Економічна активність жінок vs підвищення народжуваності: як досягти балансу

Важлива робота над зміною ґендерних стереотипів, заохоченням та підтримкою жінок у «чоловічих» професіях

Економічна активність жінок – одна з передумов ґендерної рівності. Жінка, яка працює, має більше фінансової незалежності та можливості самостійно ухвалювати рішення, більшу вагу в політичних та громадських процесах. Крім цього, залученість жінок до ринку праці позитивно впливає на економічний розвиток країни. McKinsey Global Institute порахували в 2015 році, що якби жінки були так само залучені до ринку праці, як і чоловіки, то глобальний ВВП виріс би на 26% до 2025 року. На жаль, сьогодні глобальний рівень участі жінок у ринку праці становить лише 50% порівняно з 80% серед чоловіків. 

Водночас працевлаштування жінок негативно пов’язане з рівнем народжуваності (Behrman, 2022). Тоді як народження дитини майже не впливає на працевлаштування чоловіків, 40% жінок у європейських країнах стверджують, що наявність дітей впливає на їхню кар’єру. Після другої дитини 47% жінок скорочують кількість робочих годин, а після третьої 70% кидають роботу (Pailhé, 2006). Тобто вибір жінки народжувати другу чи третю дитину — це потенційно вибір, що значно ускладнить кар’єрний розвиток. 

Для того, щоб жінки могли і реалізовуватися на роботі, і народжувати дітей, мають діяти відповідні сімейні політики, які підтримують можливості гармонійно, наскільки це можливо, суміщати роботу з вихованням дітей. Найпоширеніші серед них — це політики підтримки у сфері доглядової праці. У таблиці 1 розглядаємо фактори, які сприяють підвищенню економічної активності жінок, та заплановані у Демографічній стратегії України політики збільшення народжуваності. Хороша новина полягає в тому, що другі переважно відповідають першим.

Таблиця 1. Порівняння факторів, що сприяють економічній активності, та політик, що сприяють народжуваності.

Джерело таблиці: зібрано автором з відкритих джерел.

В дослідженнях досвіду країн ОЕСР можна знайти численні докази ефективності політик із забезпечення послуг з догляду за дітьми (дитячі садки, ясла тощо). При цьому такі послуги мають відповідати декільком критеріям: наявність у достатній кількості, ​​фінансова й територіальна доступність та якість виховання в закладах дошкільної освіти (Ünver, 2018). За дослідженнями, одноразові виплати мають значний, але короткочасний позитивний вплив на народжуваність і негативний вплив на працевлаштування жінок. 

Важливий також дизайн відпустки по догляду за дитиною. Дослідження демонструють, що після відпустки довше 12-16 місяців жінки мають менше шансів для кар’єрного зростання при поверненні на роботу (Duvander, 2011, Rønsen & Sundström, 2002, Ruhm, 1998), а відпустка не довше року позитивно впливає на повернення до роботи та не знижує кар’єрні шанси матерів (Kunze, 2022, Lalive&Zweimüller, 2009). Показовим є досвід Німеччини, де відпустку по догляду за дитиною протягом 1985-1995 років поступово продовжували з 7,5 до 37,5 місяців, що негативно вплинуло на заробітну плату матерів та імовірність їхнього повернення до роботи на повну ставку (Ejrnæs & Kunze, 2013). В Австрії у 1990 році відпустку продовжили з одного до двох років, що значно знизило відсоток повернень на роботу (Lalive&Zweimüller, 2009). 

Середня тривалість відпустки в країнах ОЕСР становить 67,5 тижнів, тобто близько 14 місяців. Потенційними причинами негативного впливу тривалої відпустки є те, що жінки використовують її максимально, чим затримують вихід на роботу. Тривала відсутність на роботі призводить до втрати деяких навичок або не набуття навичок, які отримали колеги. Відповідно знижується конкурентоздатність жінки в колективі, ускладнюється повернення до робочого контексту тощо. Водночас коротші відпустки потрібно доповнювати політиками з надання доступу до якісних послуг з догляду за маленькими дітьми, зокрема дитячих садків. За відсутності таких послуг та за умови короткої відпустки частина жінок буде змушена кидати роботу, щоб доглядати за дітьми самостійно.

