на швидку розробку вакцин, їх розподіл був вкрай нерівномірним: вакцинація в Замбії розпочалася лише у квітні 2021 року, а на Гаїті – в середині липня того ж року, тоді як у Великій Британії та Німеччині вона стартувала вже в грудні 2020 року.
Спогади про нерівність та порушення довіри мали значний вплив на переговори щодо угоди.
“Деякі африканські країни та неурядові організації наполягали на переговорах, оскільки вони пережили брак солідарності і тепер прагнуть справедливості”, – зазначає Ілона Кікбуш, експерт ВООЗ та експерт з питань глобальної охорони здоров’я Женевського інституту вищої освіти.
Рішення є, але бракує деталей
Здається, знайдено компроміс, який має забезпечити більшу справедливість. Однак, є нюанс: деталі PABS ще не доопрацьовані. Відсутність додатку, що конкретизує правила, робить угоду неповною.
“Той факт, що додаток не був завершений вчасно, також пов’язаний з виходом США з переговорів”, – пояснює Міхаель Штольпе. США не лише відкликали фінансування, але й своїх експертів, чия участь була надзвичайно важливою. Повне узгодження деталей PABS може зайняти ще один-два роки, а можливо, й більше.
Ще одна проблема полягає в тому, що близько 50% інноваційних фармацевтичних продуктів у світі виробляються в США, які не приєдналися до пандемічної угоди. Інші фармацевтичні компанії, чиї країни підписали угоду, беруть участь у PABS на добровільній основі.
“Фармацевтичні компанії взагалі не зобов’язані брати участь у цій системі”, – зазначає Штольпе. Тому залишається незрозумілим, якою мірою ВООЗ зможе отримати вакцини чи ліки на безоплатній основі або за зниженими цінами в надзвичайних ситуаціях.
Щедрості компаній
Тому, на думку багатьох, вкрай важливо, щоб країни з низьким рівнем доходу мали можливість самостійно виробляти ліки та вакцини. Це потребує значної підтримки для розбудови власних виробничих потужностей, зокрема, від фармацевтичних компаній, які мають поділитися знаннями про виробництво мРНК-вакцин.
Учасники переговорів також намагалися вирішити питання передачі технологій. Пандемічна угода має полегшити обмін, встановивши правила передачі інтелектуальної власності, виробничих процесів та технічних знань компаніям у бідніших країнах. Це питання було делікатним і викликало суперечки. Деякі багаті країни ЄС наполягали на добровільній передачі технологій, посилаючись на права власності та патенти, побоюючись сповільнення інновацій.
Наразі досягнуто компромісу: обмін має відбуватися на добровільній і консенсусній основі. ВООЗ не може змусити когось до цього. Однак, згідно з договором, країни також повинні мати можливість вживати інших заходів для уможливлення передачі технологій, якщо немає бажання досягти взаємно узгодженого рішення.
Загалом, угода не надає ВООЗ всемогутності, як стверджують деякі критики. Вона не втручається в національний суверенітет, не дозволяє вводити обмеження на поїздки чи оголошувати локдауни. У договорі наголошується, що правила мають виконуватися відповідно до національних законів.
Важливий сигнал
“Цей добровільний характер не слід недооцінювати. Це природа міжнародних договорів, і вона, безумовно, може бути потужною. Країни беруть на себе зобов’язання, це створює міжнародний тиск, а він, своєю чергою, може створити національний тиск”, – зазначає Ілона Кікбуш.
Пандемічна угода цінна, оскільки це перший крок і вона посилає сигнал. Сигнал від країн, що вони не відмовляються від багатосторонності, що світ не занурюється в егоїзм, попри дії Дональда Трампа.
“За допомогою договору про пандемію країни показують, що ВООЗ працює”, – каже Кікбуш. “Що вона важлива як інституція. І хто знає, чи не повернуться США через кілька років, коли в Білому домі буде інший президент”. Наразі залишається сподіватися, що пандемія не спалахне саме зараз.
Однак, до набуття чинності угоди про пандемію пройде певний час, оскільки її мають ратифікувати щонайменше 60 держав-членів після остаточного доопрацювання.
Коли керівник ВООЗ Тедрос говорить про договір як подарунок майбутнім поколінням, може здатися, що до наступної надзвичайної ситуації ще багато часу. Але ніхто не може цього передбачити. Експерти оцінюють ймовірність того, що нинішнє населення світу зіткнеться з пандемією, подібною до COVID-19, протягом свого життя, у 38%.