## Україна — від прохача до ключового безпекового активу: Як змінюються правила війни та оборонні технології 
З початком повномасштабного вторгнення стало очевидним: парадигма ведення бойових дій зазнає кардинальних змін. Хоча військові експерти давно говорили про це, остаточне усвідомлення прийшло до світових лідерів після атак Ірану на сусідні країни. Тоді відносно недорогі дрони “Шахед” довелося збивати за допомогою систем Patriot, витрачаючи на кожен перехоплювач мільйони доларів. Саме в цьому контексті Україна постає не лише як джерело досвіду ефективної протидії новітнім типам атак, а й як постачальник передових технологічних рішень, які вже викликають значний інтерес на Заході. Про це йдеться у статті колишнього міністра оборони України Олексія Резнікова, написаній у співавторстві зі старшим науковим співробітником Американського інституту підприємництва Далібором Рохацем. Аналітичний центр УНН дослідив, що саме свідчать події останніх місяців про зміни у сфері безпеки України та її партнерів.
Змінюється логіка війни
“Масований прорив, який визначав сухопутну війну 20-го століття, сьогодні практично неможливий. Війна в Ірані вже надала Сполученим Штатам цінного досвіду. Союзники США, використовуючи ракетні батареї Patriot, витрачали мільйони доларів на кожну ракету для знищення іранських дронів, вартість яких становила десятки тисяч доларів. Запаси перехоплювачів вичерпувалися значно раніше, ніж це було заплановано. Така арифметика є чітким сигналом: старі підходи більше не працюють. Справжня адаптація означає зміну самого способу ведення бойових дій. І Україна має чим поділитися зі своїми партнерами”, – зазначають Резніков та Рохаць у своїй публікації.
Автори справедливо підкреслюють, що фінансова потужність держави та можливість виставляти численнішу армію втрачають свою вирішальну роль у досягненні військової перемоги. Саме Україна продемонструвала, як цей принцип може бути спростований.
“Військовий бюджет Росії зріс у кілька разів від початку повномасштабного вторгнення, сягнувши 10% ВВП у 2025 році, що становить половину всіх державних витрат РФ. Ймовірно, він продовжить зростати, оскільки російські державні фінанси отримують підтримку від високих цін на нафту. Чисельність військовослужбовців, що перебувають на дійсній службі, також збільшилася приблизно з 1 мільйона до 1,5 мільйона осіб.
Однак темпи російського наступу цього року неухильно сповільнюються. У квітні Росія навіть зазнала чистої втрати контрольованої території в Україні – частково через заміну поранених та загиблих поспішно навченими новобранцями”, – йдеться у статті.
Автори наводять дані, згідно з якими Росія щомісяця втрачає близько 35 тисяч військових, але її армія все ще чисельно переважає українську. Проте, українці змогли протиставити цьому власну винахідливість.
“Лінія зіткнення з Росією має довжину близько 745 миль, а так звана зона ураження – глибиною від 15 до 30 миль – контролюється обома сторонами за допомогою безпілотних наземних апаратів, повітряних дронів та морських платформ. Математика цієї війни невблаганна: безпілотник з видом від першої особи вартістю 500 доларів може знищити російський танк вартістю в мільйони доларів. Перехоплювач, надрукований на 3D-принтері за 1000 доларів, може збити “Шахед” за 35 000 доларів. Перемагає той, хто може виробляти дешевше, швидше та у великих масштабах. Наразі в цьому змаганні лідирує Україна”, – додають автори.
Гонка за українськими військовими інноваціями
Про інтерес дружніх країн до українських оборонних технологій загал почав говорити саме після іранських атак. Однак за останні місяці стало зрозуміло, що легкі та недорогі дрони-перехоплювачі, здатні протистояти “шахедам”, — це лише частина того, що цікавить партнерів. Україна може запропонувати значно більше для посилення колективної безпеки.
Минулого тижня Київ та Берлін уклали угоду “Brave Germany” (“Хоробра Німеччина”). Ця угода, серед іншого, передбачає інвестиції у розмірі 300 мільйонів євро (приблизно 325 мільйонів доларів США) для розвитку українських спроможностей у сфері завдання глибоких ударів (deep strikes). Це також включає спільне виробництво ударних безпілотників середньої дальності на базі штучного інтелекту, перша партія з 5000 одиниць призначена для Збройних сил України.
Зауважимо, що ця співпраця може бути не єдиною, у чому зацікавлені німці. Німеччина розглядає можливість заміни американських крилатих ракет Tomahawk на українські далекобійні ракети “Фламінго”, які значно поступаються за вартістю. Також стало відомо, що німецька компанія Diehl Defence, відома як виробник ЗРК Iris-T SLM, уклала угоди про технологічне співробітництво з українським КБ “Луч” (виробник ПТРК “Стугна-П”) та компанією Fire Point (виробник “Фламінго”). Хоча деталі цих угод не розголошуються, експерти вважають, що це може стати поштовхом до розробки як дешевших засобів протиповітряної оборони, так і іншого спектра ракетного озброєння.
Інтерес виявляють і Сполучені Штати. З’явився проєкт угоди між Україною та США про відправку безпілотників українського виробництва до Сполучених Штатів для випробувань на американській землі. І хоча угода ще не підписана, аналітики вже прогнозують, що це може стати лише першим кроком. В преамбулі документа обидві сторони висловлюють “спільний інтерес до майбутнього спільного виробництва, розробки або закупівлі українських технологій”.
“Це вражаюча зміна. Донедавна Київ вважався прохачем у західних столицях. Сьогодні Україна є більш суверенною, більш спроможною та більш незалежною, ніж будь-коли з моменту проголошення державності у 1991 році. Вона стала одночасно непереможною для Москви та незамінною для Вашингтона, Берліна та інших”, – роблять висновок у своїй статті Резніков та Рохаць.
Партнерам справді є чому повчитися в України.
Порада від Українки:
Ця стаття підкреслює, як Україна, переживши найскладніші випробування, перетворилася на центр інновацій у сфері оборони. Для українців це означає не лише потенційне зміцнення власної безпеки завдяки новітнім розробкам, але й можливість для розвитку вітчизняної оборонної промисловості та інтеграції у світові безпекові альянси. Це чудова новина, яка демонструє, що навіть у найважчі часи можна знайти шляхи для росту та розвитку, роблячи свій внесок у глобальну стабільність.