Поділитися
Фестиваль кіно у Венеції, що триватиме з 2 по 12 вересня, обіцяє бути визначним. Головою журі цього року є Меггі Джилленгол, а спеціальні нагороди за внесок у кіномистецтво будуть вручені Джорджу Клуні та 93-річній голлівудській легенді Еллен Берстін. Програма включає потенційних кандидатів на “Оскар”, захопливі трилери, авторське кіно та документальні стрічки, які вже викликають жваві дискусії.
“Дикий кінь”
Реклама.
Найбільш імовірним фаворитом майбутнього нагородного сезону критики вже називають нову роботу Мартіна Макдони. Попередні роботи режисера — “Банші Інішерина” та “Три білборди за межами Еббінга, Міссурі” — після прем’єри у Венеції здобули загалом два “Оскари” та 16 номінацій, тому очікування від нового проєкту надзвичайно високі.
Дії стрічки розгортаються серед величних кам’яних скульптур острова Пасхи напередодні військового перевороту в Чилі 1973 року. В центрі сюжету — двоє агентів ЦРУ (Джон Малкович і Сем Роквелл), які мають намір повалити чинний уряд. Однак усе виходить з-під контролю, коли вони знайомляться з двома бунтівними студентками, яких грають Маріана ді Джироламо та Аїлін Салас. До акторського складу також увійшли Паркер Поузі, Стів Бушемі та Том Вейтс. За чорним гумором Макдони, як завжди, ховається гострий політичний коментар, що надзвичайно точно перегукується із сучасністю.
“Бункер”
Пенелопа Крус та Хав’єр Бардем — одна з найвідоміших творчих і подружніх пар європейського кіно — знову з’являться разом на екрані. Володар “Оскара” Флоріан Зеллер, творець фільмів “Батько” та “Син”, запросив їх на ключові ролі у своєму новому психологічному трилері.
Бардем втілює архітектора, який отримує таємниче замовлення від мільярдера — збудувати абсолютно неприступний секретний бункер. Проєкт поступово поглинає все його життя, руйнує шлюб і стає каталізатором розпаду сім’ї. Разом із ним та Крус у фільмі також знялися Пол Дано, Стівен Грем і Патрік Шварценеггер. Очікуємо на напружений сценарій та сильні акторські виступи.
Bucking Fastard
Нова робота Вернера Герцога вже встигла стати одним із найбільш обговорюваних проєктів року. Спочатку стрічку запрошували до конкурсної програми Каннського кінофестивалю, проте режисер відмовився, оскільки запропонований формат не дозволяв змагатися за “Золоту пальмову гілку”. Тепер він претендуватиме на головну нагороду Венеції — “Золотого лева”.
В центрі сюжету — сестри-близнючки Джин і Джоан Голбрук, яких грають Руні та Кейт Мара. Це перша спільна поява сестер на екрані. Героїні розмовляють в унісон, бачать однакові сни, закохані в одного чоловіка (Орландо Блум) і живуть майже повністю відокремлено від суспільства. Коли держава призначає їм соціального працівника (Домналл Глісон), аби допомогти адаптуватися до сучасного світу, сестри раптом вирішують… прорити тунель крізь гірський масив у пошуках вигаданої країни, де можливе справжнє кохання. Абсурдно, сюрреалістично і дуже в стилі Герцога.
“Чорнила”
П’єсу Джеймса Грема “Чорнила”, що вийшла у 2017 році, екранізував Денні Бойл — це його перша масштабна драматична робота з виразними оскарівськими амбіціями після фільму “Стів Джобс”.
Фільм розповідає про формування медіаімперії Руперта Мердока наприкінці 1960-х. Гай Пірс грає самого Мердока, а Джек О’Коннелл — редактора Daily Mail Ларрі Лемба, якого бізнесмен запрошує очолити The Sun після придбання газети. Клер Фой виконує роль Джулс Девіс — заступниці редактора та дружини Лемба. Історія демонструє безкомпромісну гонитву за прибутками, яка зрештою сформувала культуру сенсаційної таблоїдної журналістики, добре знайому й сьогодні.
“Прайм-тайм”
Роберт Паттінсон перевтілюється в стриманого й майже незворушного Кріса Генсена — культового ведучого американського шоу To Catch a Predator 2006 року — у повнометражному режисерському дебюті Ленса Оппенгайма, автора документального серіалу “Ярмарок Ренесансу”.
Фільм переносить глядача в час, коли скандальне телешоу досягло піку популярності. Разом із поліцією команда Генсена проводила спецоперації, використовуючи неповнолітніх акторів-приманок, аби викривати й затримувати чоловіків, підозрюваних у сексуальних злочинах проти дітей. Програма збирала багатомільйонну аудиторію, проте прагнення авторів щоразу шукати ще гучніші історії зрештою мало непередбачувані наслідки. Серед продюсерів стрічки — Арі Астер, а свою першу драматичну роль у кіно виконує співачка Фібі Бріджерс. Схоже, саме такий нестандартний байопік міг народитися лише під крилом студії A24.
“Ефект відлуння”
Алісія Вікандер, Сьюзен Сарандон і Лука Марінеллі зіграли ключові ролі у новій роботі італійського режисера Андреа Паллаоро — автора стрічки “Ханна”, за яку Шарлотта Ремплінг отримала Кубок Вольпі Венеційського кінофестивалю у 2017 році.
Це чуттєва історія про любов, одержимість та внутрішню самотність, сценарій до якої написав Бернардо Бертолуччі. Він став останньою роботою легендарного режисера, який пішов з життя у 2018 році.
В центрі сюжету — успішний музичний продюсер, який бореться із залежністю та несподівано закохується в загадкову фізіотерапевтку. Знятий у мрійливій, майже гіпнотичній манері та пронизаний музикою, фільм обіцяє стати делікатною й дуже особистою даниною пам’яті Бертолуччі.
“Можливе кохання”
Після захоплених відгуків на стрічку “Палаюча” у 2018 році Лі Чхан Дон нарешті повертається з новою авторською роботою, присвяченою складним людським стосункам.
В центрі сюжету — дві сімейні пари: чоловік, який щойно втратив роботу, та його дружина, а також режисерка-документалістка і її чоловік. Вони об’єднуються, щоб зняти фільм, але творчий процес поступово викриває їхні найпотаємніші бажання й страхи. Акторський склад вражає: Чо Йо Чжон (“Паразити”), Чо Ін Сон (Hope), Соль Кьон Гу (Oasis) та Чон До Йон (“Таємне сяйво”). За словами авторів, структура фільму натхненна легендарним циклом “Декалог” Кшиштофа Кесльовського. Залишається лише дочекатися, чи стане ця робота одним із головних відкриттів Венеції.
“Ефект тіла” (Flesh Impact)
93-річна Еллен Берстін, яка цього року отримає у Венеції почесну нагороду за внесок у кіномистецтво, стала головною героїнею нового 17-хвилинного короткометражного фільму Меггі Джилленгол — президентки журі цьогорічного фестивалю.
Стрічка задумана як присвята Мерилін Монро до сторіччя від дня її народження. Дакота Джонсон втілює легендарну голлівудську зірку на піку її слави. Символічно, що сьогодні акторці 36 років — саме стільки було Монро, коли вона трагічно померла від передозування барбітуратів. Берстін натомість постає в образі тієї Мерилін, якою вона так і не встигла стати — літньої акторки з прожитим життям і досвідом.
Замість чергової біографічної замальовки Джилленгол пропонує уважний погляд на міф про Мерилін Монро, розмірковуючи про стереотипи, які й досі визначають сприйняття її постаті.