Хоча про стрільця, який смертельно поранив генерального директора UnitedHealthcare Браяна Томпсона в Нью-Йорку в середу, досі не так багато відомо, за останні дні з’явилося кілька важливих деталей. По-перше, на його гільзах були викарбувані слова “заперечувати”, “захищати”, “усунути”, що, ймовірно, натякає на типові тактики економії коштів великих страхових компаній. По-друге, після скоєння злочину він залишив місце події на велосипеді Citi Bike. По-третє, перед стріляниною він відвідав Starbucks. І по-четверте, під час реєстрації в хостелі на Верхньому Вест-Сайді він фліртував з адміністраторкою, несподівано викликавши хвилю захоплення в інтернеті.
Зак Ефрон у ролі Теда Банді у фільмі “Звабливий, Поганий, Злий” (2019)
Реклама.
Не секрет, що існує довга історія, коли чоловіки-злочинці отримували статус ледь не секс-символів завдяки своїй зовнішності — від братів Менендес до Теда Банді й Аарона Ернандеса. І хоча Раян Мерфі своїми проєктами, як-от серіалом про братів Менендесів з Ніколасом Чавесом та Купером Кохом в головних ролях, чи серійного вбивці Джеффрі Дамера, зіграного Еваном Пітерсом, значною мірою підтримує цю тенденцію, відповідальність за романтизацію небезпечних злочинців лежить не лише на Netflix. Згадаймо й Зака Ефрона, одного з найпопулярніших акторів серед підлітків, який зіграв Теда Банді у фільмі Джо Берлінгера “Звабливий, Поганий, Злий” (2019).
Еван Пітерс в ролі Джеффрі Дамера в серіалі “Дамер — чудовисько: Історія Джеффрі Дамера”
Серійний вбивця Річард Рамірес, відомий як “Нічний мисливець”, попри свої жахливі злочини, також зібрав чимало прихильниць. Ще один, менш екстремальний, але показовий приклад — Джеремі Мікс. Після арешту за незаконне зберігання зброї в Стоктоні, штат Каліфорнія, у 2014 році, його фото стало вірусним. А після звільнення з в’язниці у 2016 році він навіть вийшов на подіуми Philipp Plein і Tommy Hilfiger.
Ерік і Лайл Менендес
Романтизація чоловіків, які скоїли жахливі злочини, певною мірою пов’язана з популярністю жанру true crime, що має велику популярність серед жінок. Цей жанр хвалять за висвітлення несправедливості та викликання співчуття як до жертв, так і до злочинців. Водночас його часто критикують за повторну травматизацію тих, хто пережив насильство.
Однак, хоча американська система кримінального правосуддя справді потребує більшої емпатії (і базової людяності), романтизація злочинця, який усе ще перебуває на свободі, лише відволікає нас від осмислення того, чому було вчинено вбивство Браяна Томпсона. І, що важливіше, як можна вирішити системні проблеми суспільства без використання насильства.
За матеріалом vogue.com