Важливими з точки зору ґендерної рівності є політики, що сприяють більш рівномірному розподілу неоплачуваної праці між чоловіками та жінками. За загальносвітовими даними, на доглядову та хатню роботу жінки витрачають щодня в середньому на 2,8 години більше, ніж чоловіки. Очікування від жінок народжувати, виховувати дітей та виходити на роботу накладають на них подвійне навантаження (англ. – «double burden») (Van Corp, 2013). Одна з політик, націлена на вирішення цієї проблеми, – «квоти» під час декретної відпустки для татів. Такі відпустки є найпоширенішими в країнах Скандинавії та передбачають, що 1-3 місяці із загального часу оплачуваної відпустки по догляду за дітьми даються саме батьку. Якщо він їх не бере, то інший доглядач(-ка) не може їх узяти, і вони втрачаються. Оцінка впливу таких політик у Швеції та Данії показує позитивний ефект на заробітну плату матерів, тобто зниження «штрафу за материнство» (Andersen, 2018, Johansson, 2010), а в Квебеку, провінції Канади, завдяки таким політикам жінки на 5 процентних пунктів частіше повертаються на роботу на повну зайнятість (Dunatchik, 2020). 

В контексті зайнятості жінок важливо також враховувати ґендерну сегрегацію — вертикальну (представництво жінок на керівних посадах) та горизонтальну (зайнятість жінок у різних сферах). Наприклад, у промисловості на керівних посадах більше чоловіків, у освіті — жінок. Серед політик, що борються з вертикальною сегрегацією, поширеною є корпоративна квота для жінок на топ-позиціях. У 2022 році Європейський Союз ухвалив Директиву, яка вимагає від компаній з 2026 року мати мінімум 40% жінок серед невиконавчих директорів. Знижують горизонтальну сегрегацію створення квот для дівчат, які хочуть здобувати професію у сфері STEM; розробка кваліфікаційних програм для жінок, які навчаються «чоловічим» робітничим професіям на кшталт столяра, електрика, водія, тощо; просування рольових моделей таких жінок. 

На нашу думку, отримання професії у високооплачуваній галузі, що зазвичай є сферою домінування чоловіків, може стимулювати жінку швидше повертатися до роботи після декретної відпустки, а роботодавців шукати способи утримати цінну співробітницю та надавати їй, наприклад, гнучкий графік роботи.  

Кількість годин оплачуваної праці жінок часто значно відмінна від показника серед чоловіків. Жінки частіше працюють неповний робочий день. З одного боку, це дозволяє їм поєднувати сімейні та робочі обов’язки, з іншого — не приносить їм достатнього заробітку, щоб гарантувати економічну незалежність та знижує шанси для кар’єрного просування. Ідея скорочення тривалості робочого дня в цілому (що допомогло б, зокрема, і з суміщенням роботи та сім’ї), набирає популярності, але досі залишається складною для реалізації. Найбільш поширеною практикою на сьогодні є просування гнучкого та дистанційного режиму роботи. Доцільно надати можливість вибору гнучкого графіка роботи й чоловікам. Це дозволить більш рівномірно розподілити між партнерами і сімейні справи, і обов’язки із забезпечення сім’ї. Водночас потрібно проаналізувати, чи не спровокує такий підхід зменшення доходу всіх членів сімей з дітьми у порівнянні з бездітними сім’ями.

Нарешті, ґендерні стереотипи та ставлення до працюючих матерів у суспільстві можуть суттєво впливати на результати політик, що впроваджуються. Так, в деяких містах Західної Європи при повному покритті садочками економічна активність жінок низька, а в інших при низькій забезпеченості стадочками працює більше жінок (Jensen, 2017). Якщо в країні є усталені норми щодо того, що саме матір має виховувати дитину, а чоловік «годувати» сім’ю, то впровадження політик, націлених на ґендерну рівність, має супроводжуватися активною роботою над зміною культурних установок.

ЩО З ЕКОНОМІЧНОЮ АКТИВНІСТЮ ЖІНОК В УКРАЇНІ?

