## Від педагога до майстрині: Історія Незламності Ірини Халимон
Ірина Халимон, уродженка та жителька села Халимонове на Чернігівщині, завжди вела активне, сповнене творчості та пристрасті до людей життя. Три педагогічні освіти, захоплення настільним тенісом, шахами, туристичні походи, організація заходів та свят – пані Ірина зізнається, що до повномасштабного вторгнення її життя було «в радість, те, що мотивувало».
Проте, трагічна втрата чоловіка під час війни змусила її кардинально змінити світогляд та життєвий шлях. Цьогорічна осінь стала для неї початком нового етапу: Ірина долучилася до «Школи майстринь» – програми, спрямованої на перекваліфікацію жінок для роботи у будівельній галузі, що реалізується за підтримки Фонду RAZOM. Протягом місяця вона опановувала столярство та малярство, відкриваючи для себе нові, практичні грані творчості. Про професійні та особистісні трансформації ми й говорили з цією надзвичайно сильною та енергійною жінкою.
Подолання болю та пошук опори
Пані Ірино, як Вам вдається зберігати стійкість після такої важкої втрати? Що дає сили: люди, справа, віра чи звичка діяти?
Мій чоловік Роман, який був старший за мене на 9 років, покинув мене ще до війни. Проте, доля розпорядилася так, що наші шляхи знову переплелися. Його турбота про мене та нашу доньку, яка з’явилася в нашому житті, знову звела нас разом. Початок повномасштабної війни, як це не парадоксально, став для нас другим шансом. Роман наполягав на офіційному оформленні стосунків, але я, боячись втратити його, постійно відкладала: «…після війни, коли все буде добре».
Роман загинув на Луганщині. 27 березня, у День ангела, я вітала його, бажаючи захисту. Я навіть сфотографувала диких голубів, які прилетіли на нашу хату того дня, і надіслала йому. Знаючи, що він може бути поза зв’язком, я не звернула уваги на тривалу тишу. Але через кілька днів стало відомо: 25 березня він отримав важкі поранення.
27 березня він помер у лікарні, так і не побачивши моїх повідомлень. Але, можливо, саме через тих голубів він надіслав мені свій особливий знак…
Хто чи що стало Вашою найголовнішою опорою в той складний період?
На початку було неймовірно важко, я відчувала тиск, якого ніколи раніше не знала. Але думка про доньку, необхідність бути сильною заради неї, давала сили рухатися далі.
Найбільшою підтримкою стала мама Романа. Мені пощастило зустріти цю мудру жінку, чия безмежна любов охоплює всіх: онуків, дітей, невісток та просто знайомих. Кожного ранку, дивлячись на прапор на могилі Романа, що розташована неподалік, я знаходила сили. Ми досі часто відвідуємо це місце, особливо 8 жовтня – день його народження, день, коли 13 років тому нас з донькою виписували з пологового. Донька надзвичайно схожа на нього, навіть характером.
Також мене рятує постійна зайнятість: волонтерство, робота в школі, спілкування з численними друзями, з якими я ділю радісні та сумні моменти життя.
Новий старт: «Школа майстринь»
Коли і як виникла ідея розпочати щось зовсім нове? Як ви дізналися про «Школу майстринь» і що спонукало вас долучитися?
Про «Школу майстринь» я дізналася в групі «Діти Героїв». Донька одразу сказала: «Мамо, це для тебе. Спробуй». Я завжди захоплювалася роботою, пов’язаною з ремонтом, і мала багато ідей щодо створення затишку та краси в оселі. Мені подобається експериментувати з новими техніками, як-от створення об’ємних елементів на стінах за допомогою мастихіну.
Чоловік часто казав: «Ти будеш вигадувати, а я втілюватиму». Тепер я розумію, що цю місію маю виконати сама…
Від «Школи майстринь» я очікувала здобуття нових навичок та впевненості у виконанні «нежіночої» роботи, і ці очікування повністю виправдалися. Це було для мене надзвичайно важливо.
Яким було навчання? Що Вас особливо вразило чи надихнуло?
Найбільше мені сподобалися малярні роботи. Викладач-практик доклав максимум зусиль, щоб за короткий термін – 10 днів – дівчата на практиці опанували різноманітні матеріали та інструменти.
Я щиро вдячна організаторам за цю цікаву та надзвичайно корисну програму, розроблену спеціально для жінок, які прагнуть змін.
Місто, де проходило навчання, було просто казковим, і це допомогло мені відволіктися від тривожної реальності, адже моя рідна місцевість зазнає частих ворожих атак. Я відчуваю, що знайшла нову себе, слухаючи історії інших учасниць. Це переконало мене, що не варто боятися змін, не варто все життя займатися тим, що не приносить задоволення, або перебувати там, де не хочеш. Хоча це не стосується моєї любові до викладання у школі.
Які Ваші подальші плани?
Планую працювати у навчальному закладі, де я вже 16 років, доки його не закриють, що, ймовірно, станеться незабаром. А далі – нові горизонти, до яких я вже ступила завдяки «Школі майстринь». Найголовніше, аби завершилася війна. Вона навчила мене не планувати надто далеко, аби потім менше доводилося лікувати психологічні рани.
Що б Ви порадили жінкам, які зараз стоять на життєвому роздоріжжі та шукають свій шлях до змін?
Усім жінкам бажаю впевненості у власних силах та внутрішньої стійкості. Психологічна міць автоматично надасть вам сил у всіх сферах життя: це і турбота про родину, і вміння знаходити вихід із будь-якої ситуації, і здатність долати труднощі. На плечі українських жінок лягла особлива місія – підтримувати чоловіків морально, бути для дітей і мамою, і батьком. Війна, на жаль, забирає життя, руйнує сім’ї та професійні шляхи. Тож хто, як не ми, жінки, має будувати майбутнє?
Сподобалися наші історії? Підтримайте нас донатом! Клікніть тут: https://base.monobank.ua/CYoctH131Vgrky#donate і зарахуйте будь-яку суму на каву авторкам, а ми під цю каву напишемо нові цікаві статті. Також нагадуємо, що ми є в інстаграмі й телеграмі. Дякуємо, що нас читаєте!
Порада від Українка новини:
Історія Ірини Халимон – це натхнення для всіх, хто переживає складні часи. Вона демонструє, що навіть після найважчих втрат можна знайти в собі сили для нового початку, здобути нові навички та змінити життя на краще. Участь у програмах перекваліфікації, як-от «Школа майстринь», може стати чудовим кроком для жінок, які прагнуть професійного зростання та особистісного розвитку, особливо в умовах сучасної України.
Дізнатися більше на: ukrainky.com.ua