Українська культура має надзвичайний талант досягати аудиторії навіть у найвіддаленіших куточках земної кулі. Це продемонстрували наші полярні дослідники, що працюють в Академії Вернадського, які нещодавно провели надзвичайний літературний вечір: вони декламували вірші Василя Стуса… групі пінгвінів. Схоже, що ці пернаті слухачі отримали справжнє задоволення.
Поезія серед айсбергів: як вона виникла?
Геофізик Ганна Сойна, кухар Віталій Михайлюк та системний механік Олександр Книрик спонтанно організували читання поезії просто неба. Декламуючи вірші Стуса, вони зацікавили цілу колонію пінгвінів, які спочатку з цікавістю спостерігали за подіями, а згодом почали «коментувати» по-своєму. Полярники жартують, що такий захоплений відгук на поезію нечасто зустрічається навіть серед людей.
Фотографії та відео з цієї події швидко поширилися в інтернеті, викликавши захоплення серед українців. Це більше, ніж просто кумедний випадок; це потужний символ: українська культура існує, розвивається та резонує навіть на іншому кінці земної кулі.
Чи пережили пінгвіни культурний шок?
Це не перший випадок подібних заходів на станції «Академік Вернадський». Наші полярники раніше проводили онлайн-екскурсії об’єктом, під час яких декламували вірші українських авторів дев’ятьма різними мовами. Крім того, тут відзначають українські свята, проводяться концерти і навіть влаштовуються спортивні змагання на льоду.
Щодо реакції пінгвінів на поезію Стуса, вчені вважають, що їх привабив ритм декламації та загальна атмосфера зібрання. Ці птахи дуже соціальні та люблять взаємодіяти один з одним, тому не дивно, що їх зацікавила ця унікальна «подія». Хто знає, можливо, в майбутньому українські полярні дослідники спробують навчити пінгвінів скандувати «Слава Україні».
Чому це важливо?
На перший погляд, літературні зустрічі серед льодовиків можуть здаватися суто розважальними. Однак ці заходи мають суттєве значення. Вони сприяють популяризації української культури навіть у найвіддаленіших регіонах світу, зміцнюють товариські стосунки між полярними дослідниками та дозволяють їм залишатися на зв'язку з батьківщиною, навіть за тисячі кілометрів.
Українська культура живе. Вона лунає в містах, що піддаються бомбардуванням, у книгах, переглянутих у сховищах, у піснях, що лунають на передовій. А тепер, серед айсбергів, поруч із субантарктичними пінгвінами.
Якщо їм сподобалося, то ми на правильному шляху.
