Хто може забути 1988 рік, коли незліченну кількість глядачів захопила чарівна мелодія з бразильського серіалу «Рабиня Ізаура»? Ця пісня, яка відкривала кожен епізод зворушливої історії про прекрасну рабиню, стала значним культурним явищем, передає Ukr.Media .
Усі намагалися підспівувати, хоча мало хто розумів слова. «Газун гарунге», «гандіру гарунге», «азугу гарунге» – ці звуки чули і по-різному імітували багато хто. Але як насправді звучить культовий вступ?
Композитором цієї мелодії є видатний бразильський художник Дорівал Каіммі. Його творчий шлях тривав понад сім десятиліть, і серед багатьох його творів чільне місце займає пісня «Retirantes» («Відставники»), яка послужила основою для вступу до «Rabini Isaura».
У 1946 році Каїммі написав «Retirantes» для театральної адаптації роману «Нескінченні землі» відомого бразильського письменника Жорже Амаду. Пісня розповідає про жахливий досвід мігрантів (часто нащадків африканських рабів), які були змушені покинути безплідні регіони північно-східної Бразилії в пошуках кращого існування.
Цікаво, що оригінальне виконання «Retirantes» містить пронизливу лірику португальською мовою, яка виражає страждання та розпач пригноблених людей: «Життя чорношкірого важке, у цьому немає сумніву… Я волів би померти вночі, під батогом, ніж покинути вас…» Ці слова висвітлюють трагічний досвід нащадків рабів та іммігрантів.
Однак у телевізійній адаптації серіалу, а не змістовні тексти, лунають ті ж загадкові звуки, назавжди врізані в спогади глядачів: «Унгазун гарунге, замбеле гарунге…»
Виявляється, ці вокалізації не мають конкретного значення. Вони утворюють ритмічну послідовність звуків, що імітують відтінки західноафриканських діалектів. Фахівці припускають, що ці «слова» створюють атмосферу «африканського» хору, але залишаються художнім елементом, позбавленим лексичного значення. Вони не точно повторюють жодну конкретну мову, хоча й мають певну схожість із фонетикою африканських мов, таких як йоруба чи зулу.
Цей метод створив екзотичну атмосферу, яка ідеально гармоніювала з темою серіалу про рабство та служила нагадуванням про африканську спадщину багатьох бразильців.
Незважаючи на це, початкова тема стала фундаментальним аспектом культурного феномену, пов’язаного з «Рабіні Ізаурою», і продовжує викликати ностальгію у тих, хто пережив його перший показ. І хоча слова залишаються просто вокалізацією без сенсу, їхня мелодійність і виразність забезпечили їм вічне місце в історії телебачення та в серцях мільйонів глядачів.
Джерело: ukr.media