Згідно з розрахунками Центру економічних стратегій (ЦЕС), ринок праці поступово відновлюється від початку повномасштабного вторгнення й кількість вакансій збільшується. В лютому 2023 року кількість відкритих вакансій досягла 60% довоєнного часу, що за словами Work.ua стало піком відновлення ринку праці. Водночас відгуків на вакансію не так багато, і відповідно до опитування НБУ 25,6% роботодавців мають складнощі з пошуком кваліфікованих працівників. Статистика work.ua за червень 2024 року показує, що співвідношення кількості відкритих вакансій до резюме майже зрівнялося — 64 та 79 тисяч відповідно. Дефіцит кадрів спровокований, зокрема, втратою населення через агресивні дії росії — окупацію та депортацію людей з окупованих територій, міграцію 5,9 млн осіб за кордон, із яких 80% — жінки та діти; та мобілізацією до Сил оборони. За офіційними підрахунками, чисельність населення України в 2023 році зменшилася на 5,7 млн порівняно з 2022 та становила 36,3 млн осіб, а на підконтрольній українській владі території — всього 31,5 млн осіб. 

Рисунок 1. Співвідношення нових шукачів роботи та нових вакансій в 2021-2023 роках

Джерело: Центр економічних стратегій

Економічна активність жінок віком старше 15 років в Україні в 2021 році становила 47,8%, а чоловіків — 62.9%, тобто на 15 процентних пунктів вище за жінок (оцінки за методологією МОМ). 

При цьому за 5 років з 2017 до 2021 рівень безробіття серед жінок віком 15-70 років виріс на 2,5 відсоткових пункти (що, імовірно, пов’язано з пандемією), в той час як серед чоловіків зменшився на 1,5 в.п. (рис. 2). У 2022 році частка зайнятих жінок виросла на 1%, що пов’язують із відпливом працівників чоловічої статі й відповідно зміною структури працівників на підприємствах. Дослідження ринку праці 2022-2023 зафіксувало успішні кейси перенавчання жіночого персоналу професіям зварювальниць, водійок та водійок навантажувачів для заміщення позицій, які раніше обіймали чоловіки.  

Рисунок 2. Ринок праці України в 2017-2021 роках у гендерному розрізі: зайнятість та безробіття, млн осіб (а) та рівні зайнятості й безробіття (б)

(а)

(б)

Джерело: Державна служба статистики України

Примітка. Рівень зайнятості у відсотках до населення у віці 15–70 років, рівень безробіття — у відсотках до робочої сили у віці 15-70 років.

Залученість жінок до ринку праці відрізняється за галузями. У 2021 році жінки були меншиною (28-35%) серед працівників сільського господарства, промисловості, транспорту та складського господарства і переважали (75-85%) у секторах поштової та кур’єрської діяльності, охорони здоров’я, освіти, та функціонування бібліотек, архівів та інших закладів культури. При цьому їхня частка за галузями не надто змінилася з 2015 року.

Рисунок 3. Частка жінок у середньообліковій кількості працівників за сферами економіки, %

Джерело: Державна служба статистики України

При цьому незалежно від сектору економіки жінки заробляють менше за чоловіків за  винятком сектору адміністративного й допоміжного обслуговування, де рівень заробітку майже рівний. Така різниця може бути зумовлена вертикальною сегрегацією (коли чоловіки частіше займають керівні посади), горизонтальною сегрегацією (якщо певна робота краще оплачується і ці посади частіше займають чоловіки) або «штрафом за материнство» (англ. — motherhood penalty) — втраченими кар’єрними можливостями через «випадіння» з ринку праці у зв'язку з народженням та доглядом за дітьми. Це питання потребує більш детального дослідження, щоб Україна могла спрямувати політику на причину того, що жінки в Україні заробляють менше за чоловіків. 

Рисунок 4. Середньомісячна заробітна плата за сферами економічної діяльності, чоловіки та жінки, 2021 рік

Джерело: Державна служба статистики України. Примітка: помаранчевий колір — жінки, блакитний – чоловіки

Центр економічних стратегій у 2019 році провів дослідження і виявив, що основні причини незайнятості жінок в Україні — бажання самостійно доглядати за дітьми (28%) та недоступність альтернативних варіантів догляду, як-от дитсадка, няні чи родичів (29%). Про проблему нестачі послуг з догляду за дітьми згадує і Стратегія демографічного розвитку. Відповідно до Стратегії, ця проблема призводить до значної різниці в зайнятості жінок з маленькими дітьми (3-5 років) та жінок без дітей, а саме 71,1% зайнятості за відсутності дітей, та 51,5% — за їх наявності. Сьогодні ця проблема загострилася через те, що в багатьох дитсадках відсутні укриття. 

ПРАКТИКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ АКТИВНОСТІ ЖІНОК В ІНШИХ КРАЇНАХ

Структура економіки (переважно послуги) та рівень народжуваності (доволі низький) в Україні близькі до розвинених країн, тому для порівняння ми обрали переважно європейські країни. А також розглянули Ізраїль через його досвід постійної війни.

Рисунок 5. Співвідношення рівня народжуваності та зайнятості жінок, 2021

Джерело: Our World in Data 

ШВЕЦІЯ

У Швеції частка економічно активних жінок у 2023 році становила 63,4%, а індекс народжуваності — 1,67. Це відносно високі показники, оскільки в середньому в країнах ОЕСР економічна активність жінок сягає 53,21%, народжуваність — 1,56, а у світі 50,54%, та 2,26 відповідно (тобто народжуваність в країнах ОЕСР в середньому нижча, ніж у решті світу). Серед найбільш ефективних політик, які пов'язують з такими відносно високими показниками народжуваності та участі жінок у ринку праці, є доступність дитячих садочків для дітей у ранньому віці, гендерно-нейтральна декретна відпустка з «квотами для татів», гнучкий графік роботи. 

АВСТРІЯ

В Австрії діє програма Karenz und Wiedereinstieg, яка консультує батьків щодо декретної відпустки, а також щодо можливостей професійного навчання та повернення до роботи після відпустки. Учасники програми можуть розраховувати на фінансову підтримку в розмірі 4000 євро для навчання новим професіям. 

Для жінок, які довго були без роботи або досягли віку 50+, є програми підтримки під час пошуку роботи, курси комп’ютерної грамотності. Є також програми транзитного працевлаштування, тобто працевлаштування тривалістю максимум 6 місяців в одному з соціальних підприємств. Ці програми підтримуються за рахунок державного бюджету, щоб маргіналізовані категорії населення могли отримати досвід роботи та могли легше знайти роботу на ринку. Така ж мета й у програми Центру зайнятості Eingliederungshilfe, яка передбачає виплату працівниці мінімальної заробітної плати протягом трьох місяців, якщо вона знаходить робоче місце на відкритому ринку праці. Така програма допомагає жінкам повернутися до роботи, а роботодавцям дозволяє випробувати кандидатку за кошти Центру зайнятості та ухвалити рішення про її подальше працевлаштування.

У рамках програми Job PLUS Ausbildung учасниці можуть пройти навчання, що складається з теоретичної частини та паралельної практики на базі роботодавця. Під час такого навчання учасниці отримують невелику заробітну плату та мають змогу вже на робочому місці зрозуміти, наскільки їм підійде обрана професія. Такі програми фінансуються Центром зайнятості, а напрями навчання визначаються відповідно до потреб ринку праці. Схожа програма FiT допомагає жінкам отримувати технічні та робітничі професії (електриків, слюсарок, механіків тощо). Протягом участі в такій програмі жінки отримують професійну орієнтацію, можливість практики, навчальні курси та фінансову підтримку.  

НІМЕЧЧИНА

В Німеччині є програма Perspektive Wiedereinstieg, яка передбачає індивідуальне консультування та групові заняття для тих, хто повертається на роботу після відпустки по догляду за дітьми. Організатори програми шукають лояльних роботодавців та допомагають учасницям програми влаштуватися до них на роботу. 

ІЗРАЇЛЬ

В Ізраїлі рівень економічної активності в 2023 році серед жінок становив 60.9%, серед чоловіків 68.8%. У 1991 році економічна активність жінок становила 46,8%, тобто за 30 років вона виросла на 14 процентних пунктів. Індекс народжуваності в Ізраїлі сягає 2,9, що значно вище, ніж середній показник народжуваності в країнах ОЕСР. При цьому цей показник різниться для світських жінок (2,1), ультраортодоксальних жінок (6,5), та мусульманок (3,6). Серед політик, які сприяють і народжуваності, і працевлаштуванню жінок, екстракорпоральне запліднення, що фінансується державою; політики захисту робочого місця під час вагітності; 100% оплачувана декретна відпустка; субсидовані послуги догляду за дитиною та безкоштовна дошкільна освіта; скорочений робочий час після повернення з декретної відпустки.   

