7 коротких оповідань Ернеста Гемінґвея, які варто прочитати

“Теорія айсберга” — два слова й глибока концепція, прихована за ними, вирізняє Ернеста Гемінґвея від майже всіх письменників до або після його часу. Суть її полягає в тому, що коли ви бачите айсберг з поверхні води, то бачите не більш як 1/8 його частини — решту приховано від очей, хоча ви знаєте, що воно там є. Та сама історія і з неймовірним стилем письма Гемінґвея. І найкраще це відчувається в його майстерних оповіданнях. Всього на кількох сторінках письменник міг підвести читача до важких екзистенціальних питань, показати темну сторону людства, а іноді й складну природу чоловічих і жіночих стосунків.

Нажмите и перетащите0Ернест Гемінґвей вдома на Кубі, Vogue, 1950

“Там, де чисто, світло”

За словами Джеймса Джойса, це найкраще оповідання з усіх, коли-небудь написаних. У ньому міститься екзистенціальний погляд на релігію, життя й старість, і це, можливо, один з найантологізованіших творів Гемінґвея.

Реклама

“Індіанський табір”

Ця історія була опублікована на початку кар’єри Гемінґвея й відразу ж привернула увагу критиків, які помітили видатний талант письменника. Стриманий стиль оповіді іноді описували як “чіткий” і “здатний надихати”, і хоча цю історію ніколи не можна було опублікувати в сьогоднішніх політичних умовах, вона є досить впливовою для будь-якого серйозного письменника, на якого варто звернути увагу.

Нажмите и перетащите1Ернест Гемінґвей за письмовим столом, де він написав “Небезпечне літо”

“Недовге щастя Френсіса Мекомбера”

Оповідання спершу опубліковано в журналі Cosmopolitan у 1936 році, а через два роки увійшло до збірки письменника “П’ята колона та перші 49 оповідань”. На кількох сторінках ми спостерігаємо трансформацію й розвиток деяких складних персонажів, подружню зраду, дорослішання, вбивство й безліч інших розкритих тем. Це оповідання визнали одним з найуспішніших художніх досягнень Гемінґвея. Багато в чому це пов’язано з неоднозначною складністю персонажів і їхньою мотивацією, а також через суперечки, зумовлені цією неоднозначністю.

“Білі слони”

Це Гемінґвей, який робить те, що завжди робив найкраще: збиває читача з пантелику й спонукає багатьох теоретизувати з приводу того, що можуть означати інші сім восьмих айсберга. Це може бути історія про дівчину, яка збирається зробити аборт, хоча в тексті це ніколи не обговорюється — тільки у великій літературній критиці, яка покликається на цю історію.

“Щось закінчилося”

Ця історія, нібито про романтичний розрив між двома молодими людьми, досліджує, як час і місце можуть допомогти в оповіді. Гемінґвей розкриває інший аспект історії в кількох рядках наприкінці, що він зазвичай часто робив для того, щоб залишити читача в роздумах. “Щось закінчилося” було опубліковано в першій збірці оповідань Гемінґвея “У наш час”. Фіцджеральд написав рецензію на книгу й назвав оповідання “чимось принципово новим”. Критики добре сприйняли збірник, а цю розповідь вважали “провісником майбутніх історій”.

Нажмите и перетащите2Ернест Гемінґвей працює під час полювання на велику дичину в Кенії, 1952

“Столиця світу”

Ця історія з політичним підтекстом, про бої биків і людську слабкість, але саме останній абзац залишає незабутній слід у пам’яті. Ця розповідь обов’язкова для прочитання.

“Сніги Кіліманджаро”

Це оповідання вперше опублікували в 1936 році в журналі Esquire. У ньому є засновки до оповідання Амброзу Бірса “Випадок на мосту через Совиний струмок”, але важко не помітити, що Гемінґвей вивів сюжет на зовсім інший рівень.

Источник

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *