Поділитися
Гала-вечір вручення премії "Оскар-2026" вже 15 березня. Кандидати, серед яких достатньо несподіванок, вже проголошені. Головними претендентами цього року є стрічки "Одна битвою за іншою" та "Грішники" — вони отримали по 13 та 16 висувань відповідно. Останні навіть потрапили у категорію "Найкращі костюми", а хто ще побореться за титул найстильнішого фільму року — читайте далі.
"Франкенштейн"
Більше двох десятків років режисер Ґільєрмо дель Торо рухався до екранізації знакового готичного роману Мері Шеллі “Франкенштейн” (1818) — одного з найбільш вагомих літературних першоджерел в історії кінематографа. Дель Торо вільно інтерпретує початковий текст, намагаючись створити похмуру казку з глибоким моральним змістом. А роботу над убраннями він довірив славетній Кейт Гоулі. За останні два десятиліття вона долучилася до великої кількості резонансних проєктів, на кшталт “Тихоокеанський рубіж” Ґільєрмо дель Торо та “Загін самогубців” Девіда Еєра.
Реклама.
У цій картині Гоулі робить, здавалося б, нереальне: вона вдягає нерозсудливого науковця Віктора Франкенштайна, якого грає Оскар Айзек, у вишукані оксамитові пальта та оздоби, від яких захоплює дух. Мія Ґот у ролі Елізабет — об’єкта його жаги — носить шовкові бальні шати з візерунком-схемою Сонячної системи; яскраві пишні вуалі; прикраси для волосся з пір’я, що нагадують ореол; вiяла, оздоблені тюлем; коштовні архівні прикраси Tiffany & Co.; і з’являється в багатошаровій, майже невагомій вінчальній сукні. Детальніше читайте в нашому розлогому матеріалі про створення костюмів до "Франкенштейна".
"Гамнет"
В основі кінострічки "Гамнет" — роман ірландської письменниці Меггі О'Фарелл, який розповідає про взаємини Вільяма Шекспіра з його майбутньою дружиною Агнес, народження в 1585 році їхнього сина Гамнета, а також хворобу хлопчика і раптову смерть у 11 років. За екранізацію роману відповідала режисерка Хлої Чжао, володарка премії "Оскар" за фільм "Земля кочівників". Пол Мескаль зіграв юного Шекспіра, ірландська акторка Джессіка Баклі — його дружину Агнес, а костюми для них усіх створила Малгося Турзанська.
Малгося Турзанська славиться своїм хистом за допомогою костюмів вдихати життя в історію. Головне — вона не тільки відтворює минуле, а й тактовно інтерпретує його, перетворюючи багатовікові силуети і тканини на образи, зрозумілі сучасному погляду. Так само сталося і з “Гамнетом” — костюми елізаветинської епохи тут майже “справжні”. На екрані глядач бачить не копії суконь XVI століття, а вбрання, що проживають разом із головними героями всі їхні емоції та горе. Головним джерелом інформації для Турзанської стали картини того часу, адже одяг робітничого класу фізично не міг зберегтися протягом століть, на відміну від шат аристократів. Найчастіше вона зверталася до робіт фламандського художника Себастьяна Вранкса, який часто зображував селян за повсякденними справами. Саме там Турзанська побачила гру відтінків, яку згодом відтворила на екрані. Наприклад, гардероб головної героїні Агнес збудований на помаранчево-червоних тонах, які після трагедії змінюються на глибокі фіолетові та сливові. Таким чином художниця з костюмів підкреслює зміни в психоемоційному стані Агнес, яка в останній сцені знову з’являється в червоному — адже життя йде далі попри все.
"Марті Супрім. Геній комбінацій"
“Марті Супрім. Геній комбінацій” — пригодницька комедія про Марті Маузера. Цей амбіційний мрійник з Нью-Йорка прагне перетворити настільний теніс з непримітного хобі на особистий шлях до успіху. Образ Марті майстерно втілив Тімоті Шаламе. Художниця з костюмів Міяко Белліцці мислила масштабно — так само, як і сам герой. Для цього їй потрібно було відповісти на головне питання: яким Марті Маузер хоче виглядати у очах світу?
У цій психологічній історії про людину, яка ганяється за величчю, спираючись на мрію, волю та харизму, одяг стає повноцінним інструментом: він формує образ і втілює принцип головного героя — “уявляй, поки не досягнеш результату”. Амбіції Марті — величезні. Перше, що на це натякає, — сірий костюм у прозорому чохлі з хімчистки. Саме цей предмет, на думку Белліцці, найточніше відображає вдачу Марті: “Такий одяг носить людина, якою він хоче бути”. Щоб відтворити “вищий” світ, який уособлює одна з головних героїнь фільму — Кей (Ґвінет Пелтроу), команда зверталася до ранніх колекцій Balenciaga та Dior — модних будинків, заснованих саме в той час. Більше про костюми з фільму читайте тут.
"Грішники"
Фільм жахів “Грішники” став найбільш номінованим на “Оскар” в історії кіно, отримавши 16 висувань, зокрема в категоріях “Найкращий фільм” і “Найкращий режисер”. Кінокритики також відзначили візуальну частину стрічки — художниця з костюмів Рут Картер побореться за свою третю статуетку. Перші дві нагороди “Оскар” вона отримала у 2019-му та 2023-му за роботу над “Чорною Пантерою”.
Дія фільму “Грішники” розгортається у 1930-х роках у Міссісіпі, де брати Смоук та Стек, які повернулися з Першої світової війни, мають намір відкрити блюз-бар. Саме на цьому вирішила зосередитися Рут Картер, а не на жанрі жахів. Її цікавили стиль жителів південних штатів того часу, культура блюзу та зв’язок головних героїв з африканським минулим. Орієнтувалася художниця на полотна й світлини епохи; особливо їй допомогла творчість Юдори Велті — письменниці й фотографині, яка об’їздила Південь і фотографувала життя простих людей. Саме цю невимушеність Картер і хотіла передати, додавши їй характеру через роботу з кольором. Вона також наголошує, що для неї була вкрай важливою чіткість у деталях, тож навіть у вечірніх сценах герої виглядають спітнілими — адже в цих місцях спека не зникає навіть після заходу сонця.
"Аватар: вогонь і попіл"
Візуальна складова дуже важлива для всесвіту “Аватара” — художниця з костюмів Дебора Лінн Скотт отримала широкий простір для креативності, адже у третій частині історії про мешканців Пандори з’являється чимало нових персонажів.
Кожен — зі своїм характером та досвідом. Наприклад, торговці вітром, для яких художниця підібрала плетені фактури. Ідея полягала в тому, що як вічні мандрівники вони літають дуже високо, а там холодно, тож одяг має їх захищати. Так формувався образ кожного нового персонажа. Додаткова складність роботи над цим проєктом полягала в тому, що спершу команда під керівництвом Скотт створювала образи для реальних людей, а вже потім передавала ці рішення технічній групі для оцифрування її ідей.