Відпустка у зв'язку з пологами та по догляду за дитиною в Ізраїлі об'єднані в одну відпустку тривалістю 26 тижнів (182 дні). 15 тижнів (105 днів) є оплачуваними на рівні 100% попередньої зарплати, наступні 14 тижнів не оплачуються, але в цей період робоче місце зберігається за матір'ю. В 2014 році близько 60% жінок повернулися на роботу після завершення оплачуваної відпустки. Відпустка може бути передана батькові за певних умов. У 2016 році такою можливістю скористалися лише 520 татів, тобто менше 1% всіх, хто має право на відпустку. Серед причин — відпустка закоротка, щоб її розділяти; відсутні фінансові стимули для татів брати таку відпустку. З 2016 року тати мають також право на 5 днів оплачуваної відпустки після дня пологів у межах щорічної відпустки. 

«Батьківська година» — політика, що дозволяє татам та матерям іти з роботи на годину раніше протягом чотирьох місяців після народження дитини. Заробітна плата для батьків зберігається незважаючи на скорочення робочого дня. Така можливість є для тих батьків, які працюють повний робочий день на роботах, що вимагають мінімум 43,5 робочі години на тиждень («стандартний» робочий тиждень в Ізраїлі триває 42 години). 

З 2011 року дошкільну освіту для дітей старше 3 років на 90% оплачує держава. Догляд за дітьми віком 0-3 роки, наприклад, в 2015 році держава покривала лише на 15%. При цьому догляд за дітьми віком 3 місяці — 3 роки переважно надають центри денного перебування та сімейні дитячі садки, які передбачають догляд за дітьми (до 5-ти в групі) вдома в доглядача. Такі сімейні дитсадки визнаються державою, враховуючи нестачу інших рішень та їхню відносну дешевизну. 

Міністерство праці та соціальної політики веде реєстр визнаних сімейних дитсадків. Батьки мають право отримати субсидії на перебування дітей в таких садках чи центрах залежно від рівня заробітку та кількості дітей. Такі субсидії можуть покривати до 45% вартості дитсадка. У 2017 році їх отримували лише чверть дітей, які відвідували заклади. Цих послуг недостатньо для задоволення всіх потреб. Тому 2016 році за 4,7% дітей віком до 3 років доглядали няні, 21.5% — матері, 13.2% — інші члени родини, 28% — відвідували приватні заклади догляду, які не покриваються державою.

В 2017 році було прийнято програму продовженого дня Nitzanim, щоб синхронізувати години роботи батьків та закладів дошкільної освіти для дітей від трьох років. Така програма субсидується державою та дозволяє дітям залишатися в закладах дошкільної освіти до 16.00-17.00 години. Є два варіанти програми: той, що працює у шкільні вихідні, є тривалішим та пропонує більше активностей. Тип програми обирає місцева влада, відповідно багатші громади можуть дозволити собі більш повний тип програми. 

Працюючі батьки дітей до 5 років також отримують податкові пільги, розраховані за допомогою податкових балів. Кожен бал у 2024 році дорівнював близько 60 євро. При народженні дитини батьки отримують 2,5 бали, при досягненні нею 1 та 2 років — 4,5 бала, 3 років — 3,5 та 4 та 5 років — 2,5 бала. Батьки, які мало заробляють, можуть отримати «робочий грант» (державну субсидію). Така допомога стимулює батьків залишатися активними на ринку праці.

ПОЛІТИКИ, ПОВ'ЯЗАНІ З ЕКОНОМІЧНОЮ АКТИВНІСТЮ ЖІНОК, В УКРАЇНІ

У 2023 році уряд України схвалив Національну стратегію подолання ґендерного розриву в оплаті праці, що має на меті скоротити розрив з 18,6% до 13,6% до 2030 року. Також, було затверджено Стратегію впровадження ґендерної рівності у сфері освіти до 2030 року. Під час розробки політик на виконання цих стратегій Україна орієнтується на Стратегію ґендерної рівності Ради Європи на 2024-2029 роки. Політики, пов'язані з економічною активністю жінок, стосуються переважно відпусток та послуг з догляду за дітьми, програм підтримки підприємництва та ін. 

ВІДПУСТКИ У ЗВ'ЯЗКУ З НАРОДЖЕННЯМ ТА ДОГЛЯДОМ ЗА ДІТЬМИ

Українки та українці мають право на декілька відпусток, які допомагають суміщати сім’ю та роботу.

Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами — оплачувана відпустка, що надається жінкам на 126 днів. Відпустку можна взяти з тридцятого тижня вагітності, і вона надається повністю незалежно від того, скільки часу минуло до пологів. Виплати під час відпустки розраховані на базі 100% доходу жінки за попередній рік. З 2023 року частину відпустки, передбачену до пологів, жінка може використати частково або повністю після пологів. Тобто якщо немає медичних протипоказань, жінка може працювати до самих пологів і отримати 126 днів оплачуваної відпустки після них. 

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку — з 2021 року надається також і татам після завершення відпустки через вагітність та пологи та триває до досягнення дитиною трьох років. Така відпустка не оплачується, проте українські сім’ї отримують допомогу  при народженні дитини в сумі 41 280 грн (одноразово 10 320 грн, а решту рівними сумами протягом наступних 36 місяців, тобто біля 860 гривень на місяць). Час перебування у такій відпустці зараховується до страхового стажу для призначення пенсії. З 2021 року під час відпустки дозволяється працювати вдома або на умовах неповного робочого часу. 

Відпустка при народженні дитини — з 2021 року тати або інші доглядачі, які є близькими родичами дитини, додатково до основної мають право взяти оплачувану відпустку по догляду за дитиною на 14 днів. Таку відпустку можна взяти не пізніше трьох місяців з дня народження дитини. Її ціль — залучити татів до доглядової праці та допомогти основним доглядачам, переважно матерям, після пологів. 

ДОПОМОГА ПО ДОГЛЯДУ ЗА ДІТЬМИ

В разі потреби догляду за хворою дитиною до 14 років доглядачі можуть отримати фінансову допомогу, але не більше як на 14 днів. Для цього потрібно надати висновок лікаря. Розмір допомоги — від 50 до 100 відсотків заробітної плати в залежності від того, скільки страхового стажу має особа.

Компенсація в рамках програми «муніципальна няня» для тих, хто виховує дитину до трьох років з інвалідністю або зі складною хворобою або самі мають інвалідність, дорівнює мінімальній заробітній платі, що на 2024 рік становить 8 000 грн. 

МЕРЕЖА ДИТЯЧИХ САДКІВ

В Україні кількість дитячих садків зменшилася з 1990 року з 24,5 до 14,8 тисяч, а охоплення дітей у віці 3-6 років становить 53%, тоді як у Європі охоплення сягає 82,5%. При цьому в сільській місцевості дитсадки відвідують 35% дітей відповідного віку, а в містах – 62%. Охоплення садками дітей до 3 років значно нижче. Наприклад, в середньому за останні роки лише біля 30 дітей віком до 1 року були зараховані щороку до закладів дошкільної освіти. І проблема не в тому, що батьки не хочуть віддавати дітей до садочків, а в дефіциті місць у садках. Хоча протягом 2012-2019 рр. черга на перебування в дитячому садочку дещо зменшилася, це може бути наслідком перевищення нормативу (максимум 20 дітей в групі віком 3-7 років, 15 дітей віком 1-3 роки та 10 дітей до року) або тим, що батьки знайшли альтернативні варіанти догляду. 

Батьки, які хочуть віддати дитину в садок, можуть зареєструватися в електронну чергу та слідкувати за її просуванням онлайн. Мінімальний вік дитини для зарахування до дитячого садочка — 1,5 року. Перебування в муніципальних дитячих садках  безкоштовне, крім оплати харчування. Часто його також субсидують, а пільговим категоріям дітей надають безкоштовно. 

ПІДТРИМКА ЖІНОК-ПІДПРИЄМИЦЬ

Урядова програма «Власна справа» дозволяє отримати грант на відкриття чи розширення бізнесу сумою до 250 тисяч гривень. Програма розпочалася в 2022 році. За час її роботи фінансову підтримку одержали 8 000 жінок. В цілому серед грантерів програми 56% жінок, що свідчить про інтерес серед жіночого населення до власного бізнесу та попит на такого роду допомогу. На порталі «Дія» також можна знайти низку онлайн навчальних ресурсів для жінок-підприємиць. 

Водночас в Україні не вистачає програм, націлених на підтримку саме жіночого підприємництва, які не є спорадичними, а діють постійно в усіх регіонах. Зокрема, відсутні програми підтримки одиноких матерів, які хочуть відкривати/розвивати свій бізнес. В Україні в 2021 році було 969 тисяч сімей, які не мають одного чи обидвох батьків, серед них 96% утримували одинокі матері. В умовах війни ця цифра буде зростати. Одинокі матері часто змушені нести «подвійний тягар» оплачуваної та домашньої праці, адже для них робота — це питання виживання. 

