Комедійний телесеріал “Ніхто цього не бажає” з Адамом Броді та Крістен Белл знову доступний на Netflix у другому сезоні, знову ставши одним із найобговорюваніших релізів осені. В епіцентрі оповіді — питання, що утримує основну напругу історії: чи прийме головна героїня Джоан іудаїзм.
Крістен Белл та Адам Броді в другому сезоні серіалу “Ніхто цього не хоче”
Реклама.
У другому сезоні “Ніхто цього не хоче” (Nobody Wants This) акторський ансамбль — це справжня “родина” ідеально підібраних персонажів. Серед дійових осіб — Алекс Карповскі з телесеріалу “Дівчата” у ролі рабина-конкурента Ноа (героя Броді), ефектна Джекі Тон з новою стрижкою з чубчиком у ролі невістки Ноа, блискуча Джастін Люпе у ролі сестри та партнерки по подкасту Джоан (у виконанні Белл), і, безперечно, Лейтон Містер — дружина Адама Броді в реальному житті — в образі дивакуватої, але чарівної інстаграм-мамфлюенсерки. Усі актори настільки природні у своїх образах, що їхні персонажі надзвичайно переконливі та емоційно достовірні, а розмови — невимушені та актуальні.
Крістен Белл, Адам Броді та Лейтон Містер в другому сезоні серіалу “Ніхто цього не хоче”
Але для глядачів, незнайомих з іудаїзмом, серіал розкриває не лише лінію взаємин Ноа і Джоан, а й цілий світ звичаїв, обрядів і правил. Проблеми, які підіймає серіал, виходять за рамки сюжету — це рефлексії про віру та ідентичність. І, можливо, не лише у героїв шоу виникає велика кількість питань, пов’язаних із основною темою історії — переходом у іншу віру. Щоб розібратися, як телесеріал “Ніхто цього не хоче” демонструє сучасний іудаїзм, як зображує єврейських жінок і які питання найчастіше виникають перед тими, хто роздумує про перехід, Vogue поговорив з рабинкою Анджелою Бухдаль (Angela Buchdahl). Вона — перша американка східноазійського походження, яка отримала рабинський сан, і авторка книги Heart of a Stranger: An Unlikely Rabbi’s Story of Faith, Identity, and Belonging, що нещодавно з’явилася у видавництві Penguin Random House.
Адам Броді в другому сезоні серіалу “Ніхто цього не хоче”
Чи спровокував серіал “Ніхто цього не хоче” нову хвилю зацікавленості до іудаїзму та більшу кількість охочих перейти у цю віру?
Анджела Бухдаль: Він скоріше змусив глядачів по-іншому поглянути на образ рабинів — як на сучасних і привабливих людей. [Сміється.] Не можу стверджувати, що саме серіал став причиною більшого інтересу, але він показує тенденцію останніх років — люди все частіше цікавляться іудаїзмом. Це помітно не лише у моїй синагозі, де є програма для тих, хто бажає вивчати іудаїзм (у ній понад 300 слухачів на рік), а й загалом по всій країні.
З якими запитаннями найчастіше звертаються пари, коли один із партнерів має намір прийняти іудаїзм?
Їх дійсно багато, але найчастіше — чи прийме громада нову людину як повноправного єврея. Особливо це турбує людей іншого кольору шкіри або етнічного походження. Інші важливі питання формулюються так: “Чи знатиму я достатньо, щоб бути справжнім євреєм? Чи визнають мене своїм? Чи завжди мене називатимуть новонаверненим?”. Це все питання ідентичності, прийняття і відчуття причетності — те, що непокоїть багатьох.
Кадр з другого сезону серіалу “Ніхто цього не хоче”
Що необхідно знати людям, які цікавляться процесом переходу в іудаїзм?
Про іудаїзм часто говорять, що це релігія, яка не намагається навертати інших. І насправді, євреї ніколи не ставили собі за ціль шукати нових прихильників чи схиляти когось до прийняття їхньої віри. Це зумовлено переконанням, що кожна людина може жити духовно наповнено, навіть якщо вона не є євреєм. Однак у ті періоди, коли євреї відчували себе у безпеці, наприклад, за часів династії Хасмонеїв в Ізраїлі, перехід до іудаїзму траплявся частіше. Якщо віра може принести комусь сенс і натхнення, чому б не поділитися нею? Головне — щоб це був свідомий вибір, а не примус.
Това Фелдшух у другому сезоні серіалу “Ніхто цього не хоче”
Дехто критикує серіал за те, як у ньому представлені єврейські жінки. Що ви думаєте з цього приводу?
На жаль, у серіалі відтворюють застарілі уявлення — ніби єврейські жінки обмежені, закриті та не готові приймати інших. Але це вже давно не має нічого спільного з дійсністю. Сьогодні більшість єврейських сімей навряд чи відреагували б так, як показано у серіалі: ніхто не став би автоматично відкидати неєврейського партнера своєї дитини лише через походження. Люди стали більш відкритими, спокійними й доброзичливими. Так, для багатьох і надалі важливо мати єврейських онуків — це частина традиції, спосіб зберегти зв’язок поколінь. Але показати це можна через любов і тепло, а не через осуд. І ще — слово “шикса”, що в грубій формі перекладається з івриту як “шльондра”, звучить дуже зневажливо. Його вже майже ніхто не використовує.
Крістен Белл та Адам Броді в другому сезоні серіалу “Ніхто цього не хоче”
А в цьому серіалі є щось, що вам особливо сподобалося в тому, як показано євреїв?
Мені імпонує, що Ноа, рабин у серіалі, показаний як звичайна людина — зі своїми недоліками, сумнівами та бажаннями. Рабини, на відміну від священників, можуть одружуватися, мати дітей і продовжувати жити буденним життям, як усі. Добре, що його не ідеалізують і не роблять “більш святим за інших”. Це важливо — показувати рабинів не як бездоганних духовних наставників, а як людей, які теж мають почуття, помиляються і шукають рівновагу між вірою та щоденними турботами.
Сет Роґен і Адам Броді у другому сезоні серіалу “Ніхто цього не хоче”
За матеріалом vogue.com
