Жінки часто сприймаються як більш схильні до стресових станів. Але чи це так насправді? (Маленький спойлер: ні!). Психотерапевт пояснює, чому жінки переживають навантаження інакше і яку роль у цьому відіграють гормони.
Жінки — більш емоційні, чоловіки — більш стійкі. Це глибоко вкорінений у суспільстві стереотип. Дійсно, різноманітні дослідження свідчать, що у жінок частіше діагностують депресію та тривожні розлади. Крім того, вони частіше скаржаться на хронічний стрес та емоційне виснаження. Але чи означає це автоматично, що вони менш стресостійкі?
Реклама.
“Абсолютно ні”, — стверджує експертка з профілактики вигорання, докторка Мірріам Прісс. Вона підкреслює: щоб зрозуміти, чому жінки переживають стрес по-іншому, необхідно (нарешті) відмовитися від шаблонного мислення. Адже відповідь ховається не лише в жіночих гормонах чи суспільних ролях. Це завжди взаємодія біології, виховання, дитячого досвіду та стосунків.
Чому жінки реагують на стрес інакше
За словами Прісс, справжнім каталізатором стресу є не переповнений розклад чи нескінченний список завдань. “Ключове почуття, яке породжує деструктивний стрес, — це відчуття безпорадності та безсилля. Відчуття: “Я нічого не можу змінити””.
Справжня стресова реакція активується лише тоді, коли людина почувається бранцем обставин. І саме в цей момент, як зазначає Прісс, виявляються відмінності між статями. Чоловіки схильні реагувати дією (“бийся”), втечею (“тікай”) або відкритою агресією. Жінки ж частіше занурюються в депресивні стани або опиняються, як каже Прісс, “на межі сліз”. Однак це зовсім не означає, що жінки відчувають менше гніву. “У цьому контексті депресію слід розглядати як несвідомий захисний механізм від агресії. Жінки також відчувають злість, але виражають її інакше”.
Останніми роками науковці також фіксують різні стратегії подолання стресових ситуацій. У той час як чоловіки частіше протистоять навантаженням через активні дії або дистанціювання, жінки схильні шукати підтримки у оточуючих або довше терпіти складні обставини. Психологи говорять про різні способи копінгу (опанування стресу), але аж ніяк не про різний рівень витривалості.
Чому жінки схильні довше витримувати навантаження
Гормони, безсумнівно, відіграють певну роль — вони впливають на емоції, обмін речовин та регуляцію стресу. Однак вони не пояснюють усієї картини. Для докторки Прісс левова частка відповіді криється ще в ранньому віці. “Наша перша система взаємодії — це сім’я”, — пояснює вона. Саме там ми вчимося розуміти, як функціонують стосунки і що взагалі означають поняття “фемінність”, “маскулінність” чи “сила”. Ці уявлення передаються з покоління в покоління без жодного свідомого переосмислення (наприклад: “жінки повинні бути терплячими, стриманими, не кричати й не показувати, що перебувають у стресі”).
Більше того, дослідження теорії прив’язаності доводять: ранній досвід стосунків формує не лише самооцінку, а й те, як людина в подальшому долатиме конфлікти, невпевненість і стрес. Якщо у дівчинки перед очима був приклад матері, яка мовчки витримувала колосальні навантаження та “функціонувала”, поки це не призвело до захворювання, цей сценарій може перейти і в доросле життя доньки.
За спостереженнями Прісс, жінки частіше схильні терпіти некомфортні ситуації. Чоловіки ж прагнуть або щось змінити, або залишити обтяжливі обставини. Але це не біологічний закон, а віддзеркалення суспільних очікувань, які жінки засвоюють з дитинства: бути чуйною, згладжувати кути, зберігати стосунки, функціонувати. Саме тому стрес у жінок часто набуває хронічного характеру.
Ментальне навантаження — це лише верхівка айсберга
Кар’єра, партнерські стосунки, діти, друзі, побут, ментальне навантаження. Здавалося б, очевидно, звідки береться хронічний стрес чи раптове вигорання. Однак Прісс переконана: людину руйнує не сама кількість ролей, а її взаємини з цими ролями та між ними.
Психічно здоровою залишається та людина, яка свідомо вибудовує стосунки — як з іншими людьми, так і з самою собою. Психотерапевт виділяє три головні умови для цього:
- Рівноправність.
- Здоровий баланс між “віддавати” та “отримувати”.
- Повага, відкритість і цінування.
Це стосується і взаємодії з власними життєвими ролями. Жінка, яка лише виконує функції та задовольняє чужі очікування, рано чи пізно втрачає зв’язок із собою. Натомість та, яка залишається “в діалозі” зі своїми потребами, здатна інтегрувати різні сфери життя значно екологічніше. “Я є тією, ким я є. Я розумію себе. І мені комфортно з собою”.
Саме таку позицію психологи сьогодні називають самоспівчуттям. Численні дослідження свідчать, що самоспівчуття суттєво зміцнює психологічну стійкість. Люди, які ставляться до себе з такою ж турботою, як і до інших, краще регулюють рівень стресу і значно рідше страждають від емоційного виснаження.
Чому роль гормонів часто переоцінюють
Коли мова заходить про жінок і стрес, рано чи пізно з’являється тема гормонів. Так, менструальний цикл, вагітність чи менопауза дійсно змінюють емоційне сприйняття. Але, на думку Прісс, не варто шукати причинно-наслідкові зв’язки лише в цьому, адже ця система працює в обох напрямках.
Не тільки гормони впливають на психіку — хронічний стрес так само трансформує гормональний фон. Постійна боротьба з власним тілом, гонитва за нереалістичними ідеалами краси чи вимірювання власної цінності виключно через продуктивність лише посилюють стрес. Водночас гормональні зміни переживаються значно важче, якщо жінка вже має глибокі внутрішні конфлікти. Саме тому Прісс закликає не воювати з власним тілом, а працювати з ним у синергії.
Як уникнути стресу?
Якби докторка Прісс могла спростувати один-єдиний міф про стрес, це було б твердження, що “жінки від природи менш стресостійкі”. Жінки переживають стрес за інших біологічних та соціальних обставин. Вони проживають навантаження інакше, але точно не гірше. Зрештою, на них тисне величезний тягар — як на роботі, так і в родині, а часто й в обох сферах одночасно. До цього додається негласна вимога встигати все: будувати кар’єру, мати бездоганний вигляд, бути емоційно залученою і водночас ніколи не демонструвати втоми.
Прісс згадує випадок зі своєї лекції з профілактики вигорання, коли одна з учасниць сказала: “Як жінці, мені потрібно виглядати ідеально, робити кар’єру, бути бездоганною матір’ю та суперпартнеркою — як тут взагалі можна не виснажитися?”
За матеріалом: Vogue.de