Археологічний проект "Нотіон"/Мічиганський університет
Стародавня колекція перських монет проливає світло на політичну динаміку часів Пелопоннеської війни.
Наприкінці п’ятого століття до нашої ери солдат-найманець закопує невеликий глечик, відомий як ольпа, наповнений його заощадженнями – золотими монетами, званими дариками, – у своєму скромному житлі. Цей глечик був захований, але не був знайдений протягом 2 400 років.
Крістофер Ратте, археолог із Мічиганського університету, пропонує саме такий сценарій для пояснення схованки, знайденої його командою в руїнах Нотіона, стародавнього міста-держави на території сучасної Туреччини, повідомляє The New York Times.
Проводячи розкопки на подвір’ї будинку III століття до н. е., вони виявили більш раннє житло, в якому і були заховані монети.
Монети були зариті в кутку старішої будівлі, – каже доктор Ратте. – Насправді ми не шукали горщик із золотом.
Дарики використовувалися в основному для оплати найманих солдатів. Ендрю Медоуз, археолог з Оксфордського університету, підкреслив важливість цієї знахідки.
Це знахідка найвищої важливості, – сказав він. – Археологічний контекст скарбу допоможе нам уточнити хронологію карбування ахеменідських золотих монет.
На дариках Нотіона зображено перського царя, що стоїть на колінах у довгій туніці, тримає лук у лівій руці і спис у правій. Зворотний бік монет порожній, за винятком знака пробивки. Скарб зберігається в Ефеському археологічному музеї в Сельчуку, Туреччина, разом з афінською керамікою, привезеною з розкопок.
Археологічна зона Нотіон займає 80 акрів на мисі в західній Анатолії, прикордонній області між Азією і Європою. Це була одна з грекомовних громад, що виникли на початку першого тисячоліття до нашої ери, можливо, внаслідок міграції через Егейське море. Скарб був загублений у період воєн і відсутності безпеки.
Доктор Ратте вважає, що незатребуваність скарбу означає смерть його власника.
Ніхто ніколи не закопує скарб монет, особливо монет із дорогоцінних металів, не маючи наміру його витягти, – каже він. – Тому тільки найсерйозніше нещастя може пояснити збереження такого скарбу.
Місцезнаходження Нотіона відображає неспокійну історію регіону, яка в наші дні знайшла відображення в кризі сирійських біженців: колись невеличка гавань слугувала пунктом відправлення біженців, які втікали до Європи.
Історична довідка
Анатолія – батьківщина першої в західному світі державної монети, статера, створеного лідійцями. Цар Аляттес стандартизував статер, викарбуваний з електруму, близько 610 року до н. е. Його син Крез викарбував першу справжню золоту монету – крозеїд, що дало привід для виразу “багатий як Крез”.
546 року до н. е. Перська імперія Ахеменідів завоювала Іонію, включно з Нотіоном. Перси продовжували використовувати кроєзіди, поки не запровадили свою власну біметалеву валюту: срібні монети називалися сиглою, а золоті – дариком. Назва “дарик” походить або від імені Дарія I, який правив із 522 до 486 рр. до н. е., або від давньоперського слова “дарі”, що означає золото.
427 року до н. е., згідно з Фукідідом, афінський полководець на ім’я Пахес розбив проперсидських найманців у Нотіоні, реорганізувавши місто під афінським контролем. Два десятиліття потому біля берегів Нотіона, який афіняни використовували як військово-морську базу, відбулася вирішальна морська битва в Пелопоннеській війні. Золотий скарб може бути пов’язаний із цими подіями або просто бути заощадженнями солдата-найманця.
До 387 року до н. е., після поразки Афін від Спарти, Нотіон та інші іонійські міста було знову включено до складу Перської імперії до завоювання Олександром Македонським у 334 році до н. е. Виробництво дариків після цього скоротилося, багато монет було переплавлено і перероблено, що робить їх рідкісними сьогодні.
