Британська письменниця й журналістка Пурна Белл у своїй колонці для Vogue пояснює, чому фраза “ви чудово виглядаєте для свого віку” втратила свою компліментарність. Хоча на перший погляд ці слова видаються приязними, за ними часто ховаються ейджизм, страх перед старінням і культ молодості, який продовжує домінувати в оцінці жіночої краси. Белл розглядає досвід жінок після 40, побачення, самопізнання, косметичні втручання та право не сприймати власний вік як проблему. Її текст — це відвертий та влучний аналіз того, чому компліменти про “молодий вигляд” часто лише підсилюють застарілі уявлення про красу.
Кім Кетролл у ролі Саманти Джонс із серіалу “Секс і місто”
Ми з подругами зайняли місце в барі з приглушеним світлом, щоб мати змогу краще розглядати тих, хто проходив повз. Обрали довгий стіл, прикрашений канделябрами та пишними півоніями. Він розташовувався вздовж проходу, що вів від входу до інших зон закладу. Коли повз нас проходили люди, наша компанія, до якої входили жінки віком від 30 до 50 років, оцінювала потенційних партнерів для флірту. Спочатку це було досить захопливо. Згодом ми з подругою, приблизно мого віку, переглянулися. Усі присутні були привабливими, але на 15-20 років молодшими за нас.
Це знайоме відчуття для багатьох жінок за 40, незалежно від того, чи це відбувається в квір-просторі, як того вечора, чи в гетеросексуальному оточенні. “Усі тут надто молоді”, — висловилася я. У відповідь одна з присутніх жінок, якій було трохи за 30 і з якою я щойно познайомилася, промовила фразу, що нагадує смачний пиріг, на якому раптом з’явилася муха: “Але вам зовсім не даси стільки років”.
Реклама.
Інші також почали висловлюватися в подібному ключі. Вони бажали зробити приємне, але я намагалася пояснити: ми з подругою не применшували себе і точно не скаржилися на невпевненість. Річ була не в цьому. Нам просто не дуже цікаво знайомитися з молодшими чоловіками, оскільки нас приваблюють якості, які часто приходять із досвідом: мудрість, самоусвідомлення, почуття гумору. Мене цікавить людина, яка вже знає себе. А не та, яка все ще блукає дзеркальним лабіринтом у пошуках власної ідентичності.
Коли жінкам, старшим за вас, говорять: “Вам не даси стільки років”, у цій фразі вже присутній ейджизм. Вона базується на припущенні, що старіння — це негативний процес, тому жінка нібито має бути вдячна, коли їй повідомляють, що вона виглядає молодшою. Але проблема не обмежується лише цим. Від нас нібито очікують, що ми ковтнемо цей комплімент із прихованим підтекстом і чемно подякуємо. Я не бажаю грати молодшу версію себе. У 20 років я була неспокійною. У 30 мені здавалося, що я вже мала б бути мудрою, хоча насправді це було не так. У 40 я краще знаю, як себе захистити. Я лягаю спати, коли хочу. Їм, коли мені заманеться. Працюю над тим, що обираю сама. Досвід, який я накопичила, відчувається як надзвичайна сила. Я б не проміняла жодного року цього шляху.
Якби ми прийшли до бару не з метою флірту, я, можливо, запропонувала б обговорити подібні висловлювання. Ми часто промовляємо їх автоматично, але за ними криються глибокі уявлення про вік, красу та старіння. Розбір цих аспектів був би корисним не лише для досягнення глобальної мети, як-от боротьба з ейджизмом, але й тому, що в певний момент ці жінки самі зіткнуться з цим явищем. “Але ж вони кажуть це як комплімент”, — зауважила інша подруга. Я відповіла: “Це схоже на ситуацію, коли чоловік каже “чудові груди”, а потім дорікає вам за те, що ви образилися”. “Але це сексизм, — заперечила вона, — і це моторошно”.
Я погодилася. Однак мені довелося пояснити їй, чому інший так званий комплімент також викликає дискомфорт. Суть у тому, що в цей момент ви усвідомлюєте: хтось ретельно оглянув ваше тіло й обличчя, порівняв їх із певним стандартом краси, яким досі залишається молодість. Потім вам повідомили, що відповідати цьому стандарту — це добре й бажано. Саме це і здається дивним, адже молодість рідко асоціюється з самоприйняттям. Звідси випливає зворотний висновок: старіння вважається “поганим”, а його ознаки, такі як зморшки або сиве волосся, сприймаються як непривабливі. І вас, по суті, хвалять за те, що вам нібито вдалося уникнути цих ознак або добре їх приховати.
У момент, коли ви нарешті досягаєте віку, в якому краще розумієте себе, вас ніби повертають до стану очікування. Наче ваше поточне життя ще не повноцінно розпочалося. Наче вам знову доводиться чекати, поки ви станете достатньо стрункою, достатньо молодою, достатньо привабливою, достатньо хорошою. Бо, не дай Боже, жінка справді відчує власну силу саме тоді, коли вона в ній з’являється. “І все це через те, що вам сказали, ніби вам не даси стільки років?” — скептично запитала моя подруга. “Так”, — відповіла я. “Бо в молодості є свої переваги й недоліки. Так само, як і в процесі старіння”.
Під час роботи над своєю книгою She Wanted More я спілкувалася з різними жінками віком від 40 до 70 років про важливість осмислення подібних питань. Я не засуджую людей, які вдаються до пластичних операцій. Однак тривожно спостерігати за стрімким зростанням цієї індустрії. Одним із ключових факторів такого зростання є попит на те, що Британська асоціація естетичних пластичних хірургів (BAAPS) називає “омолодженням обличчя”. До цієї категорії належать, зокрема, підтяжка обличчя та блефаропластика. Іноді я розмірковую, чи не втратить фраза “вам не даси стільки років” будь-який сенс. Не тому, що ми нарешті залишимо ейджизм у минулому. А тому, що косметичні втручання стануть настільки поширеними, що визначати чийсь вік за зовнішністю буде практично неможливо.
Ми також повинні запитати себе, які саме системи ми підтримуємо цими переконаннями. Коли я розмовляла з психологинею та письменницею Джоді Дей, яка активно займається темою прав жінок після 60, вона допомогла мені усвідомити одну важливу річ: молодість часто асоціюється із сексуальною привабливістю. Розмірковувати про це зараз, у наш час, справді гротескно. Як жінки, ми часто не усвідомлюємо, що самі підтримуємо системи, які нас обмежують.
Після численних розмов з жінками про силу та радість життя, важко не помітити, наскільки це віддаляє нас від справді важливого. Коли ми з подругами говоримо про видатних жінок старшого віку, які нас надихають, справа ніколи не обмежується лише їхньою зовнішністю. Нас захоплює їхня енергія, внутрішня свобода та цінності, які вони уособлюють. Часто це здатність жити за власними правилами, трансформуватися, починати знову і не втрачати життєрадісності.
Проблеми з технологіями, фізична слабкість, самотність — усе це не обов’язково приходить із віком. Але якщо ми й надалі автоматично говоритимемо про старіння як про щось небажане, чого слід уникати, замість того, щоб приймати його, це справді може стати самоздійснюваним пророцтвом. До того ж, існує безліч інших, набагато кращих способів підтримувати одне одну та цінувати внесок кожної.
“А як тоді можна було б висловитися, щоб комплімент не сприймався як образа?” — запитала подруга. Я замислилася й відповіла: “Одного разу молодша жінка подивилася на мене і сказала: “Сподіваюся, у вашому віці я теж буду такою ж класною””. Я зробила паузу. “Скажімо так, це мене не образило”.
За матеріалом vogue.co.uk