Українець Тарас Шевченко: Митець Тарас Шевченко

Тарас Григорович Шевченко — визначний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був особистістю універсальних талантів та інтересів, геніально володів словом і пензлем. Його поетичні рядки назавжди закарбовані у серцях українців. Але чи багато ми знаємо про Шевченка-художника? Саме він був одним із засновників критичного реалізму та першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Він досконало володів усіма відомими на той час засобами графічного зображення.

Тарас Григорович Шевченко

Реклама.

ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД

Обдарований від природи, Тарас змалку захоплювався малюванням. З дитинства крейда та вуглинка приносили хлопцеві величезну радість. Він зображував на стінах, лавках у хаті й надворі, вдома та в гостях… Він малював птахів, тварин, людей. Талант художника проявився у Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби датуються 1836–1837 роками, то найраніший малюнок, що зберігся до наших часів, — “Погруддя жінки”, створений 1830 року. З цієї юнацької роботи й почалася творчість видатного митця. Опановувати художні навички Тарас почав під керівництвом сільських дяків.

У 14 років його взяли “козачком” до двору заможного поміщика Павла Енгельгардта, з яким юнак переїхав спочатку до Вільно, а згодом до Петербурга. У 1832 році поміщик віддав Шевченка “у науку” до шанованого художника Василя Ширяєва. А у 1838 році спільними зусиллями Карла Брюллова, Олексія Венеціанова, Михайла Вєльгорського, Євгена Гребінки, Василя Жуковського, Івана Сошенка та інших діячів талановитого Шевченка визволили з кріпацтва.

НАВЧАННЯ В АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ

Звільнення з кріпацтва надало молодому художнику право вступити до Академії мистецтв. Тарас переходив з класу в клас серед найкращих учнів і став одним із найулюбленіших підопічних Брюллова. У живописі він досягав все більш помітних успіхів, відточуючи свою майстерність та стиль. За час навчання в Академії мистецтв його тричі нагороджували срібними, а потім і золотими медалями за малюнки з натури та живописні полотна. Одна з відзначених картин — “Хлопець-жебрак, що дає хліб собаці” (1840) — не збереглася до наших днів. Невідома доля й іншої відзначеної роботи під назвою “Циганка-ворожка” (1841). Донині зберігся лише акварельний ескіз під цією назвою.

"Циганка-ворожка", 1841

Тарас Шевченко мріяв відвідати Італію, щоб ознайомитися з видатними шедеврами живопису, скульптури та архітектури. Але Академія відправила іншого студента, а власних коштів на таку мандрівку у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія — назавжди повернутися в Україну.

“ЖИВОПИСНА УКРАЇНА”

У 1843 році Тарас Григорович прибув в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю спонукала його створити цілу серію під назвою “Живописна Україна” — альбом офортів, на яких зображені історичні місця, побут і природа країни. Офорт — це різновид гравюри на металі, що дозволяє отримувати відбитки з друкарських форм, попередньо оброблених кислотами. Художник планував видати по 12 естампів, але через нестачу коштів не зміг реалізувати свій задум. Повернувшись до Петербурга, він завершив навчання в Академії мистецтв і видав власним коштом омріяний альбом “Живописна Україна”, до якого увійшло шість офортів. Цей альбом став єдиним художнім виданням Тараса Шевченка за його життя.

Почаївська Лавра очима Тараса Шевченка

ТАЛАНТ ПОРТРЕТИСТА

Портретам належить значне місце у творчому доробку Шевченка. Він почав працювати над ними ще будучи кріпаком. В Академії продовжував свою діяльність у цій галузі. Невдовзі він став одним із відомих та популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композицією та свіжістю кольорів, а також прагненням передати психологічну характеристику особистості. Основна увага зосереджувалася на обличчі та особливо очах моделі.

"Катерина", 1842

Серед зображених — переважно особи, яких Кобзар знав особисто. Цим пояснюється симпатія та доброзичливе ставлення митця до своїх персонажів. За життя Шевченко створив близько 150 творів портретного жанру. Цікавими є портрети Маєвської та Ганни Закревської (обидва — 1843). Вони демонструють прагнення автора передати шляхетні риси характеру та чистоту жінки.

Портрет княгині Кейкуатової (1847) мистецтвознавці вважають вершиною портретного мистецтва художника, оскільки через заслання він припинив працювати олійними фарбами. Любив Шевченко малювати й власні зображення — він створив чимало автопортретів. Найраніший із нині відомих створений 1840 року, тоді Тарасові було 26. І це була його перша спроба працювати олійними фарбами.

Авторпортрет Тараса Шевченка

СПАДЩИНА ВЕЛИКОГО ХУДОЖНИКА

Прожив Тарас Григорович Шевченко лише 47 років, із них 25 — у кріпосному рабстві, 10 — у в’язницях та на засланні. А решту часу — постійно перебував під пильним оком жандармерії, борючись із фінансовими труднощами. Проте йому вдалося залишити по собі вагому творчу спадщину.

"Селянська родина", 1843 рік

До наших днів дійшло 835 творів Тараса Шевченка, ще понад 278 втрачено і досі не знайдено. Живописні та графічні роботи за часом створення датуються 1830–1861 роками і географічно пов’язані з Україною, Казахстаном та росією. За жанрами — це портрети, композиційні та міфологічні, історичні та побутові сюжети, архітектурні пейзажі та краєвиди. Виконані вони в техніці олійного живопису на полотні, а також аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорту на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів, а також у п’ятьох альбомах. Живописні твори Шевченка часто порівнюють із роботами Альбрехта Дюрера, Рембрандта, Ореста Кіпренського та з японською гравюрою. Більшість картин і малюнків видатного митця можна побачити в Національному музеї Тараса Шевченка.

Текст: Оксана Багрій

Джерело