Життєвий шлях Анастасії Подужайло: від Запоріжжя до керма сміттєвоза
Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, Анастасія Подужайло разом із двома доньками залишила Запоріжжя, переїхавши спочатку до Києва, а згодом – до села Братківці на Івано-Франківщині. Наразі вона проживає з дітьми, трьома кішками, собакою та шиншилою в орендованому помешканні. Як і будь-яка українка, яка прагне забезпечити свою родину, Анастасія не боїться роботи. Вона самостійно виховує дітей і трудиться на двох робочих місцях, одне з яких – водійка сміттєвоза. Ця професія є доволі незвичною для українських реалій, тому історією пані Анастасії зацікавилися як місцеві ЗМІ, так і загальнонаціональні телеканали. Звісно, ми не могли оминути цю надихаючу розповідь.
«ГОТОВА ДО БУДЬ-ЯКОЇ ПРАЦІ ЗА ГІДНУ ОПЛАТУ»
В інтерв’ю для “Суспільне Франківськ” Анастасія розповіла, що раніше працювала на заводі “Мотор Січ” у Запоріжжі. Паралельно займалася фотографією, адміністративною роботою, оформлювала вітрини та вивчала англійську філологію. Запрошення від друзів привело її на Івано-Франківщину. Спочатку жінка планувала затриматися тут на місяць-два, але згодом почала задумуватися про місце, яке тепер вважає рідним: «Чесно кажучи, я вже не знаю, де мені ближче – там чи тут. Не впевнена, чи хочу повертатися. У Запоріжжі залишилися родичі. Місто постійно обстрілюють. Якби не діти, можливо, я б і не переїхала, бо сама я не надто боюся, але більше хвилювалася за доньок. Це жахливо, коли вони плачуть. Якось діти запитали: “Мамо, ми не помремо? Бо ми ще так мало в житті побачили”. І ти не знаєш, як відповісти правду, бо не впевнений, куди наступного разу “прилетить”, і чи зможеш захистити свою дитину».
Анастасія Подужайло згадує, що приїхала до Франківська лише з однією валізою та певний час була без роботи. Вона й не думала, що колись керуватиме сміттєвозом: “Я поступово вчилася керувати КамАЗом. Це теж цікаво. Пробувала себе і на тракторі. Але поки що сміттєвоз – це справді моє, мені подобається. Усі дивувалися, коли дівчина поїхала на вивантаження. Там же ж неприємно пахне, а ти, приїхавши з міста, вся така доглянута, а тут сідаєш за таке авто. Але я кажу: гроші не пахнуть”, — пояснила водійка в інтерв’ю «Суспільному».
«Я готова до будь-якої роботи, головне, аби були кошти, адже є діти, яких треба вдягати та годувати»
«БУВАЛО, ЩО І БАКИ ЗІ СМІТТЯМ ВИВАНТАЖУВАЛА»
«Наразі я єдина жінка, яка керує сміттєвозом на Івано-Франківщині. Сподіваюся, що інші жінки переглянуть свої погляди на зайнятість, адже робота є не лише в салонах краси чи ресторанах, але й за кермом сміттєвоза, і це непоганий варіант. Людям, які переїхали сюди, раджу спробувати будь-яку доступну роботу. Насправді, я ніколи в житті не керувала сміттєвозом, але мені це сподобалося. І, здається, я могла б робити це постійно. Якби мені в Запоріжжі сказали, що я переїду сюди й водитиму сміттєвоз, я б, звісно, розсміялася. Але тепер розумію: мені не смердить – я звикла», — розповідає водійка.
За кермом великогабаритного транспорту Анастасія Подужайло перебуває понад два роки. На сміттєвозі вона працює у сільській місцевості Івано-Франківської громади. За одну зміну їй вдається зібрати від 2 до 10 тонн відходів. Найдовший маршрут, який вона подолала на цьому транспортному засобі, – поїздка до Ужгорода й назад.
Бували випадки, коли їй доводилося не лише керувати, а й самостійно вивантажувати баки зі сміттям: «У нас траплялися ситуації, коли бракувало чоловіків. Мені тоді хотілося плакати. Були такі важкі баки, що я їх перевертала, відчувала, як хочеться просто ридати, бо болить спина. Я не можу, це надто важко», — згадує жінка.
