Кураторка, засновниця галереї “Лавра” та мистецтвознавиця Тетяна Миронова відвідала один із ключових арт-форумів у світі – Art Basel у Швейцарії. Спеціально для Vogue.ua Тетяна ділиться враженнями про найцікавіші проєкти та роздумує про перспективу розвитку ярмарків сучасного мистецтва.
Дедалі частіше можна почути розмови про майбутні зміни в Art Basel – провідному мистецькому ярмарку планети. Західні аналітики зазначають, що епоха мега-ярмарків добігає кінця, і розкішне споглядання арт-об’єктів у “величезних білих наметах” втрачає свою привабливість, а саме мистецтво, здається, втрачає свою витонченість на таких показах.
Натомість колекціонерам все частіше пропонують альтернативний формат: камерні, вишукані ярмарки-бутики, що об’єднують відібрані галереї та концентрують найкращих митців у чудових локаціях, які також дозволяють відпочити. Йдеться про такі місця, як Аспен, Санкт-Моріц або Майорка. До речі, саме зараз відбувається перезапуск проєкту Art Cologne на Майорці – одного з найстаріших світових арт-форумів – лише з 88 експонентами. Його директор Даніель Хуг висловлює думку, що відвідувачам, можливо, стає нецікаво постійно відвідувати ті самі ярмарки в різних країнах із практично незмінним колом основних галерей. На його переконання, зростання популярності менших, бутикових ярмарків надає новий поштовх артринку.
Переконана, що цей новий вектор розвитку знайде своїх прихильників. Проте для значної кількості колекціонерів та галеристів саме Art Basel залишається унікальним майданчиком, де можна побачити та придбати численні роботи митців музейного рівня – таких як Пікассо, Баскія, Хокні. Тут можна відстежити ключові тенденції у сфері сучасного мистецтва в глобальному масштабі, від медіаарту до інтерактивних інсталяцій, а також відкрити для себе нові імена.
Присутність українських митців у багатьох програмах форуму не може не тішити. Пригадую, що у 2022 році організатори Art Basel навіть не бажали обговорювати можливість демонстрації українських скульптур у публічних зонах ярмарку, оскільки, на їхню думку, це могло б відштовхнути російських колекціонерів. Часи змінюються, і цього року “голоси сирен” – аудіочастина масштабної інсталяції Нікіти Кадана – були представлені у престижному секторі Unlimited на Art Basel.
Дедалі частіше можна почути розмови про майбутні зміни в Art Basel – провідному мистецькому ярмарку планети.
Монументальна звукова інсталяція “Тривога (Сирени та щогла)” представляла собою простір із щоглою та вітрилами, в якому лунав сигнал повітряної тривоги, записаний голосом оперної співачки мецо-сопрано Олени Бєлкіної (композитори – Роман Григорів та Ілля Разумейко). Роботу Нікіти Кадана в Базелі презентувала українська Voloshyn gallery.
Твори українських митців були представлені на багатьох ключових супутніх ярмарках – VOLTA (жіночий проєкт за участю Ніни Мурашкіної, Анастасії Подерв’янської, Поліни Кузнєцової, Тетяни Колесник) та Liste (проєкт одного з, на мою думку, найкращих молодих українських художників Юрія Болси), а також на нових цікавих локаціях Art Basel week.
У просторі Basel art center дві провідні мистецькі агенції, Rukhart hub та Tuasho agency, що працюють у США, Швейцарії та Україні, протягом усього тижня проводили подію під назвою Survival Ritual. Цей захід об’єднав виставку, музичні сети, відкритий мікрофон, перформанси та гастрономічні експозиції. Тут були повною мірою представлені молоді українські митці та майстри гастрономії.
Ще один соціально-мистецький проєкт, який здобуває шалену популярність під час Art Basel week, – це Basel Social Club. Презентація Basel Social Club цього року стала однією з найбільш очікуваних подій Art Basel. Можна стверджувати, що це окремий, оригінальний артфест, який є більш відкритим для поціновувачів мистецтва та цікавішим своїми активностями, ніж класичний мастодонт Art Basel. Його організували художники, галеристи та куратори, які прагнули створити “все те, чим не є арт-ярмарок: вільне та радикальне мистецтво, відкрите для публіки. Жодних VIP-списків, жодного особливого ставлення – лише пульсуючий натовп, що рухається крізь інсталяції та перформанси з напоями в руках”. Такий формат дедалі більше захоплює як колекціонерів, так і глядачів. Тим більше, що за концепцією Basel Social Club проходить у різних за архітектурою та призначенням місцях, далеких від мистецтва.
Цікаво спостерігати, як у наш час мистецтво здатне захоплювати незвичні локації (сільську ферму, приміщення банку чи багатоповерхову порожню офісну будівлю) і перетворювати їх на надзвичайно цікавий мистецький фестиваль з експозиціями від галерей (там, до речі, також були представлені роботи українських художників Романа Хімея та Яреми Малащука), музичними виступами, театральними перформансами, які поєднуються з різними елементами сучасного життя. Наприклад, із працюючим стоматологічним кабінетом, де на стінах представлений проєкт альтернативної художньої фотографії.
Цьогорічна тема Basel Social Club – “Офіс”, присвячена мінливій природі праці в епоху, що визначається віддаленою роботою, цифровізацією та штучним інтелектом. Замість того, щоб розглядати офіс як місце продуктивності, Basel Social Club переосмислює його як простір для роздумів, обміну, гри та колективного досвіду. На різних поверхах офісної будівлі відвідувачі можуть зануритися у виставки, перформанси, побачити інсталяції, спробувати оздоровчі та гастрономічні практики, що розмивають межі між мистецтвом, дозвіллям та повсякденним життям.
Один із найбільш очікуваних проєктів цього року належить Марині Абрамович та її інституту MAI. Він розташований у переобладнаному колишньому шкільному автобусі. THE BUS функціонує одночасно як мобільна скульптура та кімната для медитації. Відвідувачів запрошують вирушити у внутрішню подорож, яка має потенціал для тривалих змін та трансформації. Йдеться про уповільнення, усвідомленість та створення спільного емпатічного простору, що об’єднує людей. Кількість учасників такого “досвіду” обмежена десятьма особами, участь – за живою чергою.
Також цікаво, що цього року до Basel Social Club долучився книжковий ярмарок, що займає окрему частину будівлі та об’єднує незалежних видавців, художників-ілюстраторів та експериментальні книжкові проєкти з усього світу. Це дозволяє придбати щось більш інтимне, ніж листівки з презентації на стенді класичного ярмарку. Більше того, серед відвідувачів цього року розігрувалася графіка Енді Ворхола з відомою банкою супу “Кемпбелл”. Саме ця доступність колекційного мистецтва, це розмиття надуманих меж між багатими колекціонерами та усіма іншими робить щорічні події Basel Social Club дедалі популярнішими. Вважаю, що майбутнє арт-ярмарків саме за таким форматом. До речі, цей формат дуже подібний до українського Гогольфесту, який цього року нарешті повертається до Києва.
Реклама.