КОРПОРАТИВНІ ПРАКТИКИ

Найбільш поширеними практиками заохочення жінок до працевлаштування серед українських компаній є програми перекваліфікації, жіночого лідерства та створення просторів для дітей. Так, в компанії StarlightMedia облаштували дитячий майданчик та сімейний простір в офісі для того, щоб тати та мами маленьких дітей за потреби могли брати їх на роботу. Такий простір має ігрову зону, місце для дитячого харчування, сповивання та робоче місце для батьків. Компанія «МХП» також облаштувала дитячу кімнату в своєму офісі. Крім того, в компанії є досвід перенавчання працівниць на позиції водійок вантажівок, що є традиційною «чоловічою» професією. Компанія Intellias має обладнані дитячі кімнати в офісах та підтримує Школу лідерства для жінок-працівниць. Projector Institute започаткував програму навчання жінок навичкам у сфері IT, яка передбачає стипендії на навчання. Компанія Астарта з 2017 року підтримує проєкт «ІТ-освіта у сільській місцевості», до якою мають доступ і жінки. Більше прикладів українських бізнесів, що підтримують працюючих жінок, можна знайти в посібнику від ООН Жінки.  

ЩО ЩЕ УКРАЇНА МОЖЕ ЗРОБИТИ?

Проєкт Демографічної стратегії пропонує рішення, які не суперечать економічній активності жінок та мають потенціал до одночасного підвищення і рівня народжуваності, і зайнятості жінок (див. табл. 1). Оскільки послуги з догляду за дітьми є одним із найбільш важливих факторів для виходу на роботу матерів, важливо детальніше прописати цілі стратегії щодо цього. Окрім фінансової та територіальної доступності послуг із догляду критичною є можливість отримувати такі послуги до кінця робочого дня та мати ясельні групи для дітей до трьох років. 

Позитивним в стратегії є також фокус на здобуття конкурентних професій, які часто вважаються «чоловічими». Навчання дівчат технічним професіям, сприяння отриманню першого досвіду в цих сферах до народження дитини буде підвищувати їхні шанси повертатися до отриманих професій, адже вони передбачають і фінансову мотивацію, і готовність роботодавців адаптовуватися під потреби висококваліфікованих працівниць. 

Міжнародний досвід показує, що крім дитячих садків, оплачувана відпустка по догляду за дитиною, яка триває не довше 1-1,5 років, є найбільш сприятливою для працюючих жінок. Вона стимулює матерів повертатися на роботу та бути конкурентними, оскільки за цей період жінка з нижчою імовірністю втратить важливі навички, і їй простіше буде повернутися в робочий контекст. Різні країни також запроваджують гнучкий робочий графік. Наприклад, в Австрії чи Їзраїлі в цьому бачать позитивні стимули для поєднання сімейних та робочих обов’язків, а в країнах Скандинавії просувають повну зайнятість для жінок, адже в такому разі вони більш рівноправні в конкуренції з чоловіками за кар’єрні можливості. Цільові програми консультування з пошуку роботи, менторства та підтримки жіночого бізнесу, які є стабільними та доступними для більшості жінок — важливі політики, які Україна може запозичити. 

ПІДВИЩИТИ ЯКІСТЬ ТА ДОСТУПНІСТЬ ПОСЛУГ З ДОГЛЯДУ ЗА МАЛЕНЬКИМИ ДІТЬМИ, ЗОКРЕМА ДО 3 РОКІВ

В червні 2024 року парламент ухвалив законопроєкт про дошкільну освіту. Новий закон пропонує покращити територіальну доступність закладів дошкільної освіти та зменшити черги до садочків. Важлива зміна, яка може впливати на економічну активність жінок – відкриття ясельних груп для дітей віком від 3 місяців до 3 років. Доступність догляду за дітьми з раннього віку може дозволити жінкам не затримуватися у декретних відпустках та повертатися на роботу відносно швидко, не втрачаючи кар'єрних можливостей. 

ПІДВИЩИТИ ЗАЛУЧЕНІСТЬ ТАТІВ ДО ДОГЛЯДОВОЇ ПРАЦІ

За прикладом скандинавських країн та відповідно до Директиви ЄС про баланс професійного та особистого життя для батьків та опікунів, рекомендується запровадити принаймні два місяці відпустки по догляду за дитиною, доступні виключно татові. Такі відпустки можуть заохотити татів долучатися до доглядової праці. Втім, враховуючи, що в Україні в умовах війни значна частина чоловіків боронять країну, така пропозиція буде доцільнішою для післявоєнного часу. 