За її словами, у кабіні вантажівки неприємні запахи майже не відчуваються. Сильний сморід з’являється лише на полігоні.
«У перші дні я затискала ніс. Згодом звикла, і тепер не звертаю на це уваги. Швидко завантажуєш – і все»
«НЕ КОЖЕН ГОТОВИЙ ПРИЙНЯТИ ЖІНКУ НА ТАКУ ПОСАДУ»
«У деяких селах такі вузькі вулиці, що коли я вперше їх побачила, то думала, що там хіба що пішки ходити можна. А тепер здається, що ця машина вже не така й велика. Перш ніж почати працювати, я один раз проїхалася разом зі своїм керівником. Він оцінив мої навички й дозволив мені працювати. Не кожен роботодавець готовий взяти жінку на таку посаду, особливо за кермо таких великих машин», — ділиться Анастасія Подужайло.
Наразі Анастасія Подужайло навчає керувати сміттєвозом свою куму, яка має багатодітну сім’ю. Також жінка нагадує про важливість підтримки українських захисників та бути надійним тилом для них.
«Мій начальник зараз воює, а ми намагаємося зберегти те, що він побудував — його бізнес та всю роботу. Мій напарник – також внутрішньо переміщена особа та колишній військовослужбовець. Важливо робити внески для наших хлопців і взагалі допомагати, чим хто може. Іноді ми скаржимося, що немає гарячої води чи чогось подібного. Але я уявляю, як їм там, в окопах», — розповідає Анастасія в інтерв’ю «Суспільному».
Окрім роботи водійкою сміттєвоза, жінка також працює у ресторані в сусідньому селі. Вона мріє про власну справу – відкриття автошколи, а також про придбання легкового автомобіля. «Загалом мені все подобається. Я можу сьогодні бути на сміттєвозі, завтра – в ресторані, або навпаки. Я ціную життя, кожен день, подарований Богом. На роботу потрібно йти з позитивним настроєм», — додає Анастасія Подужайло.
«Якщо чесно, робота має приносити задоволення. Якщо бажання йти на неї немає, то це не твоя робота»
ШАНА ДО ПРАЦІ — ОСНОВНИЙ ПРИНЦИП
В інтерв’ю для versii.if.ua Анастасія підкреслила, що будь-яку роботу слід цінувати, а комунальні служби – особливо поважати. «Кожен виконує своє завдання. Є водій, є вантажник, є прибиральник. Але ми всі – частина єдиної системи. Без нас місто не може існувати», — резюмує вона.
Незважаючи на важливість своєї роботи, комунальники часто стикаються з нерозумінням та зневагою з боку мешканців. Люди неправильно паркують автомобілі, блокуючи доступ до контейнерів, або залишають відходи просто поруч із баками. «Я завжди кажу: ми не прибиральники. Наш обов’язок – забрати баки, а не прибирати навколо. Але часом доводиться це робити, інакше неможливо виїхати», — зазначає Анастасія.
За словами водійки, однією з головних проблем є відсутність сортування відходів. Попри наявність різних контейнерів, переважна більшість людей викидає все в один бак. Це створює небезпеку під час зберігання: пластик і деревина легко займаються, спричиняючи часті загоряння на полігоні.
Анастасія часто сперечається з порушниками правил, але визнає – проблему можна розв’язати лише шляхом виховання поваги до комунальної праці.
Попри всі труднощі, Анастасія вважає свою роботу не лише важливою для міста, а й значущою для себе особисто. Вона зазначає, що керування сміттєвозом дарує відчуття незалежності та відповідальності, а також можливість продемонструвати, що жінки можуть успішно реалізувати себе в будь-якій сфері. «Я хочу довести, що професія не має статі. Якщо ти готовий працювати та вчитися, ти можеш досягти всього», — ділиться своїми переконаннями Анастасія.
Порада від Українка новини: Історія Анастасії Подужайло – це яскравий приклад стійкості, працьовитості та позитивного ставлення до життя. Вона надихає не боятися змін, братися за будь-яку роботу, яка дозволяє забезпечити родину, та демонструвати, що гендерні стереотипи вже давно застаріли. Ця інформація може бути корисною для тих, хто шукає мотивацію, надію або просто цікаву розповідь про силу людського духу.
Джерело новини: ukrainky.com.ua