Цього літа дійсно надзвичайно спекотно. Європа переживає вже третій потужний сплеск спеки з початку року. Температурні рекорди б’ються знову. У різних куточках планети вирують лісові пожежі. Їхня кількість настільки велика, що фахівці вже охрестили це “вогняною хвилею”.
Ромі Шнайдер і Ален Делон у фільмі “Басейн”, 1969
Реклама.
І хоча багато хто з нас досі поспішає на вулицю, лише-но з’явиться сонце, радіти літу стає дедалі складніше. Насолоду від довгого теплого вечора вже важко відокремити від тривожного передчуття, що така погода не є нормою. Як тішитися сонцем, коли воно одночасно нагадує, що з кліматом відбувається щось небезпечне?
У більшості країн світу екстремальну спеку довго сприймали як кліматичну загрозу, що існує десь далеко. Небезпека штормів і повеней тут ні в кого не викликає сумнівів. Натомість на теплу й сонячну погоду чекають цілий рік після довгих і суворих зим. Але поки люди влаштовують пікніки та йдуть до відкритих басейнів, медичні установи приймають дедалі більше пацієнтів, які постраждали від високих температур. Попередження про небезпеку лісових пожеж лунають дедалі частіше, а інфраструктура не витримує температур, на які її просто не було розраховано.
Особливо тривожною виглядає статистика летальних випадків. Наприклад, для Великої Британії, де спекотне літо ніколи не було типовим явищем, висока температура стала серйозним випробуванням. Згідно з результатами аналізу, проведеного Метеорологічною службою Великої Британії та дослідниками з університетів, після спеки у травні та червні від причин, пов’язаних із високими температурами, померли понад 2700 осіб. “Наша країна не пристосована до клімату, в якому ми зараз живемо”, — зазначає Емма Говард Бойд, голова Національної комісії з ризиків, пов’язаних зі спекою, та ради ClientEarth Group.
Наслідки вже очевидні. Лікарняні палати перегріваються. Залізничні колії деформуються. Дорожнє покриття розм’якшується. У класах стає настільки душно, що діти не можуть нормально навчатися. Під час останніх хвиль спеки служби швидкої допомоги фіксували різке зростання кількості викликів. Через високі температури погіршувався стан людей, які вже мали проблеми зі здоров’ям. Водночас різко зростав попит на електроенергію, що створювало додаткове навантаження на енергосистему.
Одна проблема спричиняє іншу, а та запускає наступну. Школи та дитячі садки зачиняються, тому що перебувати в класах стає небезпечно. Батькам раптово доводиться шукати, з ким залишити дітей. Через це вони не можуть вийти на роботу. Лікарні, які й без того приймають дедалі більше пацієнтів, опиняються під ще більшим тиском. Ми майже опинилися в надзвичайній ситуації. Кожен має подбати про себе, свою родину, близьких, друзів і сусідів.
Нині це особливо важливо, адже хвилі спеки й досі часто сприймають як приємну літню погоду, а не як небезпеку, до якої потрібно готуватися. Науковці давно попереджають, що через спалювання викопного палива хвилі спеки стають частішими та сильнішими. Саме тому тепер суспільство має навчитися ставитися до екстремальної спеки так само серйозно, як до штормів, повеней та інших небезпечних погодних явищ.
Погляньмо на Австралію. Завдяки інформаційним кампаніям у сфері громадського здоров’я люди там звикли шукати затінок, не виходити надвір у найспекотніші години та розуміти, як висока температура впливає на організм. Важливо усвідомити, що за температур, які ми зараз спостерігаємо, вразливою стає кожна людина. Під час хвилі спеки серце працює інтенсивніше. Якщо ви й надалі намагаєтеся жити звично, наприклад виходите на пробіжку опівдні, варто зупинитися. Краще прокинутися раніше.
Найважче тривалу екстремальну спеку переносять люди похилого віку, діти, ті, хто працює просто неба, а також вагітні. Нещодавно в межах своєї діяльності компанія HERA створила HERA Materna. Це перша у своєму роді система фінансової допомоги, яку підтримують меценати. Вона призначена для вагітних у різних країнах світу, які через спеку не можуть працювати.
Однак самих лише змін у повсякденних звичках недостатньо. Ми маємо адаптуватися до клімату, в якому живемо зараз, а не до того, який хотілося б повернути. На вулицях потрібно висаджувати більше дерев і створювати затінені громадські простори. На будинках варто встановлювати зовнішні віконниці, а для будівництва використовувати світліші матеріали. Нове житло також необхідно проєктувати так, щоб воно менше нагрівалося й довше залишалося прохолодним.
Водночас адаптація до екстремальної спеки не завжди вимагає дорогих технологій або повної перебудови інфраструктури. Іноді достатньо розумно використовувати те, що вже є. Такою є наша нова реальність. Ми маємо усвідомити небезпеку спеки й навчитися серйозно ставитися до неї на рівні всієї країни. Можна любити довгі літні вечори, вечері просто неба й радіти рідкісним сонячним дням. Але це не означає, що варто заплющувати очі на те, що відбувається навколо. Справжня небезпека виникає тоді, коли ми й надалі сприймаємо екстремальну спеку як звичайну гарну погоду.
“Я розумію, чому так багато людей відчувають занепокоєння. Іноді я теж переживаю, — каже Говард Бойд. — Але мені допомагає пам’ять про те, що зміни завжди починалися з людей, яким було не байдуже й які вирішували діяти. Вам не потрібно робити все одразу. Просто почніть із того, що можете зробити зараз. Невеликі кроки, які люди роблять разом, можуть перерости у щось набагато більше. Саме це дає мені надію”.
За матеріалами vogue.co.uk