ВПРОВАДИТИ ПРОГРАМИ КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА ДОПОМОГИ В ПОШУКУ РОБОТИ ДЛЯ ЖІНОК, ЯКІ ПОВЕРТАЮТЬСЯ НА РИНОК ПРАЦІ

Такі програми може надавати не лише Центр зайнятості, але й рекрутингові агентства за отримання відповідного фінансування. Програми мають включати послуги з кар'єрного консультування та коучингу, заходів з орієнтації на ринку праці, воркшопів для розвитку особистісних навичок (soft skills), можливостей нетворкінгу з потенційними та лояльними роботодавцями.

ВПРОВАДИТИ ПРОГРАМИ ЗАОХОЧЕННЯ ЖІНОК ДО ЗДОБУТТЯ ПРОФЕСІЙ ТА ДОСВІДУ У ВИСОКООПЛАЧУВАНИХ ТА ЗАТРЕБУВАНИХ СФЕРАХ

За прогнозами Мінекономіки до 2028 року попит на фахівців у сфері інформації та телекомунікацій виросте у 2,2 раза порівняно з 2022 роком. Зростатиме також попит на інженерів, технічних фахівців, STEM-спеціалістів, енергетиків тощо. Ці сфери в Україні є найкраще оплачуваними, але вже на етапі отримання професії сегрегованими на користь чоловіків. Щоб забезпечити жінкам можливість розвитку в цих сферах, потрібно просувати такі навчальні можливості серед дівчат, сприяти їхньому вступу на програми за вказаними напрямами, зокрема через квотування, та впроваджувати програми супроводу дівчат під час навчання та пошуку першого робочого місця. Сприяння корпоративним політикам, які дозволяють жінкам отримати навчання за технічними спеціальностями та практику на базі компаній, може бути ситуацією win-win для бізнесу та держави. Запит на перенавчання жінок для заповнення вакансій технічних спеціалістів уже є і зростатиме через війну та відтік працівників чоловічої статі.  

ВПРОВАДИТИ ПРОГРАМИ КОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ ЖІНОК-ПІДПРИЄМИЦЬ

Досвід програми «Власна справа» показав попит жінок на таку допомогу та інтерес до ведення бізнесу. Важливо продовжувати подібну програму та забезпечувати її доступність для жінок різних соціоекономічних статусів, проводити заходи, які сприятимуть розбудові мереж підтримки та обміну досвідом між жінками-підприємицями; надавати окрему грантову підтримку для одиноких матерів.

ПРОВОДИТИ ІНФОРМАЦІЙНІ КАМПАНІЇ З ЦІЛЛЮ ЗМІНИ ҐЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ

Подібні кампанії повинні мати підтримку на найвищому рівні країни та демонструвати альтернативні моделі розподілу ролей у сім'ї, коли партнери порівну ділять доглядову працю та хатню роботу та опікуються професійним розвитком один одного. Кампанія має також пропагувати отримання жінками «нетрадиційних» професіїй та розповідати про їхні переваги. 

ВИСНОВКИ

Через тривалі демографічні зміни та війну Україна має критично низький рівень народжуваності й водночас дефіцит робочої сили. Вирішення цієї проблеми вимагає балансування між цими двома вимірами та погляду крізь лінзу ґендерної рівності. Для цього важливо працювати над зміною ґендерних стереотипів, заохоченням та підтримкою жінок у «чоловічих» професіях та переосмисленням політик підтримки працюючих батьків. 

Ця публікація стала можливою завдяки підтримці Європейського Союзу, наданій в рамках проєкту «Мережа гендерних аналітичних центрів: посилення спроможності задля розробки передових політик, оцінки впливу, стратегічної адвокації та сфокусованих комунікацій щодо політик», що реалізовує Український Жіночий Фонд. Відповідальність за зміст інформації несе ГО «Вокс Україна». Інформація, що представлена, не завжди відображає погляди ЄС і УЖФ.

Автори:

Марина Лебідь, залучена аналітикиня «Вокс Україна»

«Вокс Україна»

«VoxUkraine» – аналітичний центр, який досліджує розвиток економіки, державного управління, суспільних та реформаторських процесів.

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства

Источник