9 травня розпочалася Венеційська бієнале — найпрестижніша виставка сучасного мистецтва, у якій з національними експозиціями беруть участь понад 80 країн.
Представляємо найцікавіші павільйони — від уже скандального витвору австрійської художниці Флорентини Хольцінгер до експозиції Японії, де можна тимчасово усиновити… ляльку.
Реклама.
Павільйон Австрії
Серед найбільш обговорюваних і шокуючих проєктів у Венеції — павільйон Австрії, де країну представляє відома мисткиня Флорентина Хольцінгер. Ймовірно, ви бачили відео з цього павільйону в соціальних мережах, адже робота Хольцінгер швидко вийшла за межі суто Джардіні, де розташовано павільйон: це відео, де оголена жінка дзвонить власним тілом у величезний металевий дзвін, або ж кадри величезного критого басейну, в якому людина керує швидкісним катером, розтинаючи воду всередині виставкового простору.
40-річна Хольцінгер славиться провокативними перформансами, в яких вона працює на перетині мистецтва та театру, використовуючи оголене тіло та тілесність загалом як прийом і метафору. Глядачі описують її твори як захопливі, тривожні та абсолютно незабутні.
Для Венеційської бієнале вона представила проєкт Seaworld Venice, в якому досліджує воду, цього разу безпосередньо через контекст міста. І вода тут є саме центральним елементом — не як романтичний венеціанський фон, а як сила, що одночасно захоплює, дестабілізує та загрожує. За шоком, оголеністю та адреналіном, які притаманні роботам мисткині, ховається набагато серйозніше питання про те, як ми сприймаємо тіло сьогодні, а також про взаємини між людьми та природою. Водночас, у павільйоні, будемо відвертими, чимало провокації та епатажу, адже вода, в якій плавають перформансисти, містить відходи з організмів відвідувачів бієнале — зокрема, сечу: вона потрапляє у басейни, де відбуваються перформанси, з біотуалетів, що знаходяться поруч.
Павільйон Японії
Павільйон Японії, який представляє художник Ей Аракава-Наш, дає глядачам унікальний досвід: погодувати дитину, погратися з нею та відчути себе батьками. У великій кімнаті та в саду поруч із павільйоном розмістилися понад 200 ляльок: деякі сидять на столах, чекаючи, поки їх заберуть; інші відпочивають у зелені навколо павільйону, звисають з каркасів або сидять на стільцях. Кожен відвідувач може обрати ляльку та рухатися з нею павільйоном: тримати в руках, на грудях чи на плечах, годувати або гратися. Поступово цей акт перетворюється на цікавий досвід турботи: так, одна з відвідувачок розповіла мені, що, коли сиділа у кріслі, запропонувала іншій поступитися місцем, аби та погодувала свого малюка, — і та радо погодилась.
Проєкт натхненний тим, що сам митець нещодавно став батьком, а сам павільйон рефлексує над питаннями турботи та нашої взаємозалежності одне від одного.
Павільйон Німеччини
Як завжди, павільйон Німеччини у Венеції складний, концептуальний та присвячений осмисленню минулого країни. Проєкт представляє інсталяцію художниці Генріке Науманн, яка померла цього року від онкології, працюючи над виставкою для павільйону, та Сунг Тьєу. Він складається з чотирьох частин — “Війна”, “Після війни”, “1990” та “До війни”. В інсталяціях, скульптурах та “комуністичних” барельєфах, якими оформлений фасад павільйону, мисткині осмислюють минуле НДР, період після возз’єднання Німеччини та говорять про те, як легко одна ідеологія може змінити іншу.
Павільйон Данії
Цього року Данію представляє Майя Малоу Лізе, яка стала наймолодшою художницею, що коли-небудь представляла країну в данському павільйоні. Її виставка “Речі майбутнього” присвячена сексуальній політиці, культурі тіла та тому, як інтернет, капіталізм і медіа формують наші стосунки з інтимністю та сексуальністю.
Майя Малоу Лізе перетворює данський павільйон на щось середнє між клінікою лікування безпліддя, порнографічним знімальним майданчиком та залом очікування біотехнологічного стартапу. У проєкті вона відштовхується від дослідження, яке показало, що перегляд VR-порнографії може збільшити рухливість сперматозоїдів до 50 відсотків.
Події центрального фільму мисткині розгортаються всередині кріогенної лабораторії сперми, де працюють порноактори. Вони існують у просторі відсторонено та майже сюрреалістично. У другій залі ми бачимо контейнери для транспортування сперми, виставлені в стінних нішах, як реліквії. Данський павільйон, іронічний та дуже сучасний, змушує міркувати про те, що інтимність та сексуальність у сучасному світі вже не належать нам.
Павільйон Польщі
Проєкт “Рідкісні мови” художниці Богни Бурської та художника Даніеля Котовського являє собою аудіовізуальну інсталяцію, присвячену мові, комунікації та способам, якими суспільство визначає, чий голос вважається “нормальним”, а чий залишається на узбіччі.
У центрі польського павільйону знаходиться група “Хор у русі” — колектив глухих та чуючих виконавців, які інтерпретують пісні китів за допомогою розмовної англійської та міжнародної жестової мови. Однак, що робить проєкт особливо цікавим, так це ідея “Здобуття глухих” — концепції, яка розглядає глухоту не як недолік, а як специфічну культуру та інший спосіб сприйняття світу.
Коли перебуваєш у польському павільйоні, є відчуття, що ти медитуєш, настільки проєкт тихий та гармонійний. Але варто зауважити, що під цією тишею криється глибоко політична робота. “Рідкісні мови” говорять про маргіналізовані мови, про культури, що зникають, а також про те, наскільки тісно сам акт комунікації пов’язаний із владою. Кілька критиків уже виділили польський павільйон як один із найемоційніших цього року.