Хто така Пенелопа — антична персонажка, яку чудово втілила на екрані Енн Гетевей

Епічний фільм “Одіссея” режисера Крістофера Нолана встановлює рекорди переглядів — лише за перші вихідні світові касові збори склали 264,1 мільйона доларів. Одну з ключових ролей у кінострічці виконала Енн Гетевей. Їй дісталася роль Пенелопи — вірної дружини Одіссея, яка чекала на нього довгі роки. Шанувальники вже пророкують акторці щонайменше номінацію на “Оскар” за цю роботу, а ми досліджуємо, хто ж така Пенелопа у давньогрецькій міфології та її внесок у мистецтво.

Енн Гетевей в образі Пенелопи (“Одіссея”, 2026)

Реклама.

Пенелопа — правителька Ітаки, дочка спартанського царя Ікарія, дружина Одіссея та матір Телемаха. Вона довела, що перемоги можна досягти не лише зброєю на полі бою, але й за допомогою розуму, терпіння та психологічної стійкості. У міфах Пенелопа виступає як єдина постать, чий інтелект, кмітливість та гнучкість мислення цілком порівнянні з її чоловіком — хитромудрим Одіссеєм. Її завжди згадують як уособлення незламної вірності та жіночої мудрості.

“Пенелопа та її ткацький верстат”, близько 1754 року

Протягом 20 років відсутності Одіссея (10 років під Троєю та 10 років у мандрах), Пенелопа самотужки утримує царство Ітаки від хаосу та розпаду. Понад сотня зухвалих, агресивних претендентів на її руку захоплюють її палац, знищують майно і змушують її обрати нового чоловіка (і, відповідно, нового царя). Вона веде проти них тривалу психологічну боротьбу, виграючи час для повернення чоловіка. Пенелопа обіцяє зробити вибір, як тільки завершить похоронний саван для свекра Лаерта. Щодня вона публічно ткала, а щоночі таємно розпускала зроблене. Ця хитрість тривала майже чотири роки, доки її не зрадила служниця. Коли Одіссей повертається і знищує претендентів, Пенелопа не піддається емоціям одразу. Вона перевіряє його, поставивши запитання про секрет їхнього ліжка, висіченого зі стовбура живого оливкового дерева, демонструючи, що її розум контролює серце навіть у найскладніші моменти.

“Афіна та Пенелопа”, 1832 року

В образотворчому мистецтві Пенелопа стала символом меланхолійної стійкості, очікування та інтелектуальної переваги. Художники часто зображували її біля ткацького верстата як ознаку її активної, хоч і прихованої, боротьби. Однією з найвідоміших картин того часу є “Пенелопа та женихами” Джона Вільяма Вотергауса. Пенелопа тут зображена за верстатом, цілком зосереджена на своїй роботі та демонстративно ігнорує зухвалих чоловіків, які залицяються до неї через вікно. Вона відгороджена від них своєю тканиною, немов щитом.

У літературі образ Пенелопи — це справжнє джерело натхнення. Гомер, наприклад, створює ідеальний дует: Одіссей — найхитріший серед чоловіків, Пенелопа — наймудріша серед жінок. Вони ідеально пасують один одному саме завдяки своєму інтелекту, а цей союз він описує терміном homophrosyne — “однодумність”. Джованні Боккаччо у збірці “Про знаменитих жінок” (1374) ставить Пенелопу як найвищий приклад подружньої вірності, чистоти та моральної сили, що перевершує багатьох чоловіків-воїнів. А сучасна авторка Маргарет Етвуд у 2005 році видала “Пенелопіаду” — сучасне переосмислення міфу. Канадська письменниця дає голос самій Пенелопі з Підземного царства. Етвуд показує, наскільки важко було Пенелопі керувати бідним та небезпечним царством, поки чоловік “воював і розважався з німфами”. Ця історія перетворює Пенелопу з “пасивної та ідеальної ікони” на живу, виснажену, але надзвичайно розумну та проникливу жінку.

У кінематографі образ Пенелопи пройшов шлях від другорядної персонажки “очікуючої дружини” до повноцінного центрального гравця, чия сюжетна лінія не менш захоплива, ніж мандри Одіссея. У класичній стрічці “Улісс” 1954 року роль Пенелопи виконала акторка Сільвана Мангано (яка також зіграла Цирцею). Геніальний хід режисера показав, що Пенелопа — це внутрішній орієнтир Одіссея. Навіть коли він бачить Цирцею, вона нагадує йому дружину, що підкреслює: для героя існує лише один справжній дім і одна справжня жінка.

Сільвана Мангано в образі Пенелопи, 1954 рік

У психологічній драмі “Повернення” роль Пенелопи зіграла Жюльєт Бінош. Фільм знімає з міфу казковий блиск і показує депресивну, важку реальність. Пенелопа у втіленні Бінош — це виснажена роками психологічного терору жінка, чий дім перетворився на в’язницю. Вона майже втратила надію, але її внутрішній стрижень все одно не дозволяє їй здатися претендентам.

Жюльєт Бінош в образі Пенелопи (“Повернення”, 2024)

Пенелопа у “Одіссеї” Крістофера Нолана — ще одне підтвердження, наскільки це самостійний персонаж. Режисер завжди захоплювався темами часу, пам’яті та очікування (як це було в “Інтерстелларі”). У його “Одіссеї” Пенелопа у виконанні Енн Гетевей — це не просто сумна жінка у палаці, а другий центр сили всієї картини. Показуючи, як Одіссей долає фізичні відстані, Нолан паралельно вибудовує лінію Пенелопи як випробування часом. Енн Гетевей передає стан цариці, яка роками перебуває в умовах психологічної облоги. Вона змушена грати в небезпечну політичну гру з претендентами, демонструючи холодну стриманість і королівську гідність, а наодинці з сином Телемахом (Том Голланд) чи біля ткацького верстата розкриває тугу та незламну рішучість.

Джерело