Існують закутки, що нагадують місця, вихоплені зі сторінок фантастичних повістей – незвідані кручі, подих вітру, що доносить аромат діброви, та давні брили, в яких закарбовано минуле.
Руїни Хоенхундерзінген / © Credits
Саме таким являється Хоенхундерзінген – залишки середньовічного замку, що підносяться над дивовижною низиною річки Лаутер у федеральній землі Баден-Вюртемберг, Німеччина. Близько тисячі років тому тут вирувало існування, а нині це одна з найпрекрасніших локацій Швабського Альбу, куточок, де легко загубити лік часу.
Замок над річковою петлею
Хоенхундерзінген розташований на 675-метровому скелястому відрозі, з якого розгортається захоплива перспектива на вигин річки Лаутер. Тут кортить просто присісти на камінь, наповнити легені свіжим повітрям і дозволити собі на мить відволіктися від усього, настільки непересічною є ця візуальна картина.
Не випадково фотографи та туристи величають Лаутерталь однією з найбільш ідилічних долин Німеччини.
Тут володарювали Гундельфінгени
У XI–XVI століттях долина знаходилась у володінні могутнього роду Гундельфінгенів. Безліч замків, зведених чи контрольованих ними, і досі розкидані вздовж Лаутера. Вони утворюють цілу смугу укріплень. Хоенхундерзінген – один з найкраще збережених залишків тієї епохи.
Невеликий замок з великим духом
Хоча замок і невеликий, його захисні елементи заворожують:
-
10,5-метровий глибокий рів, висічений у скелі;
-
грубий бергфрід (центральна башта) з великих тесаних каменів;
-
вузький підйом на вершину, що робив фортецю майже неприступною.
Його особливістю також є те, що в період розквіту комплекс складався з двох частин – верхнього замку та нетипової для регіону передзамкової тераси, яка знаходилася на 16 метрів нижче.
На сьогоднішній день там залишились лише уривки муру з арковим отвором, але атмосфера просто вражаюча. Хоенхундерзінген – не музей з квитками, а вільно доступна локація, куди можливо піднятися у будь-яку мить.
Під руїнами розкинувся Гундерзінген – затишне швабське село з населенням близько 360 мешканців. Колись воно майже повністю було зруйноване Тридцятилітньою війною. Згідно з переказами, живими лишилося лише двоє людей.
Сьогодні ж це тихе місце з дивовижними ландшафтами, фермерськими садибами, заповідними ялівцевими луками та привітною місцевою аурою.
Сюди варто навідатись заради світлин, які виглядатимуть, як епізоди з «Відьмака», легкої, але захопливої мандрівки до верхівки, абсолютного умиротворення, якого так не вистачає у великих містах, та романтичного настрою стародавньої Європи без юрб туристів.
Залишки замку – це не про пишність чи розмах. Це про міць природи, про відчуття спорідненості з тими, хто жив тут століття тому, та про дивний спокій, який настає, коли стоїш на краю кручі, а перед тобою – річка, ліс і горизонт. Це місце, до якого хочеться повертатися знову і знову.
Source: tsn.ua