Чомусь так склалося, що жінки живуть довше за чоловіків, а в нашій країні – значно. Якщо вірити богословам, то Єву зробили з ребра Адама. Виходить дивна річ – якщо людина має справу з «ребрами», то вона життєздатніша, незважаючи на зовнішню крихкість. Тому я і їжу копчені свинячі та баранячі реберця з м'яким чорненьким хлібцем, бо потай сподіваюся, що подібна дієта продовжить час мого перебування на планеті.
Я впевнений, ставлення до часу у чоловіка та жінки різне. У слабкої половини людства часу спочатку більше. Стародавніх бабусь на лавках біля під'їзду втричі, а то й більше, ніж дідків. Крім різниці у тривалості життя є ще один доведений факт: чоловіки частіше гинуть у ДТП, гинуть у бійках, отримують травми, несумісні з життям (особливо на території СНД-овії). Інфаркти б'ють нашого брата набагато частіше та сильніше, ніж дам.
Отже, часу для життєдіяльності у слабкої статі більше. На підставі деяких відповідей жінок різного віку і написано цю статтю. Для наочності за зразок візьмемо миловидну росіянку на ім'я Тамара з Вологди, скажімо, і її родичку Єлизавету.
Тамара, 20
У двадцять років на танцульках у місцевому клубі Тамара на витончених довгих ногах робить пірует навколо своєї осі, через що спідничка її звивистою хвилею злегка задирається, оголюючи засмаглі ноги. Зрозуміло, чарівниця не може не помітити захоплені погляди оточуючих чоловіків. Один хлопець років двадцяти аж застигає зі шматком шоколаду в зубах, побачивши подібного закрученого па. У двадцять років Тамара йде по життю ходою, схожою на цей танець. Про час вона практично не думає.
Точніше, Тамара відчуває тілом, розумом, що часу у неї – вагон і маленький візок. Вона впевнена, що часу їй вистачить і натанцюватись, і вивчитися, і невтомно працювати, якщо буде потрібно. У неї буде багато місяців, років, десятиліть на подорожі, на поцілунки з не зустрінутим поки коханим під спекотним південним сонцем. Тамара має мрію, а точніше, їх кілька, і вона всіх їх досягне. Дівчина впевнена, що зловити за хвіст свій успіх у неї зараз багато можливостей, а головне – часу. Її життя лише входить у найквітучіший для жінки період, і її життєвий шлях буде усіяний пелюстками троянд під підборами.
Тамара кричить собі та світові: «Я все встигну!». Дівчина щаслива від розуміння та відчуття себе двадцятирічної. У ванній вона дивиться на своє відображення в запітнілій дзеркалі, і її тіло подобається їй самій. Можливо, воно не зовсім досконале. Але ж вона має стільки часу попереду, щоб скоригувати будь-які недоліки фігури і навіть душі. Тамара клацає вказівним і великим пальцями, як би кажучи світу: «Лягай мені під молоді ноги, світ!». Що ж, Тамара має право на цю вимогу.
Тамара, 40
Через двадцять років Тамара ставить сумки з продуктами біля під'їзду свого будинку, оскільки хтось окликає її. І покликали не звичним двадцять років тому – Тамарочка, а Тамара Олексіївна. Сусідський хлопчик поцікавився: «Скільки часу, Тамара Олексіївно?». Жінка дивиться на наручний годинник і розсіяно відповідає, але всередині сама себе перепитує: «Справді, скільки у мене часу тепер, у сорок років?». Тамара все ще вважає, що час у неї ще є, але вже – не вагон і маленький візок, а так… Вантажівка. Ні, мінівен.
Тепер гори згорнути Тамара вже навряд чи встигне, та й менших сил, але ось згорнути пагорб справ. Ні, горбку – на це її ще вистачить! Так, деякі мрії вона здійснила. У неї люблячі дітки, робота, кар'єра начебто налагоджена. Однак вона виразно відчуває, що маховик часу начебто кимось чи чимось педалюється. День змінюється вдень, місяць свистить у польоті за місяцем. Думка про те, що в сорок п'ять – баба ягідка знову, не дуже гріє світовідчуття Тамари. Жінка вже частіше дивиться назад. І це – злить, але навіть прослухавши пісню зі словами «Озирнися в гніві! Оглянься в гніві! Чи так ти пройшов свій шлях земний?», вона відчуває, що все ж таки часу в неї ще чимало.
Тамара, 60
У шістдесят років Тамару осяяло, що часу в неї залишилося лише з маленький візок, і що згорнути щось важче за горбок на своїй садовій ділянці їй уже не хочеться. А мріється лише про відчутне, гідне благополуччя дітей і онуків і більш-менш стерпне здоров'я для себе та членів своєї родини. Тепер на запитання “Скільки часу?” Тамара з легкою гіркотою відповідає: Все менше. У спогадах вона тисячоразово прямує крізь час у минуле. Туди, де вона на танцях блискуче показувала хитромудрі па. Туди, де оборки її тодішньої спіднички майоріли подібно до крил птаха, оголюючи молоді дівочі ноги.
Тамара, 80
У вісімдесят років Тамара Олексіївна просто плюнула на якийсь час. Розплющує очі після сну і якщо виявляє, що все ще знаходиться на цьому світі, а не за його рисою, то з вдячністю прикриває повіки і продовжує відпочивати в дрімаючому стані стільки, скільки душі завгодно. Їй мало чого хочеться і мало про що мріється. Ці роки старості несподівано стали найщасливішими та спокійнішими у житті Тамари. Але триває це щастя недовго…
Єлизавета, 20 років
Стоячи над труною Тамари, її правнучка, двадцятирічна студентка Єлизавета, зі сльозами у куточках очей проводжає в останню путь свою прабабуся. Але в глибині душі юна Єлизавета щиро посміхається до своєї молодості і вірить, що попереду в неї – часу вагон і маленький візок, щоб згорнути гори і досягти всього, чого хочеться і про що мріє.
Нагадаю, дане міні-спостереження написане на підставі розмов з жінками наступного віку – 20, 41, 62 та 78 років. Ймовірно, інші жінки цих вікових рамок можуть мати інші відчуття часу. Це не дивно, адже є люди, яким часу катастрофічно й завжди не вистачає, а є такі, у кого його так багато, що куди його діти – вони й не розуміють! Шкода, що час не можна ні помацати, ні доторкнутися, ні понюхати. Але жінки відчувають його биття виразніше за чоловіків, я вважаю.
Що ж до мужиків, то я теж робив спроби поговорити про чоловіче відчуття цієї речі – часу. Не вийшло нічого путнього. Ми відразу ж вирішували, що це філософське і дуже непросте питання, і без пляшки тут не обійтися. Випили, таким чином, ми не раз, і не два, але так і не дійшли спільного висновку щодо ставлення чоловіка до часу як до космічного та глобального поняття. Зате глибокодумно вирішили, що у двадцять років чоловік зганяє за пивом швидше, ніж у шістдесят. Дивіться, 60/20=3 (але не втричі швидше, а менше, тому що слід прийняти похибку м'язового зносу). Результат вийшов у 1,86 рази швидше.
Єдине, що заспокоює, це ірландське прислів'я: «Коли Бог творив час, він створив його достатньо».