Житомирське Полісся приховує безліч переказів та секретів, проте одна з найбільш чарівних міститься в малому селі Іванківці.
Садиба Модеста Єзерського / [email protected]_ukraine
У затишку давнього парку та хащах височіє маєток Модеста Єзерського — архітектурна пам’ятка XIX сторіччя, яка наразі є і занепадом, і наснагою, і можливістю.
Село Іванківці вперше фігурує у літописах 1593 року. Наприкінці XIX сторіччя воно здобуло новий символ — шляхетський дім, котрий 1892-го звів Модест Єзерський, наступник володінь свого дядька Міхала Скабіцького. Архітектура споруди — вишукана неоготика з властивими їй баштами, загостреними арками та піднесеною строгістю.
Палац, допоміжна будівля, господарські приміщення і просторий парк навкруги — все це генерувало атмосферу європейської аристократичної резиденції. Місцина і досі має свій колорит. Навіть через нашарування часу відчувається розмах задуму її першого господаря.
Нові хазяї та переінакшена доля
У 1913 році Модест Єзерський віддав садибу генералу Веніаміну Баскакову, який передав її в оренду Францішеку Домбровському. Сам Єзерський перебрався до Ліщина, де і прожив залишок віку.
З приходом радянської влади історія комплексу докорінно змінилася, і у колишньому палаці розташували школу. Вона функціонувала майже до кінця 1970-х. Згодом тут був дитячий оздоровчий табір. І хоча нове застосування не завжди було бережливим до архітектурного дива, саме воно дало змогу споруді пережити XX століття.
Після отримання незалежності Україна повернула у приватну власність чимало історичних об’єктів. Так трапилося і тут, однак без належної турботи садиба почала втрачати вигляд. Наразі частини комплексу, палац та флігель є особистими та знаходяться у занедбаному стані.
Незважаючи на втрати та зруйнування, садиба втримала свою самобутність: обриси фасадів, деталі оздоблення і відчуття простору. Власне це раз у раз вабить туристів, фотографів, науковців-істориків та тих, хто закоханий у садибну архітектуру.
Неодноразово ентузіасти та місцеві добровольці організовували суботники, прибирали територію, лагодили покрівлю і викорчовували поросль. Їхні старання — не реконструкція, але це шанс, який не дозволив садибі остаточно зникнути.
Вартість історії
У 2024–2025 роках власник виставив садибу на торги. На сьогодні її кошторис — близько 62–69 тис. дол., в залежності від пропозиції. У комплекті — безпосередньо будівля та 40 соток угідь.
Це одночасно і вражаюча нагода, і велика відповідальність. Фантазія без зусиль малює картину: бутік-готель, невеликий артпростір, парк з дійствами під відкритим небом, музей краєзнавства чи елегантний приватний пансіонат. Проте для цього необхідні вкладення, відданість і концепція.
Зараз місцеве керівництво розглядає варіант надання комплексу статусу об’єкта історичної цінності. Це могло б вберегти його від зникнення та відкрити шлях до офіційної реставрації, однак рішення ще на стадії обговорення.
Якщо статус все ж таки нададуть, садиба одержить надію на гідне майбутнє і стане не особистою справою, а спільним активом.
Сьогодні садиба Модеста Єзерського — це не просто руїна, це портал у XIX сторіччя, який ще не до кінця закрився. Об’єкт, котрий має здатність стати новою туристичною атракцією Волині. Місце, здатне відродитися, необхідно лише, щоб хтось повірив у нього так, як колись повірив сам Єзерський.
Поки що садиба здіймається на схилі Іванковець — тиха, дещо змучена, але прекрасна. Її літопис ще не добіг кінця і, можливо, саме зараз починається її новий етап.
Source: tsn.